Розділ 5. Топографічні карти і плани

Основними картографічними здобутками, по їхній ролі в науці і практиці, є географічні карти.

Починаючи від зародження карти й на протязі всієї історії її удосконалення, в основі рішення по ній відповідних задач, було зіставлення в просторі та на плані місця розташування об’єктів та визначення їх координат.

«Тоді як мікробіологу, що вивчає дрібні організми, приходиться насамперед піклуватися про одержання збільшеного зображення своїх об’єктів через мікроскоп, географу приходиться, навпаки, думати про одержання зменшеного зображення земної поверхні, якою і є карта» – казав географ М.М. Баранський.

Топографічні карти й плани по змісту відносяться до загальногеографічних карт, по призначенню вони багатоцільові, тому що використовуються при рішенні самих різних господарських і наукових завдань; по територіальному охопленню це, в основному, карти окремих держав.

Топографічні карти - багатолистні, складаються з деякої кількості аркушів, розміри яких зручні для практичного користування, а також видання. Вони відрізняються високою геометричною точністю й географічною відповідністю. Це забезпечується їхнім масштабом, геодезичною основою, картографічними проекціями й системою умовних знаків. Зображення місцевості на топографічних картах дається з можливою повнотою, подробицею й вірогідністю.

5.1. Основні властивості картографічного зображення земної поверхні. Вимоги до нього

Картографічне зображення, одним з видів якого (поряд із глобусами, рельєфними картами й ін.) є карта, володіє рядом властивостей. Серед них треба насамперед назвати такі, як наочність і вимірність карти.

Наочність карти забезпечує зорове сприйняття подоби земної поверхні або окремих її ділянок, їхніх характерних рис і особливостей.

Вимірність варто розуміти як можливість одержувати по карті кількісні характеристики зображених на ній об’єктів на основі певних вимірювальних дій.

Наочність і вимірність карти обумовлюються:

наявністю певного математично зв’язку між багатомірними об’єктами навколо нас і їх плоским картографічним зображенням. Вона здійснюється за допомогою картографічних проекцій;

відповідним ступенем зменшення лінійних розмірів зображених об’єктів, що залежить від масштабу;

виділенням типових рис місцевості, що визначають її відмінні риси, шляхом картографічної генералізації;

застосуванням для зображення земної поверхні особливої знакової системи - картографічних умовних знаків.

Одна з основних вимог, що пред’являються до карти, - збереження географічної відповідності між картографічним зображенням і реальною дійсністю, відображення її головних, типових рис, просторових взаємозв’язків об’єктів, географічної специфіки конкретної території.

Щоб забезпечити високий ступінь вимірності, карта повинна володіти достатньою для конкретних цілей геометричною точністю, під якою розуміється відповідність місця розташування, обрисів і розмірів об’єктів на карті й у дійсності. Чим менше зображувана ділянка земної поверхні, при збереженні розмірів карти, тим вище її геометрична точність.

Карта повинна бути достовірної, тобто відомості, що становлять її зміст на певну дату, повинні бути правильними, відповідати сучасному стану зображених на ній об’єктів. Сучасність, поряд з вірогідністю, можна розглядати і як властивість конкретної карти. Важлива характеристика карти - повнота змісту, що включає обсяг відомостей, що містяться у ній та їх різнобічність.

Карти класифікують по змісту, масштабу, призначенню, територіальному охопленню. Серед їхнього різноманіття виділяють групу загальногеографічних карт, що відображають сукупність основних елементів місцевості (ділянок земної поверхні): природних (рельєф, гідрографія, рослинний покрив і ґрунти) і соціально-економічних (населені пункти, промислові, сільськогосподарські, соціально-культурні й інші об’єкти, дорожня мережа й ін.).

Елементами карти, її складовими частинами, є:

математична основа, що включає масштаб, геодезичну основу й картографічну проекцію;

зміст, під яким розуміється сукупність показаних об’єктів і повідомлюваних відомостей;

допоміжне оснащення (назва, легенда - умовні знаки і пояснення, що розкривають їхній зміст, різні графіки, довідкові дані й ін.).