2. Міжнародні конвенції та договори в сфері банківського права, що ратифіковані парламентами країн, також належать до джерел банківського права.

Наприклад, Женевські вексельні конвенції 1930 р. (Про Єдиний вексельний закон), Женевські чекові конвенції 1931 р. (Про Єдиний закон про чеки), Оттавська конвенція УНІДРУА 1988 р. (Про міжнародний факторинг), Маастрихтський договір 1992 p., Амстердамський договір 1997 p., Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) (Міжнародний договір від 24 вересня 2003 p.).

3. Міжнародні звичаї, що сформувалися в міжбанківській практиці і стають об'єктами міжнародної уніфікації в рамках Міжнародної торгової палати (МТП), є актами неофіційної кодифікації міжнародних звичаїв.

У банківському праві до них можна віднести Уніфіковані правила МТП з інкасо в редакції 1995 p., Уніфіковані правила і звичаї МТП дня документарних акредитивів у редакції 1993 p., Уніфіковані правила МТП за договірними гарантіями в редакції 1978 р.

У сфері міжнародної банківської діяльності важливе місце посідають міжнародні банківські стандарти, які розробляє Міжнародна організація стандартизації (ISO). Стандарти становлять сукупність технічних вимог до оформлення банківських документів, додержання яких має правове значення, оскільки їх використовують у міжнародній банківській практиці.

4. У країнах, що належать до англосаксонської правової системи (Великобританія, США, Канада та ін.), де діє прецедентне право, важливу роль у правовій регламентації банківської діяльності відіграє судова та арбітражна практика, тобто рішення судових органів і арбітражів з конкретних справ за участю банків, а також прецеденти, створювані Судом ЄС

5. Важливим елементом правового регулювання банківської діяльності в різних країнах є нормативно-правові акти міжнародних організацій, що застосовуються на території їх держав-учасників.

Так, з утворенням Міжнародного валютного фонду (МВФ) 1944 p.- Міжнародної валютно-кредитної організації, що має статус спеціалізованої установи ООН, найважливим джерелом правового регулювання банківської діяльності, особливо центральних емісійних банків, став статут МВФ - документ міжнародно-правового характеру. Статут МВФ виконує важливу роль в розвитку міжнародної торгівлі і валютного співробітництва шляхом встановлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їх додержанням, регулюванням порядку здійснення системи платежів при укладанні міжнародних валютних угод, міжбанківських угод про порядок ведення розрахунків та інших питань.

Прикладом Європейського Співробітництва в сфері банківського регулювання є ЄС і Європейська Комісія, що наділені правом прийняття нормативних актів, які мають юридично обов'язковий характер для держав - членів ЄС. Сукупність таких актів (регламенти, рішення, директиви, що регулюють банківську діяльність у рамках ЄС) одержала назву Європейського банківського законодавства. До таких банківських директив слід віднести: Директиву ЄС від 12 грудня 1977 р. "Про Координацію законів, правил і адміністративних положень, що регулюють організацію і ведення бізнесу кредитних організацій", Директиву ЄС від 17 квітня 1989 р. "Про власні кошти кредитних організацій", Директиву ЄС від ЗО травня 1994 р. "Про схеми щодо захисту внесків у кредитних організаціях", Директиву ЄС від 29 червня 1995 р. "Про поліпшення нагляду за кредитними організаціями", Директиву ЄС від 14 червня 2006 р. "Про заснування та подальшої діяльності кредитних установ" та ін.

Важлива роль в цьому плані також належить Європейському центральному банку, який приймає нормативні документи, як-от: "Роль Євросистеми у сфері контролю за платіжними системами" (червень 2000 р.), "Стандарти контролю за системами роздрібних розрахунків в євро" (червень 2001 р.), "Досягнення безпеки в системі розрахунків електронними грошима" (травень 2003 р.) та інші, якими встановлено базові правові принципи контролю за платіжними системами країн єврозони та основні функції центрального банку в сфері контролю за ними.

Підводячи підсумки розгляду питання про джерела банківського права в зарубіжних країнах, можна дійти таких висновків: