Призначення та функції бюджету держави
Бюджет можна розглядати з трьох позицій:
1. За економічним змістом – система фінансових відносин між державою, з одного боку, та суб’єктами підприємницької діяльності й домогосподарствами, з іншого, з приводу формування та використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою покладених на неї функцій і завдань.
2. За формою прояву – основний фінансовий план держави.
3. За матеріальним змістом – централізований грошовий фонд держави, який перебуває у постійному русі: щоденно до нього зараховують надходження і здійснюють операції з витрат.
За економічним змістом. Бюджет насамперед слід розглядати як економічну (фінансову), розподільну, вартісну категорію. У цьому контексті бюджет— це система грошових відносин щодо формування та використання централізованого фонду грошових коштів, який перебуває у розпорядженні органів державної влади і місцевого самоврядування й використовується державою для виконання її функцій.
Формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів, тобто бюджету, базується на системі відносин, суб’єктами яких є юридичні і фізичні особи, держава, міжнародні організації, а об’єктом — валовий внутрішній продукт, рідше — національне багатство.
Обсяг бюджету характеризується річною сумою коштів, що проходять через цей фонд.
Правова характеристика бюджету(як фінансового плану) та склад його доходів і видатків(як централізованого фонду грошових коштів) будуть детально розглянуті у наступних темах.
Бюджет як самостійна економічна категорія є формою існування об’єктивно обумовлених розподільчих відносин, які виконують специфічне призначення – задоволення потреб як суспільства в цілому, так і його адміністративно-територіальних структур у фінансових ресурсах.
Функціонування бюджету здійснюється у взаємодії двох його особливих форм – доходів і видатків, кожна з яких має специфічне суспільне призначення. За рахунок доходів формується фінансова база діяльності держави, а за рахунок видатків забезпечуються економічні та соціальні потреби всіх членів суспільства.
Бюджет як економічна категорія має наступні ознаки:
1) історичність – бюджет як категорія склався історично, мав свої специфічні риси зародження в різних країнах;
2) плановість – основою функціонування бюджету є його плановий характер;
3) юридичний характер – бюджет має силу нормативного акта;
4) терміновість – бюджет складається і функціонує протягом певного терміну.
Формування бюджету пов’язане з необхідністю розподілу частини вартості валового внутрішнього продукту. Держава для забезпечення виконання покладених на неї функцій повинна централізувати частину ВВП в бюджеті. У такий спосіб суспільство платить державі за виконання нею її функцій, ця плата набуває форми податків.
Централізація валового внутрішнього продукту державою завжди була невід’ємною частиною бюджетних відносин. Проте питання, яким має бути рівень централізації, в усі часи залишається дискусійним. Якщо рівень централізації буде досить низьким, то держава не отримуватиме коштів у обсязі, який забезпечить фінансування видатків. І навпаки, занадто високий рівень централізації валового внутрішнього продукту призводитиме до зниження загального рівня економічної активності в державі внаслідок втрати зацікавленості й мотивації до праці та інвестування.
Рівень централізації валового внутрішнього продукту визначає фінансову модель суспільства. У сучасній фінансовій літературі виділяють скандинавську, західноєвропейську та американську моделі фінансових відносин у суспільстві (рис. 1.1).
За формою бюджет слід розглядати як основний фінансовий план держави. У ст. 2 Бюджетного кодексу України зазначається, що бюджет — це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
У бюджеті як у фінансовому плані мають відображатися результати перерозподільних процесів. Закон про Державний бюджет України як основний фінансовий план визначає:
1) загальну суму доходів і загальну суму видатків (з розподілом на загальний та спеціальний фонди, а також із розподілом видатків на поточні й капітальні);
2) граничний обсяг річного дефіциту(профіциту) Державного бюджету України в наступному бюджетному періоді й державного боргу на кінець наступного бюджетного періоду, повноваження щодо надання державних гарантій, а також обсягу цих гарантій;
3) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України за бюджетною класифікацією;
4) доходи бюджету за бюджетною класифікацією;
5) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів:
— розмір оборотної касової готівки Державного бюджету України;
— розмір мінімальної заробітної плати на плановий бюджетний період;
— рівень забезпечення прожиткового мінімуму на плановий бюджетний період;
6) додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету.
Якщо розглядати бюджет у контексті Зведеного бюджету України, то це — сукупність показників Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей, міст Києва і Севастополя, що використовуються для аналізу та прогнозування економічного й соціального розвитку держави.
За матеріальним змістом бюджет є основним централізованим фондом грошових коштів держави.
За організаційною структурою бюджет — це основна ланка державних фінансів, що має власну структуру. Бюджет включає державний(центральний) бюджет та місцеві бюджети.
За правовим характером бюджет є юридичним актом. На загальнодержавному рівні приймається щорічно Закон України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, на місцевому — рішення про місцевий бюджет. Як Закон «Про Державний бюджет України», так і рішення про місцеві бюджети є обов’язковими для виконання всіма суб’єктами бюджетних відносин.
Сутність бюджету розкривається через його функції. Функції бюджету, як і підходи до їх визначення, не мають єдиного трактування. Класичними вважаються розподільна та контрольна функції бюджету. Останнім часом у фінансовій літературі обґрунтовують стимулювальну, регулювальну, соціальну функції. Проте, на наш погляд, ці питання стосуються вже не функцій, а ролі і завдань бюджету. Функції бюджету— розподільна і контрольна— іманентно притаманні йому, існують об’єктивно, незалежно від волі й бажання людей і держави. Остання ж використовує бюджет у процесі фіскальної політики для розв’язання різних завдань: стимулювання і регулювання економіки, соціальних тощо.
Призначенням бюджету є забезпечення фінансовими ресурсами держави для виконання нею її функцій, потреб економічного і соціального розвитку суспільства.