1.2 Займенник та його розряди за значенням

Займенник – це самостійна частина мови, яка відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? і вказують на предмети, ознаку або кількість, але не називає їх.

Займенники, що вказують на предмет, співвідносяться з іменниками й мають деякі властиві їм ознаки. Зокрема, відповідають на питання хто? що? (я, ми, ти, ви, він, вона, воно, вони, хто, що, хтось, щось, хто-небудь, що-небудь, дехто, дещо, ніхто, ніщо). Усі вони змінюються за відмінками, деякі мають число (він, вони), рід (він, вона, воно), указують на істоти або неістоти.

Займенники, що вказують на ознаку, співвідносяться з прикметниками і змінюються за родами, числами, відмінками, узгоджуються з іменниками (мій, твій, наш, ваш, їхній, свій, такий, цей, той, всякий, кожний, інший, весь, самий, чий, котрий, якийсь, чийсь, ніякий, нічий, нікотрий, деякий, дечий, який-небудь, чий-небудь, котрий-небудь).

	Загальне граматичне значення	Морфологічні ознаки		Синтаксична роль
		Постійні	Непостійні
хто? що? який? чий? скільки?	Вказує на предмет, ознаку, кількість, але не називає їх	1) розряд за значенням (особові, зворотний, питальні, відносні, неозначені, заперечні, присвійні, вказівні, означальні) 2) особа в деяких особових і присвійних формах (я – 1-а особа однини) 3) рід у деяких особових формах (він, вона, воно)	1) відмінок (я, мене, мені, мною) 2) рід, якщо є (такий – така – таке) 3) число, якщо є (такий – такі, наш – наші)	Може виступати будь-яким членом речення

Займенники, що вказують на кількість, співвідносяться з числівниками і змінюються лише за відмінками, а роду й числа не мають. До них належать: стільки, скільки, ніскільки, скільки-небудь, скількісь. Займенник котрий змінюється, як порядковий числівник, за відмінками, родами і числами.

У реченні займенник найчастіше виступає підметом, означенням і додатком, але може вживатися в ролі іменної частини складеного присудка.

До постійних ознак займенника належить їх розряд за значенням:

1) особові: я, ми, ти, ви, він, вона, воно, вони;

2) зворотний: себе;

3) питальні: хто? що? який? чий? скільки?;

4) відносні: хто, що, який, чий, скільки;

5) заперечні: ніхто, ніщо, ніякий, нічий, наскільки, жодний;

6) неозначені: дехто, дещо, деякий, дечий, абихто, абищо, абиякий, абичий, аби скільки, хтось, щось, якийсь, чийсь, хто-небудь, що-небудь,який-небудь, чий-небудь, скільки-небудь, казна-хто, хтозна-що, казна-який, хтозна-чий, казна-скільки;

7) означальні: весь, всякий, самий, кожний, інший;

8) вказівні: той, цей, такий, стільки;

9) присвійні: мій, наш, твій, ваш, його, її, їхній, свій.

До особових займенників належать займенники я, ми, ти, ви, він, вона, воно, вони, що вказують відповідно на 1-шу , 2-гу і 3-ю особу однини і множини.

Особливості відмінювання особових займенників полягає в тому ,що їх форми творяться від різних основ як в однині,так і в множині : я – мене, ми - нам, вони - їх. Перед займенником мною вживається прийменник з - і: перед мною, зі мною наді мною. Займенники 3-ої особи після прийменників мають на початку слова н-: до нього, у неї, над нами. Не додається н- до займенника його, її, їх, якщо вони мають присвійне, а не особове значення.

Зворотний займенник себе вказує на особу як виконавця зворотної дії . Він не має форми називного відмінка, форм числа та роду й може бути віднесений до будь-якої особи, роду, числа чи багатьох осіб. При відмінюванні має такі ж форми ,як і особовий займенник ти.

Відмінювання особових займенників та займенника себе

Однина

Для всіх родів			Чоловічий і середній рід		Жіночий рід
Я	Ти	-		він, воно		Вона
Мене	Тебе	Себе		його, (до) нього		її, (до) неї
Мені	Тобі	Собі		Йому		Їй
Мене	Тебе	Себе		Його		Її
Мною	Тобою	Собою		Ним		Нею
(на) мені	(на) тобі	(на) собі		(на) ньому, нім		(на) ній

Множина

Для всіх родів
Ми	Ви	Вони
Нас	Вас	до них
Нам	Вам	Їм
Нас	Вас	Їх
Нами	Вами	Ними
(на) нас	(на) вас	(на) них

Питальні займенники застосовують для оформлення питання про особу (хто?), предмет (що?), ознаку чи належність предмета певній особі (який? чий?), кількість предметів (скільки?)та їх порядок при лічбі (котрий?). У складнопідрядному реченні ці ж займенники використовують для поєднання головної й підрядної частин . Тоді вони стають відносними .

Займенники хто, що, скільки змінюються тільки за відмінками й не мають роду . Їх рід може бути визначений синтаксично . Із займенником хто слова пов’язують у формі чоловічого роду. Особливістю відмінювання питальних (відносних) займенників хто ? що? (хто,що) є те, що вони в непрямих відмінках мають інші основи, ніж у називному.

Відмінювання питально – відносних займенників хто? (хто) , що? (що), (скільки).

хто?	що?	скільки?
кого?	чого?	скількох?
кому?	чому?	скільком?
кого?	що?	скільки (скількох)?
ким?	чим?	скількома?
(на) кому? (на) кім?	(на) чому? (на) чім?	(на) скількох?

Відмінювання питальних (відносних) займенників чий? (чия, чиє), чиї? (чиї)

Однина		Множина
Чоловічий і середній рід	Жіночий рід	Для всіх родів
чий, чиє?	чия?	чиї?
чийого?	чиєї?	чиїх?
чийому (чиєму)?	чиїй?	чиїм?
чий, чиє, чийого?	чию?	чиї, чиїх?
чиїм?	чиєю?	чиїми?
(на) чийому, чиєму, чиїм?	(на) чиїй?	(на) чиїх?

Займенник скільки відмінюється так ,як кількісні числівники два, три,чотири . Займенники який , чий , змінюються за родами , числами , відмінками. Займенники який , котрий ­– як прикметники твердої групи . Займенник чий – як прикметник м’якої групи.

Заперечні займенники вживаються для вираження заперечення предмета (ніхто, ніщо), ознаки (ніякий, нічий) або їх кількості (ніскільки). Творяться від питально-відносних за допомогою частки ні.

Заперечні займенники змінюються за зразком питально-відносних, від яких вони утворилися.

Заперечні займенники в усіх відмінкових формах пишуться з ні- разом.

Заперечний займенник ніскільки слід відрізняти від похідного прислівника, що означає нітрохи, ніякою мірою, зовсім.

Неозначені займенники вказують на неозначену особу, предмет, ознаку або кількість (абихто, дещо, будь-який, чий-небудь, скільки-небудь). Неозначені мають ті ж морфологічні ознаки, що й питально-відносні займенники: похідні від хто, що, скільки змінюється тільки за відмінками, а від який, чий, котрий – за родами, числами, відмінками.

Неозначені займенники, утворені за допомогою часток аби, де, пишуться разом: дехто, аби скільки.

Неозначені займенники, утворені за допомогою часток будь-, -небудь, казна-, хтозна-, пишуться через дефіс: будь-що, що-небудь, казна-що, хтозна-що.

Означальні займенники сам (самий), весь (увесь), усякий, кожний (кожен), інший узагальнено вказують на ознаки предмета. Змінюються за родами, числами, відмінками. Відмінюються, як прикметники твердої групи.

Відмінювання означального займенника весь (увесь)

Однина			Множина
Чоловічий і середній рід	Жіночий рід	Для всіх родів
весь (увесь), все (усе)	вся (уся)	всі (усі)
Всього	Всієї	Всіх
Всьому	Всій	Всім
весь, все, всього	Всю	всі, всіх
Всім	Всією	Всіма
(на) всьому, (на) всім	(на) всій	(на) всіх

Вказівні займенники той, цей, такий, стільки дають вказівку на виділення одного предмета з ряду однорідних. Змінюються за родами, числами, відмінками. Відмінюються, як прикметники твердої групи, а займенник цей (ця, це, ці) – як прикметник м’якої групи.

Однина		Множина
Чоловічий і середній рід	Жіночий рід	Для всіх родів
той, цей, те, це	та, ця	ті, ці
того, цього	тієї (тої), цієї	тих, цих
тому, цьому	тій, цій	тим, цим
той, цей, того, цього, те, це, того, цього	ту, цю	ті, тих ці, цих
тим, цим	тією (тою), цією	тими, цими
(на) тому, тім, (на) цьому	(на) тій, (на) цій	(на) тих, (на) цих

Присвійні займенникивказують на належність предмета особі мовця (мій), співрозмовника (твій), будь-якій особі, яка є виконавцем дії (свій). Для вираження належності кільком особам використовують займенники наш, ваш, їхній. Вказівку на належність можуть виражати також займенники його, її, їх.

Однина		Множина
Чоловічий і середній рід	Жіночий рід	Для всіх родів
Мій, моє	Моя	Мої
Мого	Моєї	Моїх
Моєму	Моїй	Моїм
Мій, моє, мого	Мою	Мої, моїх
Моїм	Моєю	Моїми
(на) моєму, (на) моїм	(на) моїй	(на) моїх

Присвійні займенники змінюються за відмінками, родами, числами. Присвійні займенники наш, ваш відмінюються, як прикметники твердої групи, займенник їхній – як прикметник м’якої групи (перед закінченням з'являється м'який знак).