Об’єкти, методи та рівні дослідження

Патологічна анатомія одержує матеріал для дослідження:

• I. Аутопсія при розтині померлих;

• II. Операційний матеріал;

• III. Біопсія - матеріал, взятий для при життєвої діагностики людини;

• IV. Експериментальний матеріал.

1. Аутопсія при розтині померлих

Аутопсія (від гр. аutopsia – бачити власними очима або дивитися когось) – це шматочки органів або тканин, які беруть для гістологічних досліджень при розтині померлих. При взятті аутопсії видно не тільки, як далеко зайшли морфологічні зміни, які стали причиною смерті хворого, а й початкові зміни, що виявляються лише при мікроскопічному дослідженні. Це дає можливість вивчати стадії розвитку багатьох захворювань. Органи та тканини, що взяті при розтині померлого, вивчають за допомогою не тільки макроскопічних (метод вивчення біологічних об’єктів шляхом зовнішнього огляду), а й мікроскопічних методів дослідження. При цьому користуються переважно світлооптичним дослідженням у зв’язку з тим, що трупні зміни (аутоліз) обмежують використання більш тонких методів морфологічного аналізу.

При розтині підтверджуються правильність клінічного діагнозу або виявляється діагностична помилка; встановлюються причини смерті, особливості перебігу хвороби, виявляється ефективність використання лікарських препаратів, діагностичних маніпуляцій, розробляється статистика смертності й летальності та ін.

Аутопсія дозволяє пізнавати не тільки хворобу, але і деякі таємниці життя. Недаремно на фронтоні секційного залу Сорбонни в Парижі ще в XIV сторіччі було написано “Тут місце, де смерть дозволяє пізнати життя”.

2. Операційний матеріал

Операційний матеріал – це видалені органи або їх частини після хірургічних втручань. Цей матеріал дозволяє патогістологу вивчати морфологічні зміни, які виникли на різних стадіях розвитку захворювання, та використовувати найбільш сучасні методи морфологічного дослідження (імуноцито- та гістохімію, ПЛР, гібридизацію in situ).

3. Біопсія - матеріал, взятий для при життєвої діагностики людини

Біопсія (від гр. bios – життя і opsis – зір) – прижиттєвий забір тканини або частини органу з діагностичною метою. Матеріал, одержаний за допомогою біопсії, носить назву біоптату. Як тільки з’явився світловий мікроскоп, патогістологи почали вивчати біопсійний матеріал, підтверджуючи клінічний діагноз морфологічним дослідженням. Сьогодні в кожній лікарні проводяться дослідження біотичного матеріалу з метою уточнення клінічного діагнозу. В сучасних лікувальних закладах біоптичне дослідження проводиться кожному третьому хворому, причому немає жодного органу або жодної тканини, яка була б недоступна для біоптичного дослідження.

Біопсія дає можливість вивчати найперші й тонкі зміни клітин і тканин за допомогою електронного мікроскопа, гістохімічних, імуногістохімічних методів, тобто ті початкові зміни при хворобах, клінічні прояви яких ще відсутні, що пояснюється компенсаторно-пристосувальними механізмами. У таких випадках тільки патогістолог має можливість ранньої діагностики. Ті ж самі сучасні методи дослідження дозволяють дати функціональну оцінку виявленим структурним змінам в органах, одержати уявлення не тільки про сутність і патогенез процесу, що розвивається, а й про ступінь компенсації порушених функцій.

Матеріал для прижиттєвого гістологічного дослідження можна отримати практично з будь-яких тканин та внутрішніх органів завдяки широкому використанню в сучасній клініці досконалих методів інструментально-діагностичних досліджень. Залежно від методу відбору матеріалу розрізняють інцизійну, пункційну, ендоскопічну, аспіраційну біопсії тощо.

Біопсія аспіраційна – взяття для гістологічного дослідження вмісту порожнини шляхом аспірації за допомогою медичного шприца або спеціальнім інструментом (аспіратором).

Біопсія інцизійна - взяття для дослідження кусочка тканини шляхом його вирізування.

Біопсія пункційна - виконується шляхом проколу органу.

Біопсія ендоскопічна – виконується з використанням спеціальних інструментів та приладів (фіброгастроскопа, бронхоскопа) під час ендоскопічних досліджень.