2 Стилістичне використання займенників в ділових паперах

2.1 Загальна характеристика стилістичних функцій займенників

Займенники є досить активною стилістичною категорією в різних функціональних стилях сучасної української літературної мови. Вони часто вживаються в офіційно-діловому стилі завдяки тому, що загально та нейтрально називають особу, взаємини між особами, вказують на неозначеність, заперечність, приналежність тощо: Я, Демиденко Олена Володимирівна, доручаю громадянці Климовій Ользі Семенівні, продати будинок, який є моєю власністю… за ціну й на умовах, які будуть доцільні на її розсуд, одержувати всі необхідні довідки й документи, подавати від мого імені заяви й виконувати всі дії, пов’язані з виконанням цього доручення.

Займенникам властива висока узагальненість значення. Так, наприклад, займенник він може означати особу і будь-який предмет, хто – будь-яку особу (одну чи декілька), скільки може вказувати на кількість осіб чи предметів, який – на якість чи властивість особи або предмета. Отже, займенникам притаманні узагальнено-предметні, узагальнено-якісні та узагальнено-кількісні значення, які конкретизуються лише в контексті.

Уживання займенників впливає на тональність ділових паперів: підсилює або пом’якшує категоричність розпорядження, наказу, надає ввічливого забарвлення заяві, службовим листам тощо.

2.2 Особливості вживання займенників у ділових паперах.

1. Оскільки не виражають конкретного значення, а виступають у ролі замінників членів речення, обережно вводити у текст: по можливості уникати, коли це необхідно, слід робити уточнення займенників. Використання чи невикористання займенників часто змінює тональність ділових текстів: підсилює чи пом’якшує категоричність висловленої думки.

2. Категорично не вживаються неозначені займенники (абихто, казна-хто, будь-що), із суфіксами зменшеності (такесенький), усічені форми (на моїм, у тім). Варто уникати займенників усі, свій.

3. Слід уникати вживання займенників він, вона, вони у присутності тих, про кого йде мова, а називати на ім’я чи вживати рольові слова.

4. Займенник ви вживається у звертанні до особи для підкреслення поваги, подекуди пишеться з великої літери.

5. В офіційно-ділових документах, що пишуться від імені установи, підприємства, займенник ми випускається, оскільки його значення передається закінченням дієслів: надсилаємо. Можлива форма від 3 особи: дирекція просить.

6. Уживання займенника я дуже обмежене, у науковому та публіцистичному стилях заміняється ми.

7. Уникають займенників, коли інші частини мови (як правило, закінчення дієслова) уже виражають їх значення.

8.Уникають багатозначності у вживанні займенників.

9. Оскільки не виражають конкретного значення, а виступають у ролі замінників членів речення, обережно вводити у текст: по можливості уникати, коли це необхідно, слід робити уточнення займенників. Використання чи невикористання займенників часто змінює тональність ділових текстів: підсилює чи пом’якшує категоричність висловленої думки.

10. Категорично не вживаються неозначені займенники (абихто, казна-хто, будь-що), із суфіксами зменшеності (такесенький), усічені форми (на моїм, у тім). Варто уникати займенників усі, свій.

11. Слід уникати вживання займенників він, вона, вони у присутності тих, про кого йде мова, а називати на ім’я чи вживати рольові слова.

12. Займенник ви вживається у звертанні до особи для підкреслення поваги, подекуди пишеться з великої літери.

13. В офіційно-ділових документах, що пишуться від імені установи, підприємства, займенник ми випускається, оскільки його значення передається закінченням дієслів: надсилаємо. Можлива форма від 3 особи: дирекція просить.

14. Уживання займенника я дуже обмежене, у науковому та публіцистичному стилях заміняється ми.

15. Уникають займенників, коли інші частини мови (як правило, закінчення дієслова) уже виражають їх значення.

16. Уникають багатозначності у вживанні займенників.

Особові займенники в документах

1. Займенник я вживається тільки в особових паперах і в деяких видах документів(автобіографії, дорученні, розписці, пояснювальній записці).

2. У розпорядчих документах займенник я обминається. Ці документи розпочинаються дієсловами у першій особі однини (Пропоную... Наказую...).

3. Займенник я в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному стилі замінюється авторським ми. Також займенник ми вживається, коли є потреба пом'якшити категоричність висловленого (...ми дійшли таких висновків).

4. Займенники третьої особи (він, вона, воно, вони) в орудному відмінку мають -н- і вживаються без прийменника: задоволений ними, керувати нею.

5. Після прийменників, що вимагають давального відмінка (завдяки, всупереч, наперекір, назустріч, вслід, на противагу), займенники вживаються без -н-: завдяки їм, всупереч йому.

6. Займенники він, воно у місцевому відмінку мають варіант – на ньому, а не (на нім).

7. Вживаючи особові займенники, слід уникати їх нагромадження: Він збирається вступити до університету. Він давно вже вирішив стати економістом.

8. Слід уникати двозначності, що може виникнути при співвіднесеності займенників він, вона, вони з будь-яким із слів: Ми дуже вдячні за можливість ознайомитись з рекламою продукції вашої фірми. Вона (?) справила на нас приємне враження. Економіст Іваненко В. П. внесла пропозицію. Головуючий з нею (?) не погодився.

9. Займенник ми у переважній більшості документів, які пишуться від імені установи, підприємства, організації – пропускається. Наприклад, ділові листи часто починаються словами у першій особі множини (Просимо... Надсилаємо...). Паралельно вживається форма третьої особи однини (Дирекція просить... Управління повідомляє...).

10. Займенник Ви вживається в усному й писемному мовленні для підкреслення поваги, пошани, ввічливості. У документах пишеться з великої літери (заявах, запрошеннях, службових листах).

11. Для показу суворого об'єктивного викладу, категоричної вимоги, займенник Ви опускається: Надсилаємо Вам для ознайомлення – надсилаємо для ознайомлення.

12. Для пом'якшення категоричності вимоги, використання займенника Ви є доречним: пропоную з'явитися – пропоную Вам з'явитися.

13. Дійова особа в реченні, виражена особовим займенником, повинна стояти у називному відмінку, а не в орудному: мною запроваджено – я запровадив, нами запропоновано – ми запропонували, вами доведено – ви довели.

14. Не слід використовувати особові займенники в присутності тих, про кого йде мова. 

Присвійні займенники в документах 

1. Присвійні прикметники в родовому і давальному відмінках мають форми: мого, твого, свого, моєму, твоєму, своєму.

2. Присвійні займенники в місцевому відмінку мають тільки нормативні форми: на моїм – на моєму, на твоїм – на твоєму, на їхнім – на їхньому, на вашім – на вашому.

3. Для уникнення зайвого паралелізму, у діловому мовленні вживається присвійний займенник їхній, а не (їх)(він – вони): їх обладнання – їхнє обладнання, надійшли їх пропозиції – надійшли їхні пропозиції.

4. Не слід зловживати займенником свій, бо він, як правило, дублює вже наявне в тексті слово: Петренко І. П. Не справився зі своїми обов'язками диспетчера. Він своїми руками відремонтував свою машину – він власноруч відремонтував особисту машину.

5. Уникати двозначності при використанні присвійного займенника свій: Директор попросив присутніх прокоментувати свої пропозиції - Директор запропонував присутнім прокоментувати їхні пропозиції.

Вживання означальних, вказівних, питальних, неозначених займенників у ділових паперах

1. У давальному і місцевому відмінках однини слід використовувати нормативні форми займенників: у чиїм – у чийому, був відсутній якийсь час – був відсутній деякий час, сі продукти – ці продукти, цієї домовленості – цієї домовленості, казна-який звіт – невідомо який звіт, котрогось із присутніх – декого із присутніх.

2. Правильно використовувати близькі, але не тотожні за значенням займенники: кожний, всякий, будь-який: Думаю, зможу відповісти на будь-яке (кожне, всяке) запитання. Але: Кожний відповідає за відведену ділянку роботи. Нас влаштовує будь-який квиток.

3. На означення особи перевага надається вживанню займенника який (-а, -і), а на означення предметів, дій, явищ – що: інженера-конструктора, який проживає..., економіста, який працює..., Зарубу Олега Гнатовича, який мешкає...контракт, що був підписаний.

4. Слід дотримуватися варіювання у використанні питальних займенників: Звичайно ухвали складаються із вступної частини, в якій зазначається стан питання, що розглядається, і розпорядчої, яка містить перелік заходів із зазначенням термінів виконання...

Отже, використання чи невикористання займенників змінює тональність ділових текстів, може посилювати або пом'якшувати категоричність наказу, вимоги, прохання, поради тощо.

3 СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ В ПРОТОКОЛІ

Стилістичний аналіз документів – це метод збирання первинних даних, під час якого документи використовуються як головне джерело інформації.

Стилістичний аналіз документів необхідний для розкриття їх основного змісту. З цією метою застосовуються логічні побудови, прийоми та процедури, які найкращим чином здатні допомогти витягти необхідну інформацію з матеріалів.

Займенник — повнозначна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки або кількість, але не називає їх. Відповідає на питання хто?, що?, який? чий? котрий? скільки?В українській мові займенники характеризуються розрядом, а також у певних розрядах родом, числом, відмінком, особою. Вони бувають особові, зворотні, питальні, відносні, заперечні, неозначені, означальні, вказівні, присвійні.

Особовими називаються займенники, які вказують на осіб, інших істот, предмети, явища поняття.

Зворотний займенник себе вказує на особу або предмет, що виконує дію, яка спрямована на неї ж.

Питальні займенники : хто, що, який, котрий, скільки вживаються для вираження запитань про предмети, якість, кількість.

Відносні займенники виконують роль сполучених слів для приєднання підрядних речень до головних.

Заперечні утворються так: Ні + відносні, тобто ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніко́трий, ніскільки.

Неозначені займенники хтось, щось, якийсь, чийсь у непрямих відмінках після приголосних м і х перед часткою (постфіксом) -сь можуть мати вставний голосний о: кимсь і кимось, чимсь і чимось, якимсь і якимось, якихсь і якихось, чиїмсь і чиїмось, чиїхсь і чиїхось.

Означальні займенники весь, всякий, кожний, інший, сам, самий за своїм значенням і граматичними ознаками спів­відносні з прикметниками.

Вказівні займенники вказують на предмет.

Присвійні займенники вказують на належність предмета особі.

В даній курсовій роботі аналізується протокол.

Протокол – це службовий документ із записом ходу обговорення питань та рішень, ухвалених на зборах, нарадах, конференціях, інших засіданнях колегіальних органів

Протокол складається з 974 слів. В протоколі є мала кількість займенників. Я по групувала18 займенників в певні групи.

1) особові: він, вони.

2) зворотні: в цьому документі немає.

3) питальні: в цьому документі немає.

4) відносні: хто, що(2), який(4), яка, яких.

5) заперечні: в цьому документі немає.

6) неозначені: в цьому документі немає.

7) означальні: кожен.

8) вказівні: тому, таких(2), тих, ця, цієї.

9) присвійні: їх(2).

В протоколі переважна кількість відносних займенників (90%) а також зустрічаються вказівні займенники (60%). Можна побачити в документі також особові(20%), означальні(10%), присвійні(20%). Всі інші займенники в даному документі відсутні.

ВИСНОВКИ

Офіційно-діловий стиль (ОДС) - функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою книжності.

В даній курсовій роботі я провела стилістичний аналіз протоколу в якому виявила займенники та по групувала їх в певні групи. Проаналізувавши документ я одержала такі відомості про склад займенників: в документі використовується займенники офіційно-ділової лексики.

Займенник — повнозначна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки або кількість, але не називає їх. Відповідає на питання хто?, що?, який? чий? котрий? скільки?В українській мові займенники характеризуються розрядом, а також у певних розрядах родом, числом, відмінком, особою. Вони бувають особові, зворотні, питальні, відносні, заперечні, неозначені, означальні, вказівні, присвійні.

Особовими називаються займенники, які вказують на осіб, інших істот, предмети, явища поняття.

Зворотний займенник себе вказує на особу або предмет, що виконує дію, яка спрямована на неї ж.

Питальні займенники : хто, що, який, котрий, скільки вживаються для вираження запитань про предмети, якість, кількість.

Відносні займенники виконують роль сполучених слів для приєднання підрядних речень до головних.

Заперечні утворються так: Ні + відносні, тобто ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніко́трий, ніскільки.

Неозначені займенники хтось, щось, якийсь, чийсь у непрямих відмінках після приголосних м і х перед часткою (постфіксом) -сь можуть мати вставний голосний о: кимсь і кимось, чимсь і чимось, якимсь і якимось, якихсь і якихось, чиїмсь і чиїмось, чиїхсь і чиїхось.

Означальні займенники весь, всякий, кожний, інший, сам, самий за своїм значенням і граматичними ознаками спів­відносні з прикметниками.

Вказівні займенники вказують на предмет.

Присвійні займенники вказують на належність предмета особі.

Протокол – це службовий документ із записом ходу обговорення питань та рішень, ухвалених на зборах, нарадах, конференціях, інших засіданнях колегіальних органів

За обсягом фіксованих даних протоколи можна поділити на З групи;

1. Стислі, у тексті яких записано лише ухвали.

2. Повні, у тексті яких, крім ухвал, стисло записують виступи доповідачів та інших учасників зборів, нарад, засідань.

3. Стенографічні, де всі виступи записують дослівно. Протоколи ведуть посадові особи (секретарі, діловоди) або

В повному протоколі використовуються переважно відносні займенники – 90%, а також зустрічаються вказівні займенники – 60%. Можна побачити в документі також особові(20%), означальні(10%), присвійні(20%). Всі інші займенники в даному документі відсутні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Горпинич В.О. Морфологія української мови: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ВЦ «Академія», 2004. – 336 с.

2. Пономарів О. Д Культура слова: Мовностилістичні поради. - К.: Либідь, 1999.

3. Пономарів О. Д Стилістика сучасної української мови. - Тернопіль: Навч. Книга - Богдан, 2000.

4. Плющ М.Я. Сучасна українська літературна мова. - 6-те вид., стер. – К.: Вища школа, 2006. – 430 с.

5. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення. - К.: Вища шк., 1997