3. Бюджетна політика: сутність, складові та стратегічні перспективи

Одним із вузьких місць розвитку України, що визначає її відставання у формуванні сучасного інформаційного суспільства і в рівні добробуту населення, є слабкість бюджетного потенціалу як з точки зору обсягу фінансових ресурсів, так і щодо здатності держави і фінансових інститутів формувати ефективну бюджетну політику, яка відповідала б національним інтересам країни і новим умовам економічного розвитку.

Основою сучасних макроекономічних теорій бюджетної політики стала фундаментальна ідея Дж. Кейнса, яка полягає в тому, що зріла капіталістична економіка не спроможна ефективно використовувати наявні в неї господарські ресурси (звідси кризи і безробіття), а тому потребує державного регулювання.

Бюджетна політика є важливим інструментом впливу суб’єкта розподільчих відносин(держави) на об’єкт(ВВП і національний дохід) для досягнення конкретних цілей стабілізації та розвитку національної економіки.

Існують два підходи до розуміння сутності бюджетної політики. У вузькому розумінні вона зводиться до формування, виконання та регулювання бюджету країни. У широкому розумінні бюджетна політика включає заходи уряду з мобілізації та використання бюджетних ресурсів, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та виробництво неінфляційного ВВП шляхом зміни державних видатків, системи оподаткування та підходів до формування бюджету в цілому, а також маніпулювання державними видатками та доходами з метою впливу на економічний розвиток суспільства.

Суть бюджетної політики на практиці відображається в двох аспектах:

1) у статтях доходів і видатків бюджету, джерелах їх формування, напрямах використання;

2) у формах і методах мобілізації бюджетних потоків та їх використанні на державні потреби.

Зміст і роль бюджетної політики в Україні визначаються її цілями, а саме:

1) стабілізацією економіки та забезпеченням сталого зростання виробництва;

2) стримуванням інфляції;

3) стимулюванням розвитку пріоритетних сфер діяльності та структурних перетворень;

4) реформуванням системи оподаткування в контексті стимулювання підприємницької діяльності та зменшення податкового тиску на суб’єктів підприємницької діяльності;

5) реформуванням міжбюджетних відносин у напрямі забезпечення самостійності місцевих бюджетів;

6) оптимізацією рівня бюджетного дефіциту, державного боргу, пошуку джерел їх фінансування;

7) пошуком додаткових джерел доходів бюджету для фінансування невідкладних соціальних програм.

Як бачимо, цілі бюджетного регулювання є досить суперечливими. Заходи бюджетної рестрикції завжди пригноблюють економічну активність і провокують спад виробництва, а заходи бюджетної експансії щодо запобігання падіння обсягів виробництва і стимулювання його зростання, по-суті, означають розширення попиту, передусім інвестиційного, а вслід за ним – і споживчого, що обов’язково веде до підвищення цін.

Головною проблемою реалізації бюджетної політики є забезпечення оптимального поєднання суперечливих, але взаємопов’язаних функцій бюджетно-податкового регулювання з урахуванням специфічних інтересів різних соціальних груп населення. Таким чином, роль бюджетної політики є багатоаспектною і залежить від конкретних економічних реалій, етапу та моделі розвитку економічної системи країни.

Бюджетна політика виконує три основних функції: фіскальну, економічного регулювання та вирівнювання доходів.

Фіскальна функція полягає у забезпеченні необхідних ресурсів для урядової діяльності(військово-оборонні витрати, реалізація економічних та соціальних програм, підтримка уряду тощо).

Функція економічного регулювання полягає у використанні податків та видатків бюджету як інструментів управління економікою для досягнення певних цілей економічної політики(економічного зростання, структурної перебудови тощо).

Функція вирівнювання доходів полягає у використанні бюджетного регулювання як інструмента перерозподілу ВВП за допомогою прогресивної шкали оподаткування, а також системи трансфертних виплат бідним, безробітним, інвалідам, сиротам та ін.

Бюджетна політика реалізується через спеціалізовані державні органи оперативного управління, насамперед через фінансовий апарат, склад і структура якого знаходяться у відповідності з державним устроєм країни.

Розрізняють два основні елементи бюджетної політики як способу її формування та реалізації, різниця між якими полягає у терміні дії та характері заходів:

1) бюджетну стратегію – довгостроковий курс бюджетної політики, що передбачає вирішення глобальних завдань, визначених загальнонаціональною стратегією соціально-економічного розвитку країни, для реалізації яких потрібен час і значні бюджетні ресурси. Основою розробки бюджетної стратегії є бюджетне прогнозування;

2) бюджетну тактику – гнучкі методи реалізації бюджетної політики в короткостроковому періоді. Вона є продовженням, конкретизацією бюджетної стратегії і передбачає оперативне маніпулювання бюджетними ресурсами і зміну способів організації бюджетних відносин. Основою розробки бюджетної тактики є бюджетне планування.

Бюджетна політика реалізується через бюджетний механізм.