41. . Педагогічна діяльність і теорія дошкільного виховання т.Г.Лубенця.

Лубенець Тимофій Григорович

(1855-1936) - видатний педагог, послідовник К.Ушинського в Україні, громадський діяч. Зарекомендував себе як автор шкільних підручників. Він включав до їх змісту матеріал про життя селян та селянський побут. Багато і плідно працював у галузі теорії педагогіки. Його педагогічні праці присвячені питанням дошкіль¬ного виховання, початкового навчання, освіти дорослих. Особливу увагу він приділяв зв'язку навчання з життям. Чимало зусиль доклав Т.Лубенець запровадженню в школах України навчання рідною мовою, яку він вважав засобом утвер¬дження принципу народності в українській педагогіці.

Педагог вважав, що українську мову слід вивчати за народними творами, бо вони є мудрими за змістом, повчальними для життя, а мова в них мелодійна, багата, яскрава. Навіть з методичного боку він вбачав у народних казках, приказках і прислів'ях незамінний матеріал, який варто використовувати якнайповніше. Читав лекції вчителям, виступав зі стаття¬ми в газетах і журналах, де відстоював свої думки про зв'язок школи з життям, пріоритетний розвиток розумових здібностей і моральних якостей учнів, виступав проти надання школі вузько¬практичного, утилітарного характеру.

42. Роль Фребелівського педагогічного товариства в розвитку дошкільного виховання в Україні.

У 1908 р., намагаючись позбавитися залежності від благодійного Товариства трудової допомоги, педагогічна рада визнала за необхідне заснування в Києві Фребелівського товариства для сприяння справі виховання. Причиною стало ігнорування Товариством трудової допомоги педагогічної та наукової мети існування інституту. Головними своїми завданнями воно ставило:

- організацію безплатних притулків для нужденних жінок;

- влаштування довідкових бюро для надання роботи;

- організацію професіональних читань (кулінарних, для сиділок) з метою підготовки жінок до спеціальних занять і подальшого працевлаштування;

- організацію дитячих садків і ясел для немовлят.

Тому Товариство трудової допомоги не завжди з розумінням і підтримкою ставилося до педагогічних завдань і вимог інституту. У зв’язку з цим педагогічна рада останнього визнала за необхідне заснування у Києві Фребелівського товариства для сприяння справі.

У § 2 проекту Статуту Фребелівського товариства з ініціативи І.О.Сікорського було записано: „Для досягнення мети (розвитку і вдосконалення справи виховання) товариство започатковує педагогічний Фребелівський інститут із взірцевим дитячим садком, притулком і початковою школою для підготовки вихователів, дитячих садівниць, нянь і взагалі осіб, які готуються до педагогічної справи”.Передбачалося, що випускниці педвузу зможуть виконувати обов'язки вихователів і викладачів не тільки в дитячих притулках, садках і початкових школах, а й у середній школі. Цьому сприяло те, що слухачки, навчаючись догляду за дітьми, брали участь у спостереженні, вихованні та навчанні дітей в дитячому садку і школі.

43. Становлення суспільного дошкільного виховання в роки унр (1917-1919 рр.).

У складі створеного Центральною Радою ще в серпні 1917 р. Генерального секретарства народної освіти був відділ позашкільної освіти і дошкільного виховання. Суспільне дошкільне виховання фактично увійшло до державної системи освіти, що мало велике значення для його розвитку в подальші роки. Очолила цей відділ Софія Русова, відома українська громадська діячка, педагог.

С.Русова всіляко підтримувала Генерального секретаря освіти Івана Стешенка, який з усією рішучістю втілював гасло — «українізація народної освіти, всіх шкіл, всіх освітніх організацій». Цю лінію С.Русова проводила і в дошкільному вихованні. У найкоротший термін вона розробила концепцію українського національного дитячого садка, яку виклала потім у праці «Дошкільне виховання» (1918 р.). Ця концепція у своїй основі була гуманістичною, демократичною і співзвучною напрямам прогресивної вітчизняної та зарубіжної педагогічної думки.

1918 р. у підготовленому проекті офіційного документа «Регламент дитячих садків» зазначалося, що «всі діти від трьох літ мають ходити до дитячого садка або захистку», які мають бути «скрізь безплатні і організовуватись на кошти земського і міського самоврядування». Тобто планувалося, що суспільне дошкільне виховання стане обов'язковим і безплатним, і на досягнення цієї мети мають спрямовуватися зусилля департаменту.

Ухвала 1919 р. Радою Міністрів УНР Закону «Про надання прав державної служби співробітникам позашкільної освіти і дошкільного виховання». За ним різні категорії дошкільних працівників (завідувачі відділів, інструктори різних рівнів, керівники дошкільних закладів) прирівнювалися до відповідних категорій працівників початкової, середньої і вищої школи. Для кожної категорії визначався освітній рівень. Отже, нетривалий у часі період існування УНР ознаменувався значними успіхами в розвитку суспільного дошкільного виховання: воно увійшло у державну освітню систему, було здійснено низку заходів для його подальшого поширення, розроблено теоретичні засади створення українського національного дитячого садка.