1.3. Міжнародна фінансова політика, її типи та інструменти

  Міжнародна фінансова політика держави має базува­тися на наукових концепціях у цій галузі, аналізі попе­редньої практики та вимог поточного і стратегічного со­ціально-економічного розвитку як окремої країни, так і всього світу.

  "Політика" є словом грецького походження і означає мистецтво управління державою. Міжнародна фінансо­ва політика представлена сукупністю заходів і рекомендацій держави у галузі міжнародних фінансів. Юридично вона оформлюється в нормах і принципах міжнародного фінансового права.

  Міжнародна фінансова політика є частиною економіч­ної політики. Вони взаємопов'язані. Успішна фінансова політика сприяє загальному розвитку національної еко­номіки, і навпаки — прорахунки у міжнародних фінан­сах уповільнюють розвиток національної економіки.

Передумовами успішної міжнародної фінансової по­літики є:

—                  належний рівень економічних знань і прогресивні погляди осіб, які приймають рішення з міжнародних фінансів і впроваджують їх у життя;

—                  оперативний та гнучкий механізм розробки, прий­няття і виконання фінансової політики;

—                  стабільний та сприятливий характер міжнародних економічних відносин;

—                  стабільний та передбачуваний стан внутрішньої фінансово-економічної політики.

Формами реалізації міжнародної фінансової політики є планування, укладання міжнародних угод, видання нор­мативних актів, оперативне керівництво та контроль з боку компетентних державних органів. У міру зростання кризових явищ спостерігається посилення державного регулювання у всіх формах.

Міжнародна фінансова політика за характером заходів і рекомендацій, а також їхніх наслідків може бути довго­строкова (структурна) та поточна.

Довгострокова політика передбачає структурні зміни міжнародного фінансового механізму. Тобто суттєві зміни: у системі міжнародних розрахунків; режимі валютних паритетів і курсів; ролі золота в міжнародних відносинах; наборі резервних (ринкових) валют; міжнародних розра­хункових і платіжних засобах; завданнях міжнародних і регіональних фінансових організацій; методах сальдування та вирівнювання платіжних балансів; перегляді пріо­ритетів податкової та кредитної політики тощо.

Поточна політика — це щоденне оперативне регулю­вання кон'юнктури валютних ринків і ринків капіталу, міжнародної інвестиційної діяльності, податків. Таке ре­гулювання здійснюється з метою підтримання рівноваги платіжного балансу та забезпечення стабільності й чітко­го функціонування національної, світової та регіональних валютних систем. Складовими поточної міжнародної фінансової політики є:

—                  валютна політика, яка включає низку методів: дисконтну та девізну політику; валютні інтервенції; де­вальвацію та ревальвацію національної валюти; політику валютних обмежень; політику конвертованості (оборот­ності) валют; диверсифікації валютних резервів тощо;

—                      податкова політика;

—                      кредитна політика.

Економіка є надзвичайно складним "живим організ­мом". Прийняття того чи іншого рішення, зокрема з пи­тань міжнародної фінансової політики, має базуватися на розумінні складності та глибокої взаємозалежності еко­номічних процесів. Напрями та глибина економічних змін внаслідок реалізації фінансової політики значною мірою залежать від тривалості реалізації фінансової політики, її характеру та узгодженості фінансової політики з іншими сферами економіки.

Дисконтна політика представлена маневруванням обліковою ставкою центрального банку. Вона дає змогу регулювати величину грошової маси в обігу шляхом підви­щення (зниження) ціни кредитних ресурсів, впливає на рівень цін, обсяг сукупного попиту, надходження з-за кордону та відплив короткострокових капіталів, курс на­ціональної валюти.

Девізна політика на сучасному етапі здійснюється переважно у вигляді валютних інтервенцій. Вперше ва­лютні інтервенції було здійснено у XIX ст., у 20—30-х роках XX ст. вони набули широкого розвитку. Девізи (фр. devises) — це платіжні засоби в іноземній валюті, перед­бачені для міжнародних розрахунків.

Валютна інтервенція є купівлею-продажем державни­ми органами іноземної валюти з метою впливу на курс національної валюти. Валютна інтервенція може здійсню­ватися за рахунок офіційних резервів, спеціальних (ста­білізаційних) фондів і кредитів за міжбанківськими уго­дами "своп" (англ. swap — обмін).

Для підвищення курсу національної валюти національ­ний (центральний) банк або за його дорученням інші бан­ки та державні органи продають іноземну валюту, для зниження курсу — скуповують її в обмін на національну.

Девальвація є знеціненням курсу національної валюти у формі зниження її курсу (ціни) відносно іноземних ва­лют, міжнародних розрахункових грошових одиниць (МРГО), раніше — золота.Ревальвація є підвищенням курсу національної валюти відносно інших валют, МРГО та золота.

Політику валютних обмежень вперше було введено під час Першої світової війни Австро-Угорщиною, Німеччи­ною та іншими країнами. Валютні обмеження — це су­купність заходів і правових норм, спрямованих на обме­ження операцій з валютними цінностями. Вони перед­бачають державне регулювання переказів та платежів за кордон, вивезення середньо- та довгострокового капіталу, репатріації прибутків, вивезення валютних цінностей, купівлі-продажу іноземної валюти тощо.

За валютних обмежень валютні операції зосереджують­ся в центральному або уповноважених банках. З політи­кою валютних обмежень тісно пов'язана політика режи­му оборотності валют.

Конвертованість валют {оборотність валют) відоб­ражає можливість обміну (конверсії) валюти однієї краї­ни на валюти інших країн за діючим валютним курсом. Валюта вважаєтьсянеконвертованою, якщо держава-емі-гопт (або її уповноважений орган) забороняє (або обмежує) операції з її обміну на інші валюти. Валюти з проміжним Режимом конвертованості називаються частково оборот­ними. У такому разі оборотність поширюється на певних

держателів цієї валюти та окремі види операцій. Частко­ва конвертованість може мати регіональний характер, тобто обмежуватися певним колом країн (наприклад, ме­жами певної валютної зони).

Диверсифікація валютних резервів дає змогу зменши­ти ризик можливих збитків, пов'язаних зі зміною курсу резервних валют. Головний принцип диверсифікації ва­лютних резервів — продаж нестабільних валют і купівля більш стійких. Ця політика спрямована на регулювання структури валютних резервів шляхом включення до їх складу різних іноземних валют.

Поточна податкова політика в галузі міжнародної економіки визначається пріоритетами держави на кон­кретному етапі її розвитку та загальним станом світової економіки.

Податкова політика може сприяти імпорту товарів, послуг і капіталу. Для цього застосовують: пільгові став­ки мита та пільговий режим інших непрямих податків (акцизи, податок на додану вартість) щодо товарів, послуг і капіталу, які ввозяться до країни; пільгове пряме опо­даткування доходів (прибутків), отриманих за участю іно­земних інвестицій, а також доходів (прибутків) від зов­нішньоекономічної діяльності.

Податкова політика може застосовуватися для обме­ження надходжень у країну імпортних товарів, послуг і капіталу шляхом підвищення рівня відповідних податків. Отже, податкова політика є дієвим інструментом держав­ного регулювання експорту та імпорту товарів, послуг і капіталу.

Кредитна політика держави може бути пов'язана: з наданням кредитів національним імпортерам та експор­терам; наданням кредитів іноземним позичальникам; одер­жанням кредитів від інших держав, міжнародних орга­нізацій та зарубіжних комерційних банків; наданням гарантій за отриманими кредитами. Гарантії можуть на­даватись як за резидентів своєї країни, так і за резидентів інших країн, за держави.

^{Термінологічний словник}

Девізи — платіжні засоби в іноземній валюті, призна­чені для міжнародні розрахунків.

Інвестиційні фінансові операції — операції, пов'язані з переміщенням капіталу з метою його приросту.

Міжнародна фінансова політика — сукупність заходів і рекомендацій у галузі міжнародних фінансів.

Міжнародне фінансове право — система юридичних принципів і норм, які регулюють міжнародні фінансові відносини.

Міжнародний грошовий ринок — короткостроковий ринок, на якому фінансові посередники (банки) зводять між собою кредиторів і позичальників.

Міжнародні фінанси — підсистема міжнародної еконо­міки, яка відображає економічні відносини, пов'язані з міжнародним рухом грошових коштів.

Об'єкти фінансових операцій — різноманітні фінансові активи, до яких належать національні гроші, іноземна валюта, цінні папери, дорогоцінні метали, нерухомість.

Операції з капіталом — операції, що спрямовуються на управління ним в умовах ризику та невизначеності еконо­мічної кон'юнктури. Тут переважають страхові операції, включаючихеджування, операції застави, в тому числі іпо­теку.

Операції з переказу грошей — операції, що охоплюють усі форми та види розрахунків (операції з обміну "гроші — товар") та трансфери (рух грошей в одному напрямі).

Предмет вивчення науки про міжнародні фінанси — потоки грошових коштів і пов'язані з ними відносини в галузі міжнародної економіки.

Призначення (функції) міжнародних фінансів — вла­стивості, об'єктивно притаманні міжнародним фінансам.

Спекулятивні операції — короткострокові фінансові дії з отримання прибутку у вигляді різниці у процентах з отри­маних кредитів. До них належать: валютний арбітраж, про­центний арбітраж, операції своп, валютна спекуляція тощо.

Суб'єкти міжнародних фінансових відносин — фізичні, юридичні особи та держави, які за законом мають і здійснюють безпосередньо або через представників свої права та обов'язки, пов'язані з міжнародними фінансами.

Фінансові операції — дії, спрямовані на вирішення певного завдання з організації та управління грошовими відносинами, що виникають при формуванні та викорис­танні відповідних коштів.

Контрольні запитання та завдання

1.  Назвіть основні різновиди сучасних фінансових опе­рації.

2.  За якими напрямами здійснюється рух грошових потоків у світовому господарстві?

3.  Що є предметом вивчення курсу "Міжнародні фінан­си"?

4.  Розкрийте економічну суть міжнародних фінансів.

5.  У чому полягає соціально-економічна роль міжна­родних фінансів?

6.  Які грошові відносини формують систему міжнарод­них фінансів?

7.  Дайте класифікацію та характеристику суб'єктів міжнародних фінансових відносин.

8.  Які функції виконують міжнародні фінанси? Дайте характеристику їх.

9.  Які напрями міжнародної фінансової політики ви знаєте?

10.              Які методи та інструменти включає довгострокова та поточна міжнародна фінансова політика?

11.              Охарактеризуйте методи валютної політики.

12.              На що спрямована податкова та кредитна політика держави?

13.              Розкрийте механізм дисконтної політики. На що вона впливає?

14.              Що таке валютна інтервенція? Для чого вона засто­совується?

15.              Що передбачає політика валютних обмежень?

16.              Що таке девальвація та ревальвація валюти?

17.              З якою метою здійснюється диверсифікація валют­них резервів? Як вона досягається?   

18.              Що таке політику режиму оборотності валют?

 

Тестові завдання

1.        Короткостроковий ринок, на якому фінансові посе­редники (банки) зводять між собою кредиторів і позичаль­ників — це ринок:

а)       міжнародний;

б)       фінансовий;

в)        міжнародний грошовий;

г) грошовий.

2.        Дії, спрямовані на вирішення певного завдання з організації та управління грошовими відносинами, що виникають під час формування та використання відпові­дних коштів — це операції:

а) фінансові;

б) економічні;

в) грошові;

г)  кредитні.

3.   Різноманітні фінансові активи, до яких належать національні гроші, іноземна валюта, цінні папери, доро­гоцінні метали, нерухомість, охоплюють:

а) суб'єкти економічних операцій;

б) суб'єкти фінансових операцій;

в)  об'єкти фінансових операцій;

г)  об'єкти господарських операцій.

^{4.  Вирізняють такі види фінансових операцій:}

^{а)              операції з переказу грошей;}

^{б)              інвестиційні операції;}

в)        спекулятивні операції та операції з капіталом;

г)        операції з переказу грошей, інвестиційні операції, спекулятивні операції та операції з капіталом.

5.        Яка функція міжнародних фінансів базується на тому, що міжнародні фінанси відображають рух суспіль­ного продукту в грошовій, тобто універсальній (зіставлюваній), формі (це дає можливість здійснювати у будь-який час, на будь-якому етапі облік та аналіз руху світового суспільного продукту в грошовій формі):

а)       інформаційна;

б)       організаційна;

в)        контрольна;

г)        аналітична.

6.Міжнародна фінансова політика держави має базу­ватися на:  ?

а)       аналітичних даних фахівців у цій галузі;

б)       вимогах поточного і стратегічного соціально-еконо­мічного розвитку країни;

в)        наукових концепціях у галузі міжнародних фінансів;

г)        наукових концепціях у цій галузі, аналізі попередньої практики та вимог поточного і стратегічного соціально-еко­номічного розвитку як окремої країни, так і всього світу.

^{4.  Вирізняють такі види фінансових операцій:}

^{а)              операції з переказу грошей;}

^{б)              інвестиційні операції;}

в)        спекулятивні операції та операції з капіталом;

г)        операції з переказу грошей, інвестиційні операції, спекулятивні операції та операції з капіталом.

5.        Яка функція міжнародних фінансів базується на тому, що міжнародні фінанси відображають рух суспіль­ного продукту в грошовій, тобто універсальній (зіставлюваній), формі (це дає можливість здійснювати у будь-який час, на будь-якому етапі облік та аналіз руху світового суспільного продукту в грошовій формі):

а)       інформаційна;

б)       організаційна;

в)        контрольна;

г)        аналітична.

6.Міжнародна фінансова політика держави має базу­ватися на:?

а)       аналітичних даних фахівців у цій галузі;

б)       вимогах поточного і стратегічного соціально-еконо­мічного розвитку країни;

в)        наукових концепціях у галузі міжнародних фінансів;

г)        наукових концепціях у цій галузі, аналізі попередньої практики та вимог поточного і стратегічного соціально-еко­номічного розвитку як окремої країни, так і всього світу.

^{7. Сукупність заходів і рекомендацій держави у галузях міжнародних фінансів – це:}

^{а)              фінансова функція держави;}

^{б)              державна політика;}

в)        міжнародна фінансова політика;

г)        функція держави.

8. Що таке знецінення курсу національної валюти у формі зниження її курсу (ціни) відносно іноземних валют, міжнародних розрахункових грошових одиниць (раніше — золота):

а)       ревальвація;

б)       валютна інтервенція;

в)        девальвація;

г)        політика валютних обмежень.

9.        Що відображає можливість обміну (конверсії) валю­ти однієї країни на валюти інших країн за діючим валют­ним курсом:

а)       конвертованість валют;

б)       валютні обмеження;

^{в) оборотність валют;}

г)        правильні відповіді "а" і "в".

10.   Яка політика держави може бути пов'язана з на­данням кредитів національним імпортерам та експорте­рам; наданням кредитів іноземним позичальникам; одер­жанням кредитів від інших держав, міжнародних орга­нізацій та зарубіжних комерційних банків; наданням га­рантій та отриманими кредитами:

а)       фінансова;

б)       міжнародна;

в)        кредитна;

г)        валютна.