Самостійні роботи з Охорони праці

студента групи ІІІ-1а

ПСРС №1

Тема:Правові і нормативно-технічні документи з ОП

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

1. Адміністрація (роботодавець) не повинна забувати, що найвища цінність – людське життя, здоров’я його працівників.

2. Адміністрація (роботодавець) зобов'язана знати, що у разі невиконання умов колективного договору або законодавства про охорону праці, працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням.

У цьому випадку йому виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середнього    3-х місячного заробітку.

3. При укладенні трудового договору громадянин повинен бути проінструктований особисто, під розписку про умови праці на підприємстві з реєстрацією в журналах вступного інструктажу та на робочому місці..

4. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, забороняється.

5. Адміністрація (роботодавець) для створення безпечних і нешкідливих умов праці працівників і для власної безпеки зобов'язана керуватися переліком таких основних нормативно-законодавчих актів і документів з охорони праці:

• Закон України «Про охорону праці»;

• Типове положення про службу охорони праці;

• Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах (Наказ МОН України № 616 від 31.08.2001 року):

• Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (Постанова КМУ № 1112 від 25 серпня 2004 року);

• Типове положення про навчання з питань охорони праці;

• Положення про розробку інструкцій з охорони праці;

• Перелік робіт з підвищеною небезпекою;

• Перелік робіт, де необхідний професійний відбір;

• Граничні норми підняття і переміщення важких речей жінками;

• Граничні норми підняття і переміщення важких речей неповнолітніми;

• Положення про медичний огляд працівників окремих категорій;

• Перелік посад посадових осіб, які зобов’язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці;

• Порядок розробки і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, чинних на підприємстві;

• Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (Наказ Держгірпромнагляду від 24.03.2008 року № 53);

• Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (Постанова Кабінету Міністрів України N 442 від 01.09.1992 року);

• Типове положення про комісію з питань охорони праці;

• Типове положення «Про кабінет охорони праці».

Адміністрації також необхідно користуватися відповідними галузевими та міжгалузевими нормативно-правовими актами з охорони праці згідно з Державним реєстром міжгалузевих і галузевих нормативних актів з охорони праці.

Нормативно-правові акти та проекти наказів з охорони праці, які повинні бути на підприємстві:

1. Програма (текст) вступного інструктажу з охорони праці та тексти інструктажу на робочих місцях.

2. Положення про систему управління охороною праці (СУОП), куди необхідно включити такі документи:

2.1.Перелік професій працівників, звільнених від проведення первинного, повторного і позапланового інструктажів (за погодженням з державним інспектором з нагляду за охороною праці).

2.2. Перелік робіт з підвищеною небезпекою.

2.3. Положення про порядок виконання робіт з підвищеною небезпекою.

2.4. Перелік професій, виконавці яких мають право на забезпечення ЗІЗ з визначенням конкретних видів засобів для них.

2.5. Положення про навчання з питань охорони праці у закладі освіти відповідно до наказу МОН України № 304 від 18.04.2006 року

2.6. Перелік робіт, для виконання яких необхідний професійний відбір.

2.7. Перелік професій працівників, які повинні проходити попередній або періодичні медичні огляди.

2.8. Перелік посадових осіб, які зобов'язані проходити попередню та періодичну перевірку знань з питань охорони праці.

2.9. Перелік робіт, на яких забороняється застосування праці жінок.

2.10. Перелік робіт, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх.

2.11. Перелік інструкцій з охорони праці, які повинні діяти у закладі освіти.

2.12. Перелік існуючих професій і посад, працівники яких мають право на отримання молока чи інших рівноцінних харчових продуктів.

2.13. Склад постійно діючої комісії з перевірки знань з питань охорони праці.

2.14. Накази:

• про затвердження Положення про систему управління охороною праці СУОП;

• про затвердження положення про проведення триступеневого адміністративно-громадського контролю у системі управління охороною праці закладу (установи);

• про затвердження графіка проведення періодичних медоглядів працівників;

• про затвердження комісії з перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб;

• про затвердження членів добровільної протипожежної дружини і пільги для них.

2.15. План локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій.

Журнали, які необхідно мати службі охорони праці :

• реєстрації нещасних випадків, що сталися з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, аспірантами (форма Н-Н);

• реєстрації нещасних випадків, що сталися з працюючими на виробництві (Форма Н-1,  Н-5, НПВ);

• обліку повідомлень про нещасний випадок;

• обліку професійних захворювань (отруєнь);

• обліку об'єктів підвищеної небезпеки;

• реєстрації інструкцій з охорони праці у закладі освіти;

• обліку видачі інструкцій з охорони праці у закладі освіти;

• реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці;

• реєстрації протоколів лабораторних досліджень умов праці (за потреби).

Документи, які повинні зберігатися в службі охорони праці:

1. Інструкції з охорони праці (перші примірники).

2. Акти реєстрації нещасних випадків, що сталися з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, аспірантами за формою Н-Н.

3. Акти розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій з працюючими на виробництві за формами  Н-1, Н-5. НПВ.

4. Акти розслідування професійних захворювань за формою П-4.

5. Карта обліку професійного захворювання (отруєння).

6. Матеріали розслідування нещасних випадків (повідомлення), професійних захворювань (перші примірники).

7. Приписи органів державного нагляду, накази та заходи щодо їх виконання.

8. Приписи фахівців служби охорони праці.

9. План роботи служби охорони праці.

10. Протоколи перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб підприємства.

11. Протоколи лабораторних досліджень атестації робочих місць за умовами праці.

12. Матеріали перевірки стану умов і безпеки праці комісією закладу освіти і затверджені заходи для усунення виявлених порушень.

13. Комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці, що передбачені колективним договором.

14. Матеріали аудиту охорони праці, у тому числі оцінки технічного стану виробничого обладнання, атестації робочих місць за умовами праці на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці.

Псрс №2

Тема: Методика складання інструкцій з ОП та ПБ Запропоновані рекомендації розроблені відповідно до вимог Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.1997г № 1153, Інструкції з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах I-III ступенів, затвердженої наказом Міністерства освіти і наукиУкраїни від 23.06.2000г. № 240.  Їх метою є надання практичної допомоги керівникам районних, міських органів управління освітою, загальноосвітніх навчальних закладів з питань складання та оформлення номенклатури справ.  Номенклатура справ - обов'язковий для кожної юридичної особи систематизований перелік назв справ, які формуються в його діловодстві, із зазначеннямтермінів їх зберігання (Закон України «Про національний архівний фонд та архівні установи» від 24.12.1993г. № 3814-XII).  Номенклатура справ складається з метою створення в установі єдиної системи формування справ, забезпечення їх обліку, швидкого пошуку документа за його змістом та видом, відбору в процесі діловодства документів, які передаються на державне зберігання.  Існують наступні види номенклатури справ:  § типова:  § приблизна;  § індивідуальна.  Типова номенклатура справ встановлює типовий перелік справ для установ, однорідних за характером діяльності, з єдиною системою індексації і є нормативним актом.  Приблизна номенклатура справ встановлює зразковий перелік справ для установ, однорідних за характером діяльності, але різних за структурою, і має рекомендаційний характер.  Незалежно від наявності типової та примірної номенклатури справ в кожній установі особою, відповідальною за діловодство, розробляється єдина (зведена) індивідуальна номенклатура справ.  При цьому може використовуватися як структурний, так і функціональний принцип її побудови.  Структурний принцип побудови, як правило, використовується при розробці номенклатури справ районних, міських відділів та управлінь освіти. Підзаголовками розділів в такій номенклатурі є найменування структурних підрозділів.  Функціональний принцип використовується у разі розподілу основних напрямів діяльності між структурними підрозділами, службами, окремими виконавцями. Розділи і підрозділи номенклатури, побудованої за таким принципом, відображають управлінські функції і розміщуються за ступенем важливості. Такий принцип побудови, як правило, використовується при розробці номенклатури в загальноосвітніх навчальних закладах (зразок представлений у додатку).  При розробці зведеної номенклатури справ необхідно дотримуватися наступних правил:  § всі документи установи групуються у справи, їм присвоюються заголовки (найменування), які в короткій узагальненій формі відображають склад і зміст документів у справах, вказується термін зберігання справи (тому, частини);  § кожна справа, включене до номенклатури, має умовне позначення - індекс, який включає:  - Індекс структурного підрозділу (у відповідності зі штатним розкладом або класифікатором структурних підрозділів);  - Порядковий номер справи даного структурного підрозділу (окремого виконавця).  При визначенні послідовності розміщення справ у номенклатурі враховується ступінь важливості питань, взаємозв'язок документів, що входять в одну групу справ. Як правило, першою розміщується група справ, яка включає документи вищих організацій, далі група організаційно-розпорядчої документації самої установи (накази, розпорядження, рішення і т.д.), планово - звітна документація і листування. В останній групі (листування) першими розміщуються ті справи, які містять листування з вищестоящими організаціями.  У номенклатуру справ не включаються:  § друковані видання;  § брошури;  § довідники;  § реферативні журнали;  § експрес-інформація і т.д.  Як у номенклатурі справ структурних підрозділів, так і в єдиній номенклатурі справ установи протягом календарного року в графі «Примітка» вказують:  § нові справи, які включені в номенклатуру;  § перехідні справи;  § посадових осіб, відповідальних за формування справ;  § факт передачі справ на державне зберігання.  Наприкінці календарного року номенклатура справ установи обов'язково закривається підсумковим записом про категорії та кількість заведених справ, підписується особою, відповідальною за діловодство в установі.  Номенклатура справ як установи, так і його структурних підрозділів, щорічно (не пізніше листопада-грудня місяця) переглядається, аналізується і уточнюється. Після внесення змін номенклатура справ:  § районних, міських відділів та управлінь освіти узгоджується з експертно - перевірочної комісією (ЕПК) відповідного державного архіву та затверджується начальником районного, міського відділу (управління) освіти;  § загальноосвітніх навчальних закладів узгоджується з районними, міськими органами управління освітою і затверджується директором загальноосвітнього навчального закладу. 

ПСРС №3 Тема: Працевлаштування молодих спеціалістів

Визначення поняття „молодий спеціаліст”.

На сьогодні в законодавстві України немає чіткого визначення терміну „молодий спеціаліст”, проте існують формулювання інших понять, що опосередковано вказують на його ознаки:

 

Випускники – студенти вищого навчального закладу, учні професійного навчально-виховного закладу, які закінчили повний курс відповідного навчання.

 

Наведені у таблиці визначення, які містяться в законодавчих чи нормативно-правових актах, дають підстави вважати молодим спеціалістом випускника державного вищого навчального закладу чи професійного навчально-виховного закладу України, працевлаштованого підприємством, установою, організацією на підставі посвідчення про направлення на роботу відповідного навчального закладу, якщо потреба у спеціалістові була раніше заявлена підприємством.

Викладене стосується узагальненого поняття „молодий спеціаліст”, а тому питання щодо гарантій і пільг молодим спеціалістам, їхніх прав та обов’язків, працевлаштування в кожному конкретному випадку  мають вирішуватися з урахуванням положень відповідного закону і нормативних актів, зокрема Положення про сприяння в працевлаштуванні випускників державних вищих навчальних і професійних навчально-виховних закладів України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 23 березня 1994 року №79 (Положення про сприяння впрацевлаштуванні), та Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року №992 (далі Порядок працевлаштування випускників).

Випускникові професійного навчально-виховного закладу, якому присвоєно освітньо-кваліфікайний рівень „кваліфікований робітник”, видається диплом, а випускникові, що одержав повну середню освіту, відповідний документ про середню освіту встановленого зразка.

Особі, яка освоїла курс професійно-технічного навчання та успішно пройшла кваліфікайну атестацію, видається свідоцтво про присвоєння кваліфікації.

Випускникові вищого професійного училища та центру професійно-технічної освіти, якому присвоєно кваліфікацію „молодший спеціаліст”, видається диплом установленого зразка.

 

Звернути увагу Із затведженням порядку працевлаштування випускників Положення про сприяння в працевлаштуванні втратило чинність у частині, що стосується випускників вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, згідно з наказом Міністерства освіти України „Про внесення змін до Положення про сприяння в працевлаштуванні випускників державних вищих і професійних навчально-виховних закладів України, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 23 березня 19964 року №79” від 9 грудня 1996 року №379.

 

Порядок працевлаштування молодих спеціалістів – випускників державних навчальних закладів регулюється такими нормативно-правовими актами:

  випускників професійних навчально-виховних закладів – Положенням про сприяння в працевлаштуванні;

  випускників вищих навчальних закладів, які  навчалися не за державним замовленням, - Положенням про сприяння в працевлаштуванні;

  випускників вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації, які навчалися за державним замовленням, - Порядком працевлаштування випускників.

Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку з таких освітньо-кваліфікаційних рівнів:

  молодший спеціаліст (технікум, училища, інші, прирівняні до них, вищі навчальні заклади);