Значення повстань

Повстання, хоч і зазнали поразки, сприяли зростанню національної свідомості українців та накопиченню ними досвіду для майбутніх визвольних змагань.

Значення козацтва

Козацтво стало провідною суспільною силою в боротьбі за національне визво­лення України:

• вони боро­нили українські землі,

• освоювали південні степи,

• підтримували українську куль­туру і православну церкву,

• брали участь в антифеодальних виступах,

• зробили го­ловний внесок у визволення України з-під влади Речі Посполитої.

• Козаки створили Запорізьку Січ, яка стала важливим етапом у формуванні української державності і витоком Української держави.

У КРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНО – ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА 1648-1676 рр.

Становище Речі Посполитої, як внутрішнє так і зовнішнє, на середину XVII ст. було надзвичайно вигідне. Всі її сусіди на цей час були або послаблені, або розбиті: Німеччина розбита у 30-літній війні, Швеція послаблена участю у ній, Угорщина придавлена Османською імперією, Москва ще не оговталась після Смоленської війни, Туреччина ослаблена переворотами, козаччина приборкана, а релігійні суперечки майже стихли. Польща перебувала в економічному добробуті, вела будівництво, розвивала промисловість та ширила велику торгівлю через порт Гданськ.

Проте, покій, що запанував в Україні був вдаваним.

Для органі­зації нового повстання бракувало лише відважного і енергійного проводиря. Такий проводир знайшовся в особі Богдана Хмельницького, який на початку 1648 р. підняв українське населення на визвольну боротьбу проти Польщі.

Б.Хмельницький - син заможного реє­стрового козацького сотника Михайла Хмельницького, який за свою службу от­римав хутір Субо­ті в поблизу Чигири­на. Богдан закінчив Єзуїтську колегію у Львові і мав гарну на той час освіту. Служив у війську реєстрових козаків. У 1620 р. потрапив на два роки в турецьку неволю. У 1638 р. Хмельницький отримав посаду військового писаря, а згодом став сотником Чигиринського козацького полку. Богдан мав декілька синів і дочок, був гарним господа­рем, досить лояльно ставився до польського уряду. Та, як і інші православні українці, Хмельницький зазнавав утисків і пересліду­вань з боку влади.

У 1646 р. сталася подія, яка докорінно змінила життя вже немолодого Хмельниць­кого. Коли його не було в Суботові, на хутір напав польський шляхтич Чаплинський, погра­бував хутір, убив молодшого сина Хмель­ницького і викрав жінку, з якою щойно овдо­вілий Богдан мав намір одружитися. Спро­ба знайти й управу на Чаплинського в короля у Варшаві, численні скарги до суду виявили­ся марними. Самого ж Хмельницького ув'яз­нили, після чого він утік до Запоріжжя.

Історики неодностайні стосовно боротьби українського народу проти Речі Посполитої, яка почалася у 1648 р.: повстання, війна, революція. Події середини XVII ст. слід розглядати в їх еволюції: козацьке повстання переросло у визвольну війну українського народу, яка за глибокими та корінними змінами у суспільному розвитку є національною революцією.

ХАРАКТЕР ВІЙНИ

Війна характеризується переплетінням національно-визвольних та соціальних мотивів. Значним було і релігійне протистояння православ'я і католицизму.

ПРИЧИНИ ВІЙНИ

• Ускладнення соціально-економічної ситуації

(зміцнення великого феодального землеволодіння, посилення кріпацтва, панщина три дні на тиждень своїми кіньми і своєю працею, здача маєтків в оренду євреям, які збільшували повинності і обсяги робіт – євреїв підчас війни вбивали не тому, що вони євреї, а тому, що вони були п'явками на українському тілі);

• Посилення анархічних тенденцій магнатства і слабкість королівської влади (“на Україні править беззаконня”);

• Національно-культурне гноблення українців

(зневажання мови, культури, звичаїв, позбавлення права мати свій суд, адміністрацію, армію);

• Невдоволення міського населення

(міста слабко були захищені від магнатських зазіхань, які вимагали від міщан виконання повинностей і сплати податків);

• Невдоволення реєстрового козацтва

(скасування козацьких прав та привілеїв);

• Розширення впливу Запорізької Січі;

• Посилення релігійного гноблення, утиски та переслідування православних з боку католиків;

• Населення Подніпровської України не знало кріпацтва і не хотіло його приймати.

Особливістю було те, що готовність до повстання поєднувалася із військовою майстерністю. Якщо більшість повстань того часу у Європі не мали організованості та військової сили, то на Україні навіть міщани та селяни вправно володіли зброєю, а козаки складали організоване і озброєне військо.

РУШІЙНІ СИЛИ

Козацтво стало керівною і провідною силою, ядром українського війська.

Селянство взяло активну участь у війні, домагаючись особистої свободи і права володіння землею.

Міщани відіграли важливу роль в визвольній боротьбі.

Частина української шляхти виступала за обмеження панування польської шляхти і увійшла до нової української еліти.

Православне духовенство підтримало в своїй більшості боротьбу задля забезпечення права на православну віру.

Отже, у визвольній війні взяли участь представники всіх верств українського суспільства, та рушійними силами були козаки, селяни, міщани.