3.3 Ельф

У 1989 році був виявлений особливий вид блискавок - ельфи, блискавки у верхній атмосфері. Ельфи являють собою величезні, але слабкі за освітленням спалахи - конуси діаметром близько 400 км, які з'являються безпосередньо з верхньої частини грозової хмари. Висота ельфів може досягати 100 км, тривалість спалахів - до 5 мс (в середньому 3 мс). До речі, свою незвичайну назву ельфи отримали як англійський акронім (термін, що складається з початкових букв) фрази «емісія світла й збурювань».

Народжуються досить рідко і тільки в області активних шарів грози. Перші зображення ельфа були випадково отримані наприкінці 80-х років минулого століття, і незабаром науковий багаж геофізиків нарахував кілька десятків дивних зображень, отриманих з борта космічних апаратів - шатлів й орбітальних космічних станцій. З тих пір зроблено тисячі відео спостережень ельфів і джетів, що породили бурхливі дискусії серед метеорологів. Вони стосуються як природа цього незвичайного явища, так і нових методів його спостереження із земної поверхні, літаків і космічних апаратів. Високошвидкісна кінозйомка показує, що тривалість еволюції ельфів пов'язана із блискавичними розрядами в частинах гроз, що розпадаються, і залежать від інтенсивності ударів позитивно заряджених блискавок у напрямку від центра до основи.

3.4 Джет

У 1995 році був відкритий інший вид блискавок у верхній атмосфері - Джети. Джети - верхні атмосферні оптичні явища, пов'язані із грозами, які були тільки недавно зареєстровані з використанням телевізійних технологій нічного бачення. Сині джети найчастіше з'являються безпосередньо біля вершин хмар і вистрілюють угору вузькими конусами через стратосферу з висхідною швидкістю більше 100 км у секунду. Джети представляють собою трубки-конуси синього кольору. Їх висота може досягати 40-70 км (нижня межа іоносфери), живуть джети щодо ельфів довше (близько секунди). З їх назви (джети - викиди) випливає, що вони схожі на викиди світної електрики с вершин грозових хмар.

3.5 Спрайт

гроза блискавка поведінка кульовий

Спрайтами називають спалахи атмосферної електрики, що танцюють над грозовими хмарами. Передбачається, що за своєю природою вони близькі до висотних блискавичних розрядів, але детальна природа їх фізичного механізму не зрозуміла. За звичай їх характерні колоноподібні й деревоподібні форми виникають на верхньому краї тропосфери, і відкриті вони були в ході орбітальних спостережень верхньої поверхні хмарного покриву гроз. Час життя примарних блискавок - червоних спрайтів і близьких до них синіх джетів становить частинки секунди. Спрайт важко помітні, але вони з'являються майже в будь-яку грозу на висоті від 55 до 130 кілометрів (висота освіти «звичайних» блискавок - не більше 16 кілометрів). Це щось на кшталт блискавки, що б'є з хмари вгору. Вперше це явище було зафіксовано в 1989 випадково. Зараз про фізичну природу спрайтів відомо вкрай мало.

4. Правила поведінки під час грози

Якщо ви перебуваєте під відкритим небом, тобто якщо гроза застала вас на вулиці, у полі, в лісі, на річці то:

· не ховайтеся в невеликих спорудах, хатинах, будинках, наметах, тим більше серед купки дерев;

краще в такому випадку затаїтись у якомусь заглибленні;

· якщо вас двоє, троє чи більше, - не скупчуйтеся в укритті разом, а ховайтеся поодинці - можливе ураження блискавкою спричинить трагедію одному, а не всім, бо розряд як відомо перебігає через контакт людських тіл;

· бігти до сховища слід нешвидко і злегка пригнувшись, а не випростано в увесь зріст - розряди контактують із вищими точками, якою і може бути людська голова;

· перебуваючи у сховищі, ноги тримайте вкупі, а не розкидано, тим самим звузивши площу можливого ураження розрядом;

· негайно слід позбавитись усіх металевих предметів, які є на вас чи при вас: лопати, сокири, ножі, браслети, навіть годинники - покладіть у захищеному місці далі від себе;

· не лягайте на землю, бо тим самим побільшуєте площу ураження розрядом, а краще сядьте, злегка нагнувши голову, аби вона не вивищувалася над предметами, які довкруж вас;

· якщо відчули у схованці, що оточуючі вас предмети або частина споруд, скажімо, паркан, наче дзижчать чи якось відлунюють, негайно поміняйте схованку, бо тут небезпечно;

· якщо волосся на голові мовби ворушиться, а то й здиблюється, принаймні так вам здається, теж перейдіть в інше місце, бо тут накопичується електрична присутність, яка може «притягти» блискавку;

· коли вас застала гроза з довгими, особливо металевим предметами в руках (вудочками, граблями, вилами), не йдіть із ними, а покладіть подалі від себе і перечекайте негоду, а підете згодом, бо не варто ризикувати життям;

· під час грози ніколи не торкайтеся металевих споруд і залізних електроопор, опор мостів, дротяних огорож і подібних об'єктів з металу;

· навіть під час невеликої або ж короткочасної грози негайно припинить прогулянку на велосипеді або верхи на коні - веломашину поставте подалі від себе, а коня прив'яжіть, бажано не до високого дерева і не до металевого стовпа чи паркану;

· утримайтеся дзвонити по телефону, але якщо вже біда примусила викликати «швидку допомогу» чи пожежну бригаду, то зробіть це одразу ж після чергового грозового розряду, швидко використавши невеличку паузу до наступного.

Згадки про ці явища знаходимо в «Коментарях Кесаря», книзі про африканську війну, де Юлій Цезар писав, що « в одну из ночей железные острия копий пятого легиона казались огненними». Іще одне згадування відноситься до часів Карфагена. Відомий полководець Ганнібал (247-183 рік до н.е.) здійснював перехід через Альпи, щоб несподівано напасти на римське військо. Під час одного з нічних маршів на вістрях списів яскраво загорілися язики полум’я. Було враження, що солдати несуть не зброю, а тисячі яскравих смолоскипів. Спочатку всі злякалися і стали тушить полум’я, але це було неможливим. Полум’я не обпалювало, як звичайний вогонь, а тільки трохи потріскувало. Ганнібал проголосив, що це «знамення Боже». І Карфагеняни в 216 р. до н.е. в битві біля Канн розгромили переважаюче по численності римське військо. Не виключено, що чарівний та незгораючий кущ, що Бог створив з Мойсеєм на Синайській горі був ні чим іншим, як вогнем св..Ельма. Вогні св..Ельма описані в судових журналах видатних мандрівників і першовідкривачів Колумба і Магелана, а також в записах Чарльза Дарвіна, коли він служив матросом на кораблі її Величності «Бігль». В горах вогні св..Ельма особливо поширене явище. Можна спостерігати свічення навколо голови людей, що нагадує німби святих. Інколи можна спостерігати на кінчиках пальців або льодорубів язики полум’я, тільки холодні. Тому закономірно, що суєвірні люди приймали це явище за небесне знаміння, особливо коли бачили це свічення на церквах або навкого голови як німб. Інколи і в нас можна побачити вогні св..Ельма! В грудні 1957 року рибалки на Плещеєвому озері під Переяслав – Залеським спостерігали явище. Сонце вже сіло, йшов мокрий сніг. І раптом, коли один рибалка підняв свою вудку її кінець загорівся блакитно-блідим вогником. Це було досить неочікувано і вражаюче. І коли інші рибалки підняли свої вудки, майже на всіх з’явилися вогники. Вони зникали, коли до них підносили руку і доторкалися. 28 липня 1961 року о 2-й годині в Ленінградській області (а ночі тоді були білі) житель одного містечка спостерігав дивне явище. Червоні квітки маку, розміщені по колу на відстані 40-50 см. Освічувались спалахами блакитного кольору. Світло ніби перебігало від квітки до квітки. Стан атмосфери в ту ніч був передгрозовим, а о 4-й годині загримів грім і пішов сильний дощ. Легенди про вогні святого Ельма Гроза та шторм в морі – явище страшне та небажане. Моряки вважали, що вогні св..Ельма – послання Бога моряків – св..Ельма, який взяв корабель під свою опіку. Так як вогні в основному з’являються тоді, коли пік шторму вже позаду, моряки раділи і сприймали їх за добрий знак. А ось іще легенда про самого Ельма, покровителя моряків Середземномор’я. Розповідають, що Ельм помер на морі під час сильного шторму, перед смертю пообіцяв морякам, що з’явиться до них в тому чи іншому вигляді, щоб повідомити, чи врятуються вони. Незабаром після цього на мачті з’явилося дивне свічення, яке моряки сприйняли як знак від Ельма. Зараз коронний розряд, таємничі вогні св..Ельма, чи вогні Діоскурів несуть свою вахту на заводських трубах. Там таємниче явище служить корисній справі – виловлює димові частинки – лише 1% палива,що не згоріло вдається «втекти» від електричного поля, що створюється проволочною сіткою. В космічний вік коронний розряд знаходить собі нове застосування – він є джерелом сили що «підштовхує» космічний корабель в глибинах космосу: заряди, що стікають з вістря стають новим космічним паливом. Зірки Діоскурів, створені людським генієм, починають сіяти в нічному небі.