5.6.4. Кордони та межі

На топографічних картах наносять державні кордони, кордони республік, областей, а також, адміністративних одиниць 1-го порядку на іноземній території.

Кордони проводять пунктирними лініями різного малюнку й розміру, а деякі з них - у поєднанні з крапками. На ділянках, де збігаються 2...3 кордони, показують один - вищої адміністративної одиниці.

Лінійними умовними знаками показують межі державних заповідників, кам’яні, цегляні та глинобитні стіни, металеві огорожі, дамби та штучні вали.

5.6.5. Геодезичні пункти

Усі види геодезичних пунктів (астрономічні, тріангуляційні, полігонометричні, нівелірні), як вихідні під час топографічних знімань та інших вимірювань, а також як орієнтири, наносити на топографічні карти треба дуже точно (точність до 0,1 м).

Крім геодезичних пунктів, на картах зображають місцеві предмети, які добре помітні, тому становлять собою надійні орієнтири. Це - високі споруди баштового типу, заводські труби, телевізійні вежі, радіощогли, кургани, терикони, пам’ятники, окремі дерева, високі будинки, а також котурні точки і предмети, які, хоч і не височать над земною поверхнею, проте тривалий час не змінюють свого положення і добре помітні, - перехрестя доріг, повороти каналів, річок та струмків, перехрестя головних вулиць у населених пунктах, чітко виражені кути контурів.

Місцеві предмети - орієнтири наносять на карти з точністю не більш як 0,2 мм; під час нанесення інших об’єктів допускаються помилки до 1 мм.

5.7. Повнота, вірогідність і точність топографічних карт. Точність вимірів по картах

Повнота змісту карт забезпечується дотриманням інструктивних вказівок по їхньому створенню, а вірогідність - методами створення, які забезпечують одержання необхідних даних безпосередньо на місцевості або за допомогою фотозображення. Кількість відомостей, переданих картою, їхня подробиця визначаються в основному масштабом і діючими умовними знаками.

Пояснимо це на прикладі зображення населених пунктів на топографічних картах різних масштабів. Форма й розміри окремих будов, ширина вулиць на картах крупніше масштабу 1:10 000 передаються у своїх планових обрисах. У більше дрібних масштабах ширина вулиць поступово збільшується, спрощуються обриси будов. Подальше зменшення розмірів поселень приводить до об’єднання окремих будов у квартали, показу тільки головних вулиць і проїздів. На великомасштабних картах будови класифікуються на житлові й нежитлові, вогнестійкі й не вогнестійкі. Як правило, на картах масштабу 1:100 000 і крупніше показуються всі населені пункти, на картах більше дрібних масштабів неминуча генералізація кількості зображуваних поселень.

Точність (геометрична точність) топографічних карт визначається їхнім масштабом, ступенем генералізації зображення. Істотний вплив на точність роблять можливості зорового сприйняття графічних елементів карти. Відомо, що 0,1 мм - це найменша графічна побудова, що сприймає око людини у вигляді крапки. Щоб побудова сприймалася відрізком його мінімальна довжина повинна бути рівною 0,2 мм. Горизонтальне проложення на місцевості, що відповідає 0,1 мм на карті називають точністю (граничною точністю) масштабу карти. Ця точність характеризує граничні можливості карти даного масштабу в передачі розмірів і форми об’єктів місцевості. Наприклад, для карти масштабу 1:10 000 точність масштабу становить 1 м, а для карти масштабу 1:100 000 - вже 10 м. Таким чином, чим дрібніше масштаб карти, тим більше проявляється протиріччя між вимогами точності карт і їхньою географічною відповідністю. Наприклад, полотно залізниці шириною 6 м зображується на карті масштабу 1:100 000 знаком товщиною 0,6 мм, що відповідає 60 м на місцевості. У зв’язку із цим зображення об’єктів, розташованих уздовж залізниці, практично зрушені убік від осі умовного знака дороги, тобто зберігається географічна відповідність, але порушується геометрична точність карти. Для збереження географічної відповідності карти при переході до більше дрібних масштабів зображення, площинні знаки в необхідних випадках заміняються позамасштабними.

Точність карт визначається також точністю, зображення на них окремих об’єктів. Із граничною точністю наносяться на карту опорні пункти. Погрішності в нанесенні об’єктів і контурів місцевості із чіткими межами (окремі будинки, забори й ін.) щодо найближчих опорних пунктів не перевищують 0,5 мм для рівнинної території й 0,7 мм для гірської. Нечіткі контури (межи рослинного покриву або ґрунтів, елементи рельєфу) показуються з меншою точністю. Точність положення горизонталей на карті залежить від особливостей рельєфу місцевості й прийнятої висоти перетину. Зі збільшенням висоти перетину зменшується детальність зображення рельєфу, горизонталі передають деякі узагальнені його характеристики. Середні погрішності в їхньому положенні досягають 1/4 – 1/2 прийнятої висоти перетину для рівнинних районів і збільшуються в 2...3 рази для гірських.

Варто пам’ятати також, що по карті виміряються горизонтальні проложення відстаней на місцевості, тому одержувані дані, як правило, трохи менше дійсних.

Точність карт (планів) визначає, в основному, точність вимірів по картах. Крім цього, на точність вимірів впливають можливості застосовуваних вимірювальних приладів і пристосувань (їхня точність), стан паперової основи (наявність згинів, деформації аркушів).