1. Предмет,завдання,джерела розвитку історії дошкільної педагогіки,її зв'язок з іншими науками.

. Історія педагогіки це наука, яка вивчає ретроспективне становлення та розвиток освітніх і виховних систем від найдревніших часів і до сьогодення.

Предметом історії педагогіки є процес виникнення, становлення і розвитку основних педагогічних категорій: "навчання", "освіта", "виховання", педагогічних систем та концепцій, а також унікального досвіду освітньої й виховної практики.

Основні завдання історії педагогіки як науки:

• отримання достовірних наукових знань про закономірності розвитку різних педагогічних явищ і трансформацію різних педагогічних теорій, обумовлених цими явищами;

• аналіз боротьби прогресивних і консервативних тенденцій в розвитку педагогіки;

• розкриття з наукових позицій причин якісних змін в розвитку педагогіки;

• встановлення шляхів, якими йшов процес формування нового теоретичного змісту педагогічної науки (генезис прогресивних начал педагогічної теорії).

Джерелами дошкільної педагогіки як науки є:

— народна педагогіка, тобто емпіричні педагогічні знання, педагогічний досвід народу. У ній закумульовані виховний, освітній досвід, культура народу, його ідеал досконалої людини. Народна педагогіка увібрала у себе і зберегла унікальний досвід виховання і навчання дітей дошкільного віку, який витримав багатовікову перевірку на дієвість і дотепер не втратив своєї актуальності;

— ідеї видатних педагогів минулого. До них належать пам'ятки вітчизняної педагогічної культури, класична спадщина педагогів-гуманістів;

— експериментальні дослідження проблем розвитку і виховання. Їх результати є базою сучасної дошкільної педагогіки як експериментальної науки. Головним критерієм наукових досліджень є їх актуальність для практики виховання і навчання дітей;

— передовий педагогічний досвід. Це діяльність педагогів-новаторів та колективів дошкільних закладів. Найважливіше значення має пошук вихователів у галузі педагогічної інноватики — розроблення, освоєння та впровадження нових педагогічних технологій, методик, засобів;

— дані суміжних наук, особливо людинознавчих.

Велике значення для розвитку педагогіки мають її зв'язки з іншими науками: філософією, психологією, фізіологією людини, генетикою, етнографією, математикою та ін.

основі знань з анатомії та фізіології про будову і життєдіяльність людського організму як єдиного цілого, про морфологічні і функціональні закономірності й особливості вікового розвитку нервової, кістково-м'язової, ендокринної, серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, деяких органів тіла, тканин і клітин, педагогіка розробляє умови раціональної організації педагогічного

процесу, правильного режиму навчання, виховання, освіти, зміст і методи фізичного, трудового виховання та ін. На основі знань з генетики про залежність спадковості дитини від її генотипу, досить складну природу генетичної мутації, функціонально-спрямовану дію генів і хромосом, високу пластичність дитячого організму педагогіка критично переоцінює чимало сталих положень про закономірності людського розвитку, намагається обґрунтувати оптимальні умови для всебічного розвитку кожної дитини, формування її особистості.

2. У період ( первісного стада ) відбувається дозрівання людини як розумної істоти. Жодних організованих форм виховання на цьому етапі не існувало. Виховання було стихійним (природнім) та тісно включеним у повсякденну діяльність людини через присвоєння дарів природи. Тому виховання носило безпосередній наслідувальний характер. Цей період називають невідокремленим періодом виховання.

з появою родового устрою ( рід та плем’я ) відбуваються зміни у виховані. Воно стає суспільним явищем.

Первісне виховання (40 тис. - 8 тис. р. до в. е.) носило природний характер.

Мета виховання: безпосередня підготовка до життя.

Зміст виховання:

· ознайомлення із способами виготовлення і використання знарядь праці;

· формування фізичновитривалої, мужньої, спритної людини;

· засвоєння норм і правил суспільної поведінки;

· засвоєння духовної культури: обрядів, традицій, звичаїв, ритуа­лів, вірувань.

Організація виховання:

1. відбувалося в повсякденній діяльності і спілкуванні через залучення до праці, полювання, спорудження житла;

2. рівне виховання: всі діти і підлітки набувають рівнозначних знань, необхід­них для самостійного життя; існує різниця лише між вихованням дівчаток і хлопчиків;

3. єдине колективне виховання: діти спільні, вони належать племені та роду, тому слідкувати за ними повинен був кожний член роду, контроль здійснювався общиною. Ще не виділяються люди, які спеціально займаються вихованням. Наявність старців, які в силу своїх фізичних можливостей менше інших були зайняті працею, але в тойже час мали великий досвід, закріпило за ними функцію виховання. Але старці не були “професійними” вихователями.

4. традиційне: орієнтувалося на відтворення існуючих традицій, звичаїв, ритуалів, обрядів, а не на створення нових.

Перший спеціально організований засіб виховання - ініціації. Ініціації (лат посвята) - це обряд, церемонія посвяти в рівноцінні члени колективу. Він включав систему спеціальної підготовки (розумової, моральної, фізичної, релігійної, сексуальної) до дорослого життя і складався із декількох етапів, що тривали протягом певного часу. В історико-педагогічному значенні обряд ініціації - це історично перша форма організованого виховання, яке відбувається не в процесі повсякденного життя, а в межах спеціального суспільного інституту. Тому ініціації - попередники шкіл. Цей обряд існує і зараз у багатьох країнах ( Наприклад, Японія, Польща та інші).

Методи виховання:

· наслідування в практичній діяльності: В основі такого навчання трудо­вій діяльності - дія за прикладом. Для нього характерно, що практичні знання засвоювались не шляхом їх осмислення, а через повторення і копіювання. Спочатку пов­на дія виконувалась разом, а потім - самою дитиною.

· навіювання - неосмислене сприйняття знань, досвіду, норм поведінки, сприйняття на віру. Воно відбувалося через засвоєння традицій, ритуалів, звичаїв, обрядів і первісних вірувань, обов’язкове дотримування табу. Значну роль відігравали дитячі ігри та усна народна творчість ( народні казки, легенди, міфи, прислів’я, загадки).

· Заохочення та застереження з повною відсутністю фізичних покарань.

Результат виховання: висока ефективність первісного виховання, що означає значну відповідність мети результатам вихо­вання при відсутності покарань, передусім фізичних. Цей феномен унікальний. Історія людства далі ніколи не знатиме нічого подібного.

3.Якісні зміни у вихованні в період розпаду первісного суспільства