Тема 6. Фінансові ризики на міжнародних фінансових ринках

 

6.1.  Ризик і невизначеність. Поняття фінансового ризику.

6.2.  Різновиди міжнародних ризиків та шляхи їх уникнення.

 

6.1. Ризик і невизначеність. Поняття фінансового ризику

У валютно-кредитних і фінансових відносинах потрібно розрізняти дві схожі категорії — невизначеність і ризик.

Невизначеність — неповнота або неточність інфор­мації про умови реалізації проекту, в тому числі про по­в'язані з ними витрати і результати.

Ризик — це невизначеність, пов'язана з можливістю виникнення в процесі реалізації проекту несприятливих ситуацій, наслідком яких є збитки або зниження ефек­тивності проекту.

Фінансові ризики пов'язані з імовірністю втрат фінан­сових ресурсів, як правило, спричинених зміною купівель­ної спроможності грошей.

Джерелами фінансових ризиків є:

— інфляція і ціни;

— динаміка процентних ставок і валютного курсу. Розрізняють інфляційні й дефляційні ризики, валютні

ризики, ризики ліквідності.

Інфляційний ризик — це ризик знецінення грошових доходів з погляду реальної купівельної спроможності. Висока інфляція гальмує інвестиційний процес, оскільки підвищує прибутковість спекулятивних операцій на кон­курентному ринку фінансових інвестицій. Крім того, ін­фляція може негативно вплинути і на інвестування в кон­кретне підприємство, в конкретний проект, якщо зро­стання цін на сировину, матеріали, робочу силу не відпові­дає можливостям підприємства підвищувати ціни на свою продукцію. У такому разі реальна ціна на продукцію падає внаслідок випереджального зростання витрат порівняно з доходами від реалізації (інфляція витрат). Певний вплив на цей процес справляють тенденції світового ринку, тому при розв'язанні питання про інвестування коштів потрібно вивчити тенденції в міжнародній торгівлі й довгострокові тенденції фінансового ринку.

Дефляційний ризик — це ризик падіння рівня цін, погіршення економічних умов підприємництва і знижен­ня доходів за зростання дефляції.

Ризики ліквідності — це ризики, пов'язані з можли­вістю втрат при реалізації цінних паперів або товарів вна­слідок зміни оцінки їх якості та споживчої вартості.

Валютні ризики становлять небезпеку валютних втрат, пов'язаних зі зміною курсу однієї іноземної валюти щодо іншої при проведенні зовнішньоекономічних, кредитних та інших валютних операцій. Крах Бреттон-Вудської ва­лютної системи на початку 70-х років XX ст., перехід до системи плаваючих валютних курсів підвищили невизна­ченість при ухваленні фінансових рішень. Для валютних курсів і процентних ставок стала характерною більш ви­сока амплітуда коливань. Річні відхилення курсів більш ніж на 30 % уже не розглядаються як надзвичайні. На­приклад, у 1994 р. курс іспанської песети знизився на 30,8 % щодо долара, курс німецької марки в 1995—1998 pp. знизився на 22,8 %.

Іншим серйозним випробуванням для сфери бізнесу в цей період було зростання процентних ставок. Валютний курс і процентні ставки досягли граничних рівнів на по­чатку 80-х років, що чинило руйнівний вплив на підприєм­ства. На практиці проблема адаптації до змін обмінних курсів ще більше посилюється тим, що ці зміни мають тенденцію виникати стрибкоподібно.

Зростання процентних ставок у якій-небудь країні ви­кликає зростання попиту на валюту цієї країни і підвищен­ня курсу валюти. Це негативно впливає на доходи галу­зей, які орієнтовані на експорт своєї продукції, тому коливання курсу валюти означають додатковий ризик інве­стування в основні фонди підприємств, пов'язаних з між­народною торгівлею.

До процентних ризиків належить небезпека втрат ко­мерційних банків, кредитних установ, інвестиційних інсти­туцій унаслідок перевищення процентних ставок, що ви­плачуються ними за залученими коштами, над ставками за наданими кредитами. До них також належать ризики втрат, яких можуть зазнати інвестори у зв'язку зі зміною диві­дендів за акціями, процентних ставок на ринку за обліга­ціями, сертифікатами та іншими цінними паперами.

Зростання ринкової ставки процента веде до зниження курсової вартості цінних паперів, особливо облігацій з фіксованим процентом. При підвищенні процента може розпочатися також масовий продаж цінних паперів, які емітовані під більш низькі фіксовані проценти і за умова­ми випуску достроково приймаються назад емітентом. Процентний ризик несе інвестор, що вклав кошти в середньо- й довгострокові цінні папери з фіксованим про­центом при поточному підвищенні середнього ринкового процента порівняно з фіксованим рівнем. Інакше кажу­чи, інвестор може отримати приріст доходів за рахунок підвищення процента, але не може вивільнити свої кош­ти, вкладені на зазначених умовах.

Процентний ризик несе емітент, що випускає в обіг середньо- й довгострокові цінні папери з фіксованим про­центом при поточному зниженні середнього ринкового процента порівняно з фіксованим рівнем. Інакше кажу­чи, емітент міг би залучати кошти з ринку під нижчий процент, але він уже зв'язаний здійсненим ним випуском цінних паперів.

Оскільки ризик і невизначеність є невід'ємними еле­ментами фінансової діяльності, необхідні інструменти фінансової політики, що можуть знизити на всіх рівнях ступінь ризику і невизначеності. Інакше кажучи, потрібні методи хеджування. Хеджування передбачає забезпечен­ня стабільності майбутніх валютних курсів і процентних ставок або гарантовану компенсацію втрат від їх неспри­ятливих змін за рахунок прибутку, який отримують від господарської діяльності.