Співвідношення понять хвороба, здоров’я, норма

Для того щоб зрозуміти сутність хвороби треба зрозуміти, що таке хвороба, здоров’я та норма.

Існує безліч визначень терміну “хвороба”. Деякі автори стверджують, що це стан, при якому порушується нормальна функція будь-яких органів. Інші вважають, що хвороба – це дуже складна реакція на пошкодження. Обидва визначення правильні. Хвороба є однією з форм життя, при якій порушена життєдіяльність організму під впливом факторів зовнішнього і внутрішнього середовища.

Патогенез різних хвороб

Кожна хвороба починається пошкодженням. Спочатку пошкоджується частина тіла, а пізніше цей процес розповсюджується на весь організм.

Наслідки негативного впливу хвороботворних факторів І.П.Павлов назвав власне патологічними або поломом. Водночас з цим в організмі виникають компенсаторно-пристосувальні реакції, спрямовані на усунення полому і збереження гомеостазу. У хворого на пневмонію у відповідь на пошкоджуючу дію пневмококів підвищується температура тіла, збільшується кількість лейкоцитів, посилюється синтез антитіл. Ці компенсаторно-пристосувальні реакції були названі І.П.Павловим фізіологічними заходами проти хвороби. Отже, хворобу можна розглядати як нерозривну єдність двох начал – руйнівного і захисного.

У результаті структурних і функціональних змін в організмі виникають симптоми захворювання. Дуже важливим є той факт, що структурні зміни виникають раніше виражених клінічних проявів хвороби і зберігаються довше. В свою чергу, важкі функціональні порушення не обов’язково супроводжуються значними видимими структурними пошкодженнями. Найбільш показовим прикладом є холера. При цьому захворюванні, яке забрало життя мільйонів людей, практично не спостерігається ані деструкція кишкового епітелію, ані інвазія в нього збудника Vibrio cholerae. При гістологічному дослідженні не виявляється жодних ознак структурного пошкодження кишкового епітелію. Однак за відсутності лікування половина хворих гине від дегідратації та електролітних розладів, які виникають в результаті профузної діареї. Це відбувається у результаті того, що збудник виділяє токсин, під дією якого посилюється виведення рідини ентероцитами в просвіт кишки.

Інколи морфологічні зміни можуть існувати без будь-яких видимих функціональних порушень. Наприклад, деякі більш доброякісні пухлини можуть не впливати на функціонування органа.

У перебігу хвороби виділяють чотири періоди: латентний, продромальний, період розпалу, період завершення. Ця стадійність помітна при гострих інфекційних захворюваннях.

Латентний період триває від початку дії патогенного фактора до появи перших хворобливих симптомів. Тривалість цього періоду коливається дуже широко. Наприклад: проказа – роки, скарлатина – 2-6 днів, сказ – 1,5 року.

Продромальний період визначається часом від появи перших симптомів до розвитку повної клінічної картини хвороби.

Період розпалу хвороби характеризується наявністю властивих їй симптомів. У хворого на цукровий діабет це гіперглікемія, глюкозурія, поліурія; у хворих на вірусний гепатит – жовтяниця.

Завершення хвороби може бути різним – повне та неповне видужання, рецидив (повторний спалах хвороби), ускладнення (приєднання до хвороби інших патологічних змін, які не пов’язані з даною хворобою; наприклад: у лежачого хворого поява пролежнів), перехід у хронічну форму, смерть.

Здоров’я і хвороба – дві форми життя. Стан здоров’я і стан хвороби можуть багаторазово переходити один в одний .

Вчення про життєдіяльність хворого організму, про виникнення, перебіг і завершення хвороби називається нозологією (від гр. nosos – хвороба).

Хворобою називають всі явні відхилення загального функціонального і анатомічного стану від показників, прийнятих в якості нормальних. Однак, межі між нормою і патологічним станом не завжди чітко позначені. Ці межі варіюють в залежності від різних факторів, таких, як вік, стать, кліматичні чи інші умови.

Для того щоб зрозуміти суть хвороби треба з’ясувати, що таке здоров’я і як співвідносяться поняття здоров’я та норма. Ці терміни близькі за суттю, але не тотожні. Можна бути здоровим за більшістю показників і все ж таки помітно відрізнятися за деякими з них (манерою поведінки, за ростом, тривалістю сну). І навпаки, хворий організм може не мати явних відхилень від загальноприйнятої норми, іноді за розумовими здібностями стояти вище від більшості людей.

Якщо параметри конкретної людини збігаються із середньостатистичними або не виходять за межі фізіологічного діапазону, то таку людину вважають здоровою.

Слід пам’ятати, що поняття норма мінливе, Наприклад, у людей, які проживають на рівні моря, вміст гемоглобіну в крові не перевищує 160 г/л. В осіб, які постійно проживають на висоті 4-5 км, вміст гемоглобіну зростає до 210 г/л (адаптація до кисневого голодування).

ВСЕСВІТНЯ ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я дає таке визначення (1946):

„Здоров’я – це стан повного фізичного, психічного й соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних вад”. Здоровим можна вважати організм, який забезпечує постійність внутрішнього середовища (гомеостаз).