Напрями вивчення професій:

Комплексність і цілеспрямованість професіографії припускає вивчення професії за кількома напрямами.

1. Виробнича характеристика.

2. Економічне значення професії.

3. Соціальне, і соціально-психологічна характеристика професії (престиж професії, особливості перспективи фахівця, взаємодія колег, керівників і підлеглих).

4. Навчально-виробнича характеристика професій (обсяг, діапазон, глибина спеціальних знань, умов, навичок). Можливості здобуття необхідних знань та вмінь, умови навчання та навчальні заклади.

5. Гігієнічна характеристика професій (клімат, освітлення, шум, вібрації, хімія).

6. Фізіологічна характеристика вимог професії до людини (фізичне і нервове навантаження; темп і ритм протягом робочого часу і в окремі періоди праці).

7. Психологічна характеристика (психологічні функції, спеціальні і загальні здібності, інтереси, вольові, емоційні та мотиваційні характеристики, спеціальні ділові якості: мислення пам’ять, увага, сприймання, увага).

Важливим завданням професіографії – визначення показників (критеріїв), успішності діяльності, що вивчається. Аналіз важливості професійних ставлень і ціннісних орієнтацій професії.

План-схема психологічної характеристики.

Професіографія обумовлена змістом праці, система інформації про соціально-психологічні, психофізіологічні, особистісні і соціально-економічні властивості і якості особистості, які є необхідними і достатньо для успішного оволодіння професійною діяльністю та вдосконаленням.

Динамічність системи “Людина-професія”

Професіографія – одна з основних галузей професіології, вивчає психологічну діяльність людей ---------- її завдання:

1. Опис професій чи спеціальностей;

2. Основних вимог, які вони пред’являють людині (психофізіологічні якості);

3. Виявлення факторів, що обумовлені успішністю чи неуспішність діяльності людини, задоволення нею.

Професія – певний вид трудової діяльності, що виникає в процесі суспільного розподілу праці і вимагає для її виконання певних здібностей, спеціальних теоретичних знань та практичних навиків.

Визначається характером створеного продукта, знарядь і специфікою умов виробництва.

Спеціальність – підвид професії, що визначається наступним розподілом праці в рамках однієї професії. Професія є одна, а спеціальностей - багато.

Кваліфікація – визначений рівнем спеціальних знань, практичних навиків та характеризує ступінь складності конкретного виду роботи, що виконується робітником.

І. Загальні дані про професію (назва, потреба в даних спеціалістах, форми професійної підготовки, робочі місця, після набуття професії).

ІІ. Зміст та умови роботи (матеріал, інструмент, процес роботи та його результати, рівень механізації та автоматизації, необхідні знання, уміння, навички, характер і умови праці).

ІІІ. Людина в процесі роботи (привабливі сторони роботи та її труднощі, ступінь відповідальності та елементи творчості, психофізіологічні якості і медичні протипоказання., позитивні і негативні наслідки роботи для людини).

ІУ. Соціально-економічні особливості професії (система оплати та соціальне забезпечення, культурно-побутові умови, перспективи професорського росту, географія професій).

Отже, професіограма – обумовлена змістом праці система інформації про соціально-психологічні., психофізіологічні, особисті та соціально-економічні властивості та якості особистості, які є необхідними і достатніми для успішного оволодіння ПД та вдосконалення у ній.

Необхідно враховувати динамічність системи “людина - професія”. Повнота професіограм визначається їх цільовою спрямованістю:

Для ПІ – широта;

ПК – викладу;

ПВ – привабливості жорсткіший зразок між людиною та професією. Визначення рівня розвитку професійно-важливих якостей.

Важливим є психограма.

Це складний і трудомісткий процес:

А) попереду розробка психограми;

Б) добір психодіагностичних методик для дослідження й оцінки рівня розвитку професійно важливих функцій;

В) проведення експерименту з метою перевірки адекватності методик і уточнення психограми на різних групах спеціалістів (з високим, середнім і низьким продуктивності праці);

Г) статистична обробка і якісний аналіз отриманих експериментальних даних у групах спеціалістів з різним рівнем продуктивності праці;

Д) склад методичних рекомендацій;