Вегетативна нервова система
Вегетативна нервова система (systema nervosum autonomicus; автономна нервова система, вісцеральна нервова система) – частина нервової системи, що регулює діяльність внутрішніх органів, залоз, кровоносних і лімфатичних судин, гладкої і частково посмугованої мускулатури.
Вегетативна нервова система представлена двома великими відділами – симпатичною і парасимпатичною. Обидва відділі мають одну структурну особливість, з якою ми раніше не стикалися: нейрони, що керують мускулатурою внутрішніх органів і залозами, лежать за межами ЦНС, утворюючи невеликі інкапсульовані скупчення клітин, які називають гангліями. Таким чином, у вегетативній нервовій системі є додаткова ланка між спинним мозком і кінцевим робочим органом (ефектором).
Вегетативна нервова система складається з центральних відділів, представлених ядрами сірої речовини головного і спинного мозку, і периферичними нервовими стовбурами, вузлами (гангліями) і сплетеннями.
Ембріогенез.
Нейрони парасимпатичного відділу походять з нервового гребеня на рівні 1–7 сомітів (відділ блукаючого нерва) і каудальніше 28 соміту (попереково-крижовий відділ).
Нейрони симпатичного відділу і хромафінні клітини мозкової речовини надниркових розвиваються з нервового гребеня на рівні сомітів 8–28.
Як я вже сказала, вегетативна нервова система за своїми фізіологічними особливостями і деякими морфологічними ознаками ділиться на симпатичну і парасимпатичну. В більшості випадків ці системи одночасно беруть участь в іннервації органів і роблять на них протилежний вплив. Так, наприклад, якщо збудження симпатичних нервів затримує перистальтику кишечника, то збудження парасимпатичних нервів її посилює.
Вегетативні нейрони спинного мозку об'єднують сенсорну інформацію, що поступає від внутрішніх органів і інших джерел. На цій підставі вони потім регулюють активність нейронів вегетативних гангліїв. Зв'язки між гангліями і спинним мозком називають прегангліонарними волокнами. Нейромедіатор, який використовують для передачі імпульсів від спинного мозку до нейронів гангліїв як в симпатичному, так і в парасимпатичному відділах є завжди ацетилхолін, це той же медіатор, за допомогою якого мотонейрони спинного мозку безпосередньо регулюють скелетні м'язи. Аксони, що йдуть від нейронів автономних гангліїв, або постгангліонарні волокна, потім прямують до органів-мішеней, утворюючи там багато розгалужень.
Симпатичний і парасимпатичний відділи вегетативної нервової системи розрізняються між собою:
1) за рівнями, на яких прегангліонарні волокна виходять із спинного мозку; 2) за близькістю розташування гангліїв до органів-мішеней; 3) за нейромедіатором, який використовують постгангліонарні нейрони для регулювання функцій цих органів-мішеней. Ці особливості ми зараз і розглянемо.
Симпатична нервова система
У симпатичній системі прегангліонарні волокна виходять з грудного і поперекового відділів спинного мозку. Її ганглії розташовані досить близько до спинного мозку (симпатичні ганглії), і до органел-мішеней йдуть дуже довгі постгангліонарні волокна. Головний медіатор симпатичних нервів – норадреналін, один з катехоламінів, який є також медіатором і в ЦНС.
Аби зрозуміти, на які органи діє симпатична нервова система, найпростіше уявити собі, що відбувається із збудженою твариною, готовою до реакції типа «боротьби або втечі». Зіниці розширюються, аби пропускати більше світла; частота скорочень серця зростає, і кожне скорочення стає потужнішим, що веде до посилення загального кровотоку. Кров відливається від шкіри і внутрішніх органів до м'язів і мозку. Моторика шлунково-кишкової системи слабшає, процеси травлення сповільнюються. М'язи, розташовані уздовж повітряних трактів, що прямують до легенів, розслабляються, що дозволяє збільшити частоту дихання і підсилити газообмін. Клітини печінки і жирової тканини віддають в кров більше глюкози і жирних кислот – високоенергетичного палива, а підшлункова залоза виробляє менше інсуліну. Це дозволяє мозку отримати більше глюкози, яка циркулює в кров'яному руслі. Медіатором симпатичної нервової системи, що здійснює всі ці зміни, слугує норадреналін.
Будова. Центральна частина симпатичної нервової системи представлена ядром (nucl. intermediolateralis), розташованим в бічних рогах спинного мозку. Відростки нейронів цього ядра у складі передніх корінців виходять із спинного мозку у складі передніх корінців і проникають в спинномозкові нерви. Після виходу з хребта прегангліонарні волокна вступають у вигляді білих сполучних гілок (rr. communicantes albi) в периферичні вегетативні симпатичні вузли. Ці вузли розташовані двома ланцюжками, що лежать по обидві сторони хребта, і утворюють симпатичні стовбури (trunci sympathici). Вони містять симпатичні нейрони, відростки яких (постгангліонарні волокна) прямують безпосередньо до внутрішніх і кровоносних судин або повертаються до складу спинномозкових нервів у вигляді сірих сполучних гілок (rr. communicantes grisei), разом з ними досягаючи кровоносних судин, гладких м'язів і залоз тіла і кінцівок.