Проголошення незалежності унр

За умов наступу більшовиків та перего­ворів делегації УНР у Бресті з країнами німецько-австрійського блоку 9 (22) січня 1918р. Центральна Рада прийняла Четвер­тий Універсал, який проголошував УНР незалежною державою.

Четвертий Універ­сал став вершиною державотворчості Цен­тральної Ради. Але прийняття цього важли­вого рішення відбулося в кризовий момент революції і не врятувало УНР. Сили під Києвом були занадто нерівними: радянські війська мали перевагу в живій силі в 20 ра­зів, а в озброєнні - в 40 разів. Керівництво УНР не змогло організувати боєздатні збройні сили.

26 січня 1918р. більшовицькі війська після п’ятидобового бомбардування ввійшли в Київ.

Внаслідок червоного терору в місті загинуло до 5 тис. чоловік.

Центральна Рада і всі її заклади переїхали до Житоми­ра, потім до Сарн.

Військові дії перемісти­лися на Волинь і Поділля.

Таким чином, більшовицькі війська, скориставшись "романтичними ілюзіями" керівництва УНР щодо збройних сил, легко отримали перемогу. Центральна Рада тепер могла сподіватись лише на зо­внішню допомогу.

Брестський договір з країнами німецько-австрійського блоку

Проголошення IV Універсалом незалеж­ності УНР дало Центральній Раді юридич­не право представляти інтереси республіки на міжнародній арені.

Центральна Рада розгорнула активну дипломатичну діяль­ність, спрямовану на збереження незалеж­ності України.

27 січня (9 лютого) 1918 р. в Бресті між Центральною Радою і країнами німецько-австрійського блоку був підписаний мир (Брестський мир):

• Україна вийшла із стану війни з краї­нами німецько-австрійського блоку;

• Німеччина і Австро-Угорщина зобов'я­залися допомогти Центральній Раді відно­вити контроль над усією територією УНР. Центральна Рада погодилася па введення німецько-австрійських військ в Україну;

• Центральна Рада взяла на себе обов'язок поставити союзникам велику кількість хліба, м'яса, яєць та ін. продуктів і сировини. В Україну передбачалися поставки сільсько­господарської техніки, машин.

Чи була альтернатива Брестського миру?

Найбільш вірогідна альтернатива - це продовження війни з Німеччиною і Австро-Угорщиною та розчленування ними Укра­їни.

Росія, підписавши мир з країнами Чет­верного союзу, змушена була визнати не­залежність УНР. Український більшовиць­кий уряд було розпушено, перше встанов­лення радянської влади в Україні зазнало поразки. Вигнані з України більшовики знайшли притулок у Росії.

Німецько-австрійська окупація україни

Протягом лютого-квітня 1918р. німець­ко-австрійські війська (450 тис. чоловік) окупували всю Україну.

Центральна Рада розраховувала, що допомога цілком мо­же обмежитися введенням на територію України двох дивізій, сформованих у Німеччині та Австро-Угорщині з військовополо­нених українців (майже ЗО тис. осіб). Проте німецький блок не бажав ризикувати і перетворювати договір з УНР, за словами Людендорфа, "на світовий фарс і дурисвітство", і тому німець­кий та австро-угорський уряди наполягали на введенні в Україну власних регулярних військ.

7 Березня до Києва повернулася Центральна Рада.

Радянська Росія визнала суверенітет ЦР над УНР.

У ряді звер­нень до громадян України ЦР пояснила мету приходу німецько-австрійських військ як безкорисливу дружню допомогу і заяви­ла про незмінність своєї політики, проголо­шеної Третім і Четвертим Універсалами.

Сподівання Центральної Ради на допо­могу з боку Німеччини і Австро-Угорщини і їх невтручання у внутрішні справи УНР виявилися наївними і ілюзорними.

В Укра­їні було встановлено жорстокий окупацій­ний режим, військова адміністрація "наво­дила порядок" за своїм сценарієм.

Так, були запроваджені військово-польові суди, які здійснювали судочинство і розстріли мирного населення.

В інтересах поміщиків головнокомандуючий німецькими війська­ми видав наказ про повний засів земельних площ: селяни не мали права брати більше поміщицької землі, ніж могли засіяти, і пе­решкоджати в засіві поміщикам.

Центральна Рада втрачала реальну вла­ду в Україні, втрачала авторитет серед на­селення, скомпрометувавши себе співробіт­ництвом з окупаційним режимом і безпорад­ністю в здійсненні соціально-економічних перетворень.