3.3. Характеристика ринку операцій на умовах "спот"

Ці операції найбільш поширені й становлять до 90 % обсягу валютних операцій.

Суть валютної операції "спот" полягає в купівлі-продажі валюти на умовах її постачання банками-контрагентами на другий робочий день з дня укладення угоди за курсом, зафіксованим у момент її укладення. Термін по­стачання валюти називається "Дата валютування" (value date), тобто це дата, коли відповідні засоби фактично по­винні надійти в розпорядження сторін операції. Це дає змогу своєчасно документально оформити ці операції і фактично здійснити розрахунки. За валютної операції "спот" на ринку, як правило, використовується курс те­леграфного переказу.

За кожною з валют, що беруть участь в операції, раху­ють тільки робочі дні, тобто якщо наступний день за да­тою операції є неробочим для однієї валюти, то термін постачання валют збільшується на один день. У разі, якщо наступний день є неробочим для іншої валюти, термін постачання збільшується ще на один день.

Таким чином, на міжбанківському короткостроковому ринку здійснюються:

—  операції Today за курсом Today з постачанням ва­люти в день укладення угоди;

—  операції Tomorrow — за курсом Tomorrow з умовою постачання валюти наступного дня після укладення угоди.

Проте традиційно базовою валютною операцією зали­шається операція "спот" і базовим курсом — курс "спот" (іноді також називають курсом телеграфного переказу). Саме на базі цих курсів визначаються інші курси операцій на валютному ринку — як строкові курси, так і курси для разових операцій з коротшим терміном постачання валют.

Встановлення точної дати дуже важливе для забезпе­чення принципу компенсованої вартості, на основі якого діє валютний ринок. Суть цього принципу полягає в тому, що жодна зі сторін, які беруть участь в обмінній операції, не надає кредит іншій стороні. Практично це має означа­ти, що того дня, коли, наприклад, банк у Німеччині ви­плачує євро, лондонський банк повинен виплатити екві­валент у фунтах стерлінгів.

Строкова торгівля останніми роками є найважливішим сегментом розвитку фінансових ринків. Швидкому роз­витку строкових ринків сприяють наявна непостійність і швидка мінливість цін товарів і фінансових інструментів.

З переходом України до ринкової економіки строкова торгівля поступово розширюється, і цьому сприяє низка чинників:

—  по-перше, ринок строкових контрактів дає мож­ливість виробникам і споживачам різної продукції уник­нути або зменшити ціновий ризик при реалізації або при­дбанні товарів;

— по-друге, ринок строкових контрактів дає експорте­рам й імпортерам можливість уникнути ризику або змен­шити його при зміні валютних курсів. Важливу роль у збільшенні активності на цьому ринку мають відіграти й іноземні інвестори, зацікавлені у вкладеннях у російські фінансові інструменти і хеджуванні курсу рубля до іно­земних валют з метою репатріації прибутку;

—  по-третє, ринок строкових контрактів є одним з механізмів, що стабілізують саме функціонування ринко­вої економіки, зокрема її фінансового сектору, оскільки дає змогу власникам фінансових активів застрахувати ризик падіння їх курсової вартості, а позичальникам і кредиторам — ризик зміни процентної ставки.

Строкові валютні операції (форвардні, ф'ючерсні) — це валютні операції, за яких сторони домовляються про по­стачання обумовленої суми іноземної валюти через пев­ний термін після укладення угоди за курсом, зафіксова­ним у момент її укладення. З цього визначення випливають дві особливості строкових валютних операцій.

1.  Є інтервал у часі між моментом укладення і виконан­ня операції. До Першої світової війни строкові операції зви­чайно проводилися на умовах постачання валюти в середині або наприкінці календарного місяця ("медіо" і "ультимо"). У сучасних умовах термін виконання операції, тобто поста­чання валюти, визначається як кінець періоду від дати ук­ладення угоди (1—2 тижні, 1, 2, 3, 6, 12 місяців і до 5 років) або будь-який інший період у межах терміну.

2.  Курс валют за строковою валютною операцією фік­сується у момент укладення угоди, хоча вона виконуєть­ся через певний термін.

Курс "аутрайт". Курси валют за строковими операція­ми, що котируються в цифровому вираженні (а не мето­дом премії і дисконту), називаються курсами "аутрайт". Різниця між курсами продавця і покупця, тобто маржа, за строковими операціями більша, ніж за операціями "спот". Маржа за строковими операціями на 1—6 міс. становить зазвичай 1/8—1/4 % річних від курсу "спот" у перера­хунку на термін операції, а за операціями строком на рік і більш досягає 1/2 % річних і вище.

Визначення курсу "аутрайт" проводиться так (табл. 3.1).

За непрямого котирування в Лондоні на Нью-Йорк курси продавця і покупця встановлюються англійськими банками, які продають і купують долари в цьому прикладі в операції строком на три місяці з премією, яка віднімаєть­ся від курсу "спот".

Таблиця 3.1. Лондон на Нью-Йорк (непряме котирування)

Курс 1 ф. ст. у дол.	Курс продавця	Курс покупця
За операцією "спот"	1,6725	1,6735
Котирувана премія	0,0130	0,0120
Курс за строковою опера­цією (на 3 міс.)	1,6595	1,6615

Якщо в Нью-Йорку фунт стерлінгів котирується щодо долара за строковими операціями з дисконтом, то знижка за прямого котирування віднімається від курсу "спот".

Таблиця 3.2. Нью-Йорк на Лондон (пряме котирування)

Курс 1 ф. ст. у дол.	Курс покупця	Курс продавця
За операцією "спот"	1,6715	1,6725
Котируваний дисконт	0,0125	0,0115
Курс за терміновою опе­рацією (на 3 міс.)	1,6590	1,6610

 

З наведених прикладів випливає практичне правило, ви­користовуване при визначенні курсу "аутрайт" за прямого і непрямого котирувань: якщо перше число різниць курсів "спот" і "форвард" більше за друге, то ці різниці віднімають­ся відповідно від курсів "спот"; якщо перше число менше — різниці додаються. За цієї умови маржа строкових курсів покупця і продавця буде вищою, ніж за курсами "спот".

Ринок строкових валютних операцій вужчий, ніж ри­нок поточних операцій. В основному строкові операції здійснюються з провідними валютами. Форвардні операції укладаються, як правило, на термін від 1 тижня до 6 міс. Проведення операцій на термін понад 6 міс. може бути утруднено, а на термін більше як 12 міс. часто вимагає спеціальної домовленості. Банки, здійснюючи строкові валютні операції з клієнтурою, можуть вимагати внесен­ня депозиту в розмірі певного відсотка від суми операції. Такий депозит є для банку гарантією від збитків на кур­сах, якщо при настанні терміну операції клієнт не в змозі внести суму проданої валюти.

Строкові операції з іноземною валютою здійснюються з такою метою:

— конверсія (обмін) валюти в комерційних цілях, зав­часний продаж валютних надходжень або купівля іноземної валюти для майбутніх платежів, щоб застрахувати валютний ризик;

—  страхування портфельних або прямих капітало­вкладень за кордоном від збитків у зв'язку з можливим зниженням курсу валюти, в якій вони здійснені;

—  отримання спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці.

Поділ строкових валютних операцій на конверсійні, страхові й спекулятивні значною мірою умовний. Майже в кожній з них присутній елемент спекуляції. Строкові валютні операції часто не пов'язані із зовнішньою торгів­лею або виробничою діяльністю монополій і здійснюють­ся виключно в гонитві за прибутком, що ґрунтується на різниці курсів валют у часі, — на день укладення і вико­нання операції.

Серед строкових операцій спекулятивного характеру з іноземною валютою розрізняють гру на пониження і гру на підвищення курсу валюти. Якщо очікується падіння курсу валюти, "знижувачі" продають її за діючим у цей момент форвардним курсом, з тим щоб через певний термін поставити покупцям цю валюту, яку вони у разі сприятливої для них динаміки курсу зможуть дешево купити на ринку, одержавши таким чином прибуток у вигляді курсової різниці. Якщо очікується підвищення курсу, "підвищувачі" скуповують валюту на термін у надії при його настанні одержати її від продавця за курсом, за­фіксованим у момент операції, і продати цю валюту за вищим курсом. Подібні операції звичайно проводяться в масових масштабах в очікуванні офіційної девальвації або ревальвації.

У разі очікування різкої стрибкоподібної зміни курсу валюти незбалансованість попиту і пропозиції на неї у будь-якому разі буде викликана нормальними операціями з по­криття ризиків: продаж надходжень і відсутність операцій з купівлі валюти, відносно якої очікують знецінення, хеджування ризику вкладень у цій валюті. Випередження і затримки ("лідз енд легз") за валютними розрахунками і валютними операціями досягають мільярдних сум і викли­кають величезний тиск на курс. Спекулятивні валютні опе­рації можуть у багато разів підсилити такі дії. Гра на підви­щення і зниження курсу валют дезорганізовує валютний ринок, порушує рівновагу між попитом і пропозицією валю­ти, негативно впливає на валютно-економічний стан відпо­відних країн і світову валютну систему.

Спекулятивні операції можуть здійснюватися без на­явності валюти. Валютний спекулянт продає валюту на термін, сподіваючись на отримання різниці в курсах. Іноді валютні операції з метою спекуляції здійснюються на умовах "спот": банк, одержавши кредит у валюті, якій загрожує девальвація, негайно продає її з розрахунку на те, що при настанні терміну платежу за кредитом він роз­плачуватиметься з кредитором за вигіднішим для нього курсу. Проте в чистому вигляді такі операції нечисленні.

Використання строкових операцій для покриття валют­ного ризику при здійсненні комерційних операцій набуло великого поширення з кінця 60-х — початку 70-х років в умовах кризи Бреттон-Вудської валютної системи і пере­ходу до плаваючих валютних курсів, нестабільності ва­лютних ринків.

Для страхування надходжень і платежів від валютного ризику клієнти укладають строкові валютні угоди з бан­ками: 1) "аутрайт" — з умовою фіксації курсу, суми і дати постачання валюти. Ці операції набули найбільшого по­ширення в розвинених країнах; 2) на умовах опціону — з нефіксованою датою постачання валюти.