Едуард л. Торндайк та теорія коннекціонізму

Батько педагогічної психології із-за того впливу, який він здійснив на розвиток законів навчання. Теорію Е. Л. Торндайка називають по-різному: інструментальним обумовленням – так як поведінка учня є інструментом для досягнення цілей; методом спроб та помилок – тому, що рішення проблем відбувається шляхом спроб різних видів поведінки, доки не виявляється правильний підхід; коннекціонізмом – тому що акцент робиться на встановленні зв’язку нових реакцій з новими стимулами. Е. Л. Торндайк поміщав тварин в ситуації де необхідно прийняття рішення, та спостерігав за їх поведінкою (напр., голодну кішку сажали в клітку із щеколдою, за периметром клітини ставили тарілку з їжею; штовхаючись у дверцята клітки, намагаючись дістати їжу, кішка могла випадково задіти щеколду, після декількох подібних дослідів кішка прямувала прямо до щеколди та відкривала клітку).

Е. Л. Торндайк продовжив роботу І. Павлова, але вчений займався не тільки рефлексами, а демонстрував, як формуються нові реакції на нові ситуації. Потім він довів, що стимули які слідують за поведінкою, здійснюють вплив на поведінку в майбутньому. Це ключове відкриття послужило фундаментом для роботи Б. Скінера. Е. Л. Торндайка сформулював три основних закони навчання, основуючись на експериментах, ці закони до сих пір впливають на практику навчання.

Закони навчання е. Л. Торндайка

1. Закон готовності. Процес навчання відбувається оптимально, коли учень відповідним чином готовий до відповіді. Якщо учень готовий реагувати, коли йому дозволяють це робити, тоді слідує реакція задоволення (нагорода). Якщо відповідати йому не дозволяють він відчуває фрустрацію (покарання). Якщо учень не готовий відповідати, тоді фрустрація полягає в тому, що його заставляють це робити.

2. Закон вправи. Повторення укріплює зв’язок між стимулом та відповіддю (цей закон ще називають законом тренування); акцентує необхідність практики та повторення в класі. Пізніше Е. Л. Торндайк модифікував цей закон, приділивши увагу якості реакції; практика без розуміння не впливає на результати навчання.

3. Закон ефекту. Будь-яка реакція підкріплюється, якщо супроводжується задоволенням чи нагородою. Будь-яка реакція, що супроводжується біллю послаблюється. Закон ефекту стверджує, що навчання залежить від «наслідків вчинків», а не тільки асоціативного зв’язку ідей. Одним із основних результатів використання цього закону виявилося використання конкретних нагород або вербальна похвала.

Критика коннекціонізму. Е. Л. Торндайк розглядав навчання, як механічний процес в результаті якого за допомогою повторення в нервовій системі формуються зв’язки між стимулом та реакцією, його теорія описує як ці зв’язки укріплюються та послаблюються. Вчений не бачив великої різниці між навчанням тварин та людини, тому його теорія здійснила дегуманізуючий вплив на систему освіти. Учні по системі Е. Л. Торндайка – не більше ніж роботи, які програмуються за допомогою формування умовних рефлексів. Однак вклад Е. Л. Торндайка в науку великий; його закон ефекту показав важливість мотивації для навчання. Його теорія створила основу для ідеї оперантного навчання і поклала початок сучасному біхевіоризму.