(По шкалі Церлінг), мг/кг сирої маси

Тканинну діагностику проводять кілька разів за період вегетації. Найбільш важливими для визначення в озимих культур є наступні фази: 1 - початок кущіння, 2 - стеблування, 3 - вихід у трубку, 4 - цвітіння.

Для тканинної діагностики найкраще використовувати експрес-метод, розроблений В. В. Церлінг, що дозволяє швидко визначити в балах вміст азоту, фосфору й калію в рослинах і розрахувати норми підживлення. Іноді обмежуються аналізом лише тої частини рослини, де аналізована речовина локалізується в найбільших кількостях. Так, для зернових культур на різних етапах росту й розвитку для аналізу беруть наступні частини рослин: у фазі кущіння - всю надземну частину, виходу в трубку - 3-й лист знизу, у фазі колосіння - «флаговый» лист і лист, що перебуває на один ярус нижче, у фазі цвітіння - молоді листи бічних пагонів. Відсутність або малі кількості шуканої речовини вказують на необхідність підгодівлі.

Мета роботи: провести тканинну діагностику рослин на вміст нітратів, фосфору, калію та визначити ступень потреби рослин у мінеральних добривах.

Матеріали й устаткування. Ручний прес, фільтрувальний папір, леза, реактиви в крапельницях: сірчанокислий дифеніламін, молибдат амонію, бензидін, насичений розчин ацетату натрію, соляна кислота, дипикриламін магнію, кобальт-нітрит натрію.

Увага! Всі реактиви для листової діагностики приготовлені на концентрованих кислотах, тому потрібно дотримувати необхідних мір обережності при роботі з ними.

Порядок виконання роботи.

У поле відбирають по 2-3 рослини кожного варіанта, відчленяють від них ті частини рослин, які можна використовувати для діагностичних цілей відповідно до фази розвитку, на якій вони перебувають у момент визначення.

Визначення нітратів. З листів за допомогою ручного преса віджимають сік, краплю його наносять на шматочок фільтрувального паперу або тканини. Потім на цю краплю наносять краплю 1%-го розчину сульфату дифеніламіну. Отримане фарбування оцінюють за 6-бальною шкалою.

Визначення фосфатів. З листів віджимають сік, 1 краплю його наносять на фільтрувальний папір, на неї крапають 1 краплю молібдату амонію. Відбитку дають злегка підсохнути й потім послідовно наносять по 1 краплі бензидину й насиченого розчину ацетату натрію. Після цього з'являється синє забарвлення відбитків соку на фільтрувальному папері. Інтенсивність фарбування порівнюють зі шкалою й оцінюють у балах.

Таблиця 2 - Шкала для визначення потреби рослин в азотному добриві

Таблиця 3 - Визначення потреби рослин у фосфатних добривах

Визначення калію. Краплю соку з листів досліджуваних рослин наносять на фільтрувальний папір. Потім на пляму наносять 1 краплю розчину кобальт-нітриту натрію (або дипікриламіну магнію), а потім 1 краплю соляної кислоти. Забарвлення плями, що з'явилося порівнюють зі шкалою й оцінюють у балах.

Таблиця 4 - Шкала для визначення потреби рослин в калійному добриві

Визначення потреби рослин у калійних добривах Отримані результати визначень заносять у зведену таблицю за наведеною формою.

Таблиця 5 - Потреба рослин в елементах мінерального живлення

Варіант досвіду	Аналізована частина рослини	Азот		Фосфор		Калій
		Бал	Потреба	Бал	Потреба	Бал	Потреба

Необхідну для підживлення дозу ЕМЖ розраховують за формулою:

,

де Д_подк — доза підживлення, кг д. в. на 1 га;

Д_расч. — запланована доза підгодівлі, , кг д. в. на 1 га;

С_оп і С_факт - оптимальний і фактичний вміст елементу в рослині, бал.

Хід роботи, розрахунки та результати роботи занести до звіту з навчальної практики.