Теорія оперантного навчання б. Скінера.

Закон ефекту Е. Л. Торндайка наголошує на тому, що наслідки дії підвищують її імовірність. Цей принцип став основою теорії оперантного навчання розробленою Б. Скінером в 1930 р., в 1950 роки його погляди домінували в педагогічній психології. Якщо в теорії класичного обумовлення реакції мимовільні, вони викликаються конкретними стимулами, то оперантне навчання підкреслює, що нова поведінка виникає в результаті впливу тварин або людей на оточуюче середовище для досягнення цілей, окрім цього реакції свідомі, люди та тварини є їх авторами.

Б. Скінер провів багато дослідів з пацюками та голубами в замкнутому, контрольованому середовищі, що отримало назву «ящика Скінера». В експерименті з пацюками використовується металевий ричав та миска з їжею, при кожному нажаті на ричав пацюк отримував порцію їжі. Пересуваючись по ящику пацюк міг випадково нажати на ричаг, це була його довільна поведінка, деяка реакція (Р) на оточуюче середовище, в результаті дії пацюк отримував їжу, що було підкріплюючим стимулом (С).

Попередні вчені, що вивчали зв'язок між стимулом та реакцією, підкреслювали взаємодію стимулу та викликану стимулом реакцію. Б. Скінер змінив послідовність, вивчаючи зв'язок між реакцією та стимулом, коли за поведінкою слідує підкріплюючий стимул, імовірність подібної поведінки зростає.

Технічні дефініції першого порядку концепції б. Скінера

1. Підкріплення – це процес використання стимулів для підкріплення конкретної поведінки, підкріпленням може бути будь яка подія, яка слідує одразу після поведінки і підвищує імовірність повторення подібної поведінки.

2. Первинне підкріплення – це стимул, який не залежить від навчання і пов'язаний з потребами або потягами. До первинного підкріплення відноситься їжа, вода, тепло, безпека, секс

3. Вторинне або генералізоване підкріплення – це стимул, який по суті є нейтральним, але за допомогою обумовлення пов’язується з іншими підкріплюючими стимулами (вторинне підкріплення – це престиж, гроші, успіх). Б. Скінер виділяє три типи вторинних підкріплюючих стимулів.

3.1. Соціальні генералізовані стимули – це прийняття, обійми, увага, посмішка.

3.2. Знакові або символічні генералізовані стимули – гроші, ступені, призи, бали.

3.3. Активні генералізовані стимули – вільні ігри, змагання, музика.

Лефрансуа називає таке підкріплення нагородою, Б. Скінер – позитивним підкріпленням при якому ми даємо щось бажане (напр., «Кожний хто відповідає правильно на запитання, отримає пакет пряників». Вчитель роздає пряники тим учням, хто правильно відповідає. «Оцінка за реферат буде вища, якщо ви використаєте не менше десяти джерел»).

4. Негативне підкріплення – характеризується тим, що імовірність бажаної поведінки зростає при ліквідації неприємних стимулів (напр., «Якщо ви вирішете в класі всі п’ять задач у вас не буде домашнього завдання»), тобто ми забираємо щось небажане. Обидві цих дії (позитивне підкріплення та негативне підкріплення) підвищують імовірність бажаної поведінки.

5. Позитивне покарання – характеризується використанням неприємних підкріплюючих стимулів для ліквідації небажаної поведінки, (напр., «Той хто буде погано себе вести отримає три удари»; «Той хто буде розмовляти на уроці залишиться після уроків прибирати мусор»; «Той хто спізниться на урок, повинен буде зробити три додаткових завдання»).

6. Негативне покарання – характеризується ліквідацією позитивних наслідків з метою відмови від небажаної поведінки (напр., «Якщо ти не прибереш кімнату, то набудеш сьогодні вечором дивитись телевізор»; «Зате, що ти зробив підсєчку гравцю іншої команди, твоя команда втрачає 10 балів»; «Якщо ви затримуєте сдачу курсової роботи, із вашої оцінки буде вирахувано 12 балів»).

	Приємне	Неприємне
Давати	Позитивне підкріплення («Ти заслужив похвалу»)	Позитивне покарання («Ти заслужив покарання»)
Брати	Негативне покарання («Ніякого телевізора сьогодні вечором»)	Негативне підкріплення («Домашнього завдання сьогодні не буде»)

Основна проблема, що пов’язана з позитивним та негативним покаранням: вони не вчать бажаній поведінці, а тільки подавляють небажану. Е. Л. Торндайк виявив, що задоволення формує нові зв’язки більш ефективно, ніж біль ліквідує старі. Б. Скінер встановив, що підкріплення вчить новій поведінці краще, ніж покарання вчить відмові від старої поведінки.