Додаткова програма для складання кандидатського іспиту зі спеціальності

Актуальність теми. Дослідники визнають, що найгострішою проблемою для України є безробіття працездатного населення і визначають його як соціальне-негативне явище, бо цей феномен має ряд вкрай негативних наслідків. На макросоціальному рівні слід виокремити насамперед: маргіналізацію та бідність певних груп населення (професійних, гендерних і статево-вікових категорій); міграції небажаного характеру; зростання соціальних патологій та проявів асоціальної поведінки, і як наслідок формування криміногенної ситуації; формування радикально налаштованих субкультур; посилення соціальної напруги та нестабільності, а також рівня конфліктогенності в суспільстві або регіоні: у світовій практиці критичним порогом безробіття вважається досягнення 8-10 % рівня.

До наслідків безробіття на мікросоціальному рівні слід віднести: 1) втрату соціальних зв’язків, відлучення від трудового колективу як соціального оточення, налагодженого укладу життя, внаслідок чого виникає відчуття непотрібності, безнадійності; 2) безробіття підриває стосунки в сім’ї, внаслідок нестачі доходу для задоволення матеріальних потреб родини, крім цього через певні психологічні моменти, до яких можна віднести втрату людиною ролі годувальника, апатію, яка обов’язково тягне за собою сімейні чвари, нарешті, стигматизацію «сім’ї безробітних»; 3) обмеження соціальних можливостей індивіда; відсутність заробітку, внаслідок чого стає неможливим задоволення потреб людини, сім'ї; 4) руйнування трудового потенціалу, насамперед, кваліфікації, навичок, оскільки, примушує людину шукати будь-якого заробітку, випадкового і нестабільного, забуваючи про роботу за спеціальністю.

До наслідків безробіття на психологічному рівні можна віднести: пасивність, розгубленість, фрустрованість, невміння і нездатність адаптуватися у соціально-економічних умовах, що різко змінилися, а також інфантильність і споживацька позиція, образливість (щось їм недодали, хтось їм зобов'язаний); у них немає вираженої особистої і соціальної активності. Серед емоційних наслідків безробіття спостерігається різке зниження самооцінки, у багатьох випадках виникнення депресивного синдрому.

Провідним видом діяльності протягом дорослого віку залишається праця. Накопичений професійний досвід дає змогу людині компенсувати вікові індивідуально-психологічні зміни. Основним чинником розвитку особистості в цьому віці є успіхи на роботі, які сприяють її самоактуалізації.

Серйозною проблемою людей дорослого віку є зміна місця роботи, професійної діяльності. Оскільки, йдеться про людей, які вже мають певну професію або спеціальність, певний життєвий та професійний досвід і в силу обставин змушені змінити вид професійної діяльності. Багато з них втрату роботи, проблеми працевлаштування, перекваліфікацію сприймають як життєву катастрофу, що спричинює конфлікти у сім'ях та внутріособистісні конфлікти.

Внаслідок цього, у безробітних спостерігаються пасивність, розгубленість, фрустрованість, невміння і нездатність адаптуватися у соціально-економічних умовах, що різко змінилися, а також інфантильність і споживацька позиція, образливість (щось їм недодали, хтось їм зобов'язаний); у них немає вираженої особистої і соціальної активності. Серед емоційних наслідків безробіття спостерігається різке зниження самооцінки, у багатьох випадках виникнення депресивного синдрому з суїцидальними тенденціями.

Важливим для даної ситуації є також сформована готовність людини до зміни діяльності та стиль реагування на життєві обставини, що змінюються.

В безробітних існують певні психологічні суб’єктивні обмеження, які суттєво впливають на ефективність профорієнтаційного процесу, вони стають бар’єром в освоєнні нової професії. До таких обмежень, наприклад, можна віднести: страх перед майбутнім; хибна установка, що набуті знання не можливо реалізувати в майбутній професії; відсутність спрямованості на зміну професійної Я – концепції; стан невизначеності тощо. І саме такі обмеження впливають на готовність безробітних до зміни професії та перенавчання.

На сьогоднішній день вкрай гостро постала ще одна проблема – це проблема працевлаштування переселенців, які прибули з окупованої території. За час незалежності українці вперше змушені масово мігрувати під тиском бойових дій. Почуття постійної тривоги і страху, втрата життєвих перспектив, порушена концентрація і знижена працездатність - все це так звані розлади адаптації, які психологи часто спостерігають у переселенців. Психологи все частіше відкрито заявляють про те, що переселенці не поспішають шукати роботу або скористатися запропонованими їм вакансіями. На думку психологів, причини, з яких люди не погоджуються на роботу, наступні: серед переселенців багато пенсіонерів та жінок з дітьми, які не можуть їздити на великі відстані від місць поселення або взагалі не можуть працювати через стан здоров’я; а також в людей є надія, що ситуація стабілізується і вони повернутися на свої постійні місця роботи. Переселенці морально не готові до таких змін у своєму житті, потребують допомоги психологів і системної роз'яснювальної роботи з ними. Розраховують на допомогу держави, а не на самих себе.

Наукова новизна та теоретичне значення полягає в:

• подальшому розвитку розуміння поняття готовність, в основу якого будуть покладено такі структурні компоненти: мотиваційний, емоційно-вольовий, орієнтацій ний; пізнавально-оперативний;

• розробленні теоретичної моделі психологічної готовності безробітних до зміни професії та перенавчання; та теоретичної моделі суб’єктивних обмежень готовності безробітних до зміни професії та перенавчання;

• визначенні та обґрунтуванні основних критеріїв психодіагностичного дослідження психологічних чинників готовності безробітних на ринку праці;

• створенні та реалізації тренінгової програми для подолання соціально-психологічних обмежень в структурі психологічної готовності безробітних до зміни професії та перенавчання.

Стан наукової розробленості проблеми. Є наукові підходи вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі неперервної професійної освіти (С.Я.Батишев, А.П.Біляєва, Б.С.Гершунський, С.У.Гончаренко, Р.С.Гуревич, В.І.Загвязинський, І.А.Зязюн, А.О.Лігоцький, В.Т.Лозовецька, Н.Г.Ничкало, В.О.Радкевич, О.М.Пєхота, М.М.Скаткін, С.О.Сисоєва, І.М.Старіков та ін.); соціально-педагогічного осмислення неперервної освіти дорослих (С.Г.Вершловський, С.І.Змєйов, В.І.Луговий, Н.Г.Протасова, М.Ш.Ноулз та ін.); психології професійної освіти (Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, І.О.Зимня, О.В.Киричук, Є.О.Климов, Г.С.Костюк та ін.); професійної орієнтації та готовності особистості до свідомого вибору професії (В.В.Синявський, Н.А.Побірченко, Б.О.Федоришин та ін.); соціально-економічних проблем професійного навчання безробітних та економічного підходу до розвитку ринку освітніх послуг в Україні (О.А.Грішнова, Ю.М.Маршавін, В.А.Савченко, І.М.Терюханова, М.В.Туленков та ін.); організації навчального процесу в професійно-технічних навчальних закладах (Б.Т.Камінський, І.Я.Лернер, М.І.Махмутов, М.О.Сибірська, І.П.Смірнов, Л.Я.Старовойт, В.О.Якунін та ін.); професійного навчання безробітних в умовах ринкової економіки (А.І.Давидочев, Ю.Л.Деражне, В.О.Єрмоленко, О.М.Конюхов, К.Г.Кязимов, П.М.Новиков, О.А.Рикова, В.В.Шеметов та ін.)

Об’єкт – безробіття, як негативне соціально-психологічне явище.

Предмет – соціально-психологічні чинники формування готовності безробітних до зміни професії та перенавчання.

Мета – визначення суб’єктивних обмежень у структурі психологічної готовності щодо зміни професії та перенавчання та розробка системи методів подолання цих перешкод.

Відповідно до визначеної мети в роботі поставлено такі завдання:

1. Визначити зміст та структуру психологічної готовності особистості.

2. Визначити особливості дорослого віку.

3. Розкрити проблематику психологічної готовності безробітних.

4. Побудувати теоретичну модель суб’єктивних обмежень готовності безробітних до зміни професії та перенавчання.

5. Емпірично перевірити теоретичну модель обмежень в структурі психологічної готовності.

6. Розробити та впровадити тренінг для подолання соціально-психологічних обмежень в структурі психологічної готовності безробітних щодо зміни професії та перенавчання.

Гіпотеза дослідження грунтується на припущенні, що у безробітніх дорослого віку низький рівень психологічної готовності до зміни професії та перенавчання. Рівень психологічної готовності безробітного підвищиться за рахунок розробки тренінгової програми, що буде спрямована на подолання суб’єктивних обмежень в структурі психологічної готовності.

Структура емпіричного дослідження.

Есперементальне дослідження проводилася на базі 5-х центрів зайнятості, а саме Шевченківському, Святошинському, Голосіївському, Солом’янському, Печерському, а також на базі ГРЦСССДМ.

В експериментальному дослідженні брали участь безробітні громадяни у кількості 270 осіб, які є жителями м. Києва та переселенці з Луганської, Донецької областей та АР Крим.

Методи дослідження. Для досягнення визначеної мети та вирішення поставлених завдань у дисертаційній роботі були використані теоретичні й емпіричні методи науково-пізнавальної діяльності. Методологічне забезпечення дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових методів пізнання психологічних явищ та процесів - аналіз, синтез, типологізація, інтерпретація, аналогія, методи системного, порівняльного та структурно-функціонального аналізу та емпіричних методів отримання даних - опитування, спостереження, анкетування, узагальнення отриманих результатів.

Методики емпіричного дослідження.

1. Методика дослідження мотивації досягнень.

2. Методика дослідження соціально-психологічних професійно-значущих факторів.

3. Методика «Направленість особистості» М. Смекала і М. Кучери.

4. Методика «Ціль - засоби –результат» А.А. Карманова.

5. Методика виявлення мотивації досягнень Ю.Орлова.

6. Розроблена анкета.

Етапи дослідження.

На І етапі емпіричного дослідження за допомогою методик та розробленої анкети вивчалися суб’єктивні обмеження в мотиваційній, орієнтаційній, когнітивній та емоційно-вольовій сферах відповідно структури психологічної готовності щодо зміни професії та перенавчання.

На ІІ етапі емпіричного дослідження відбулася обробка та інтерпретація отриманих експериментальних даних та написані висновки.

На ІІІ етапі експерементального дослідження буде встановлений взаємозв’язок структурних компонентів та буде визначений рівень готовності безробітних до зміни професії та перенавчання.

Очікувані результати дослідження.

Теоретичні - результати теоретичного дослідження лягли в основу теоретичної моделі психологічної готовності безробітних до зміни професії та перенавчання.

Емпіричні – результати емпіричного дослідження дадуть можливість підвердити, чи спростувати гіпотезу дослідження.

Прикладні – розроблена тренінгова програма дасть можливість підвищити рівень психологічної готовності безробітних до зміни професії та перенавчання.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що матеріали дисертаційного дослідження та теоретичні узагальнення можуть слугувати для подальших наукових дискусій та досліджень з проблем безробіття. Висновки, пропозиції і рекомендації можуть бути використані працівниками центрів зайнятості при наданні послуг людям, які є безробітними на ринку праці.

Матеріали дисертації можна застосовувати у навчальному процесі, читаючи курси «Вікова та педагогічна психологія», «Психологія особистості», «Психологія праці», «Практична психологія», а також при підготовці навчальних посібників, курсів лекцій.

Актуальність, теоретична та практична значущість дослідження зазначених проблем, недостатнє їх вивчення, а також необхідність пошуку ефективного механізму регулювання безробіття в Україні обумовили вибір теми даної роботи.

Питання по додатковій програмі кандидатського іспиту зі спеціальності

1. Сутність поняття «безробіття».

2. Причини безробіття.

3. Види безробіття.

4. Психологічні портрети безробітних.

5. Типи особистісних деформацій.

6. Стратегії поведінки безробітних на ринку праці.

7. Наслідки безробіття на макро-соціальному рівні.

8. Наслідки безробіття на мікросоціальному рівні.

9. Наслідки безробіття на психологічному рівні.

10. Поняття «психологічна готовність».

11. Структура психологічної готовності.

12. Проблематика психологічної готовності безробітних громадян до зміни професії та перенавчання.

13. Соціально-психологічні особливості людей дорослого віку.

14. Модель психологічної готовності безробітних громадян до зміни професії та перенавчання.

15. Соціально-психологічні обмеження безробітних в структурі психологічної готовності.

16. Професійна орієнтація безробітних громадян в центрі зайнятості.

17. Форми і зміст психологічної допомоги безробітних в центрі зайнятості.

18. Тренінгова технологія в роботі з безробітними громадянами.