2. Фактори, що стримують розвиток судового прецеденту у праві України.

Де-факто Україна на сьогодні використовує судовий прецедент, але для того, аби закріпити його де-юре, варто подолати чинники, що стримують його розвиток.

Ю.Ю. Попов класифікує чинники загального характеру та специфічні фактори. До чинників загального характеру, що стримують розвиток судового прецеденту в праві України, він відносить: корумпованість суддів (яка заважає становленню усталеної судової практики через розмивання її свідомо неправосудними рішеннями), недостатній рівень кваліфікації суддів (система прецедентного права зобов’язуватиме суддів усіх рівнів ,постійно підвищувати свій професійний рівень),відсутність необхідного досвіду в суддів; неготовність ВНЗ здійснювати підготовку на основі прецедентного права; вади системи підбору суддів; недотримання принципу незалежності суддів (зокрема, через наявність значного адміністративного ресурсу у голів судів); відсутність ефективного механізму притягнення суддів до відповідальності за прийняття свідомо неправосудних рішень (кожна зміна або скасування судового рішення автоматично порушує питання про причини допущених помилок і як наслідок — тягне дисциплінарну відповідальність) [18, 6].

Водночас існують і специфічні фактори. Негативний вплив на розвиток судового прецеденту має і передбачені Законом України « Про судоустрій і статус суддів», повноваження апеляційних судів, надавати судам нижчого рівня «методичну допомогу» у застосуванні законодавства. Це призводить не тільки до відволікання суддів вищих інстанцій від здійснення правосуддя, а й до видачі судам нижчих інстанцій з боку судів вищих інстанцій адміністративних по суті приписів щодо застосування законодавства, що суперечить ст.126 Конституції України («Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється») та заважає формуванню прецеденту усталеною судовою практикою[ 18, 6].

Саме тому, якщо розглядати введення прецеденту в ідеалі, то для того, щоб він зміг «прижитися» в нашій країні, необхідно: законодавчо закріпити за судами правотворчу функцію; створити і затвердити відповідну процедуру, яка сприятиме швидкому закріпленню судових рішень в якості прецеденту; створити орган-фільтр, який би скасовував прецеденти, які не відповідають (або перестали відповідати) реаліям суспільного життя.

Отже, подолавши як загальні, так і специфічні фактори , що стримують розвиток прецеденту, Україні вдасться покращити власну судову систему, оскільки на думку багатьох науковців , юридичне закріплення судового прецеденту призведе до високого рівня визначеності, нормативності, а також динамічності. Василь Крулько, керуючий партнер ЮК «Шмаров та партнери», пояснює це тим, що прецедент як джерело права і як елемент, що впливає на прийняття рішення суддею, є дієвим інструментом боротьби із корупцією всередині системи. у системі права, де існує прецедент, суддям набагато важче прийняти «потрібне» рішення. Адже якщо справа підпадає під необхідні критерії для застосування прецеденту, то суддям практично неможливо прийняти рішення, що не збігається з усталеним правилом.