6.Організація енергетичного господарства

Сучасне підприємство, особливо промислове, є споживачем великої кількості енергії. Перерви в енергопостачанні можуть привести до розладу технологічного процесу, зриву плану виробництва і постачань продукції, збільшення витрат на її виробництво і, як наслідок. До погіршення фінансового стану підприємства.

Основним завданням енергогосподарства є організація надійного і безперебійного постачання підприємства необхідною кількістю енергії при мінімальних затратах.

До складу енергетичного господарства підприємства входить ряд енергетичних цехів, до яких відносяться:

• тепловий цех (котельня, теплові мережі підприємства, система водопостачання, мазутоперекачувальні установи);

• електросиловий цех (понижуючі підстанції, електромережі, електродвигуни);

• газовий цех (киснева й ацетиленова станції, газогенераторна мережа, холодильні установки, промислова вентиляція);

• слабкострумовий цех (АТС, передавальні й приймальні установки, акумуляторне господарство).

На чолі енергетичного господарства підприємства стоїть головний енергетик, що підпорядковується головному механіку чи безпосередньо головному інженеру. У підпорядкування головного енергетика знаходяться відділ головного енергетика та енергетичні цехи.

Постачання підприємства енергією може здійснюватися одним із трьох варіантів:

1. внутрішнім;

2. зовнішнім;

3. комбінованим.

При внутрішньому енергопостачанні, енергія надходить від власних установок підприємства. Воно застосовується переважно на початковому етапі розвитку підприємства, коли відсутня чи недостатньо розвинута районна енергетична база.

При зовнішньому енергопостачанні, енергія надходить від загальної мережі енергопостачання. Даний варіант енергопостачання використовують тільки дрібні промислові підприємства.

Комбіноване енергопостачання є основним і найкращим варіантом для більшості промислових підприємств. У цьому випадку електроенергію підприємство одержує від районної енергосистеми, а тепло – від власної котельні чи найближчої ТЕЦ.

В основу організації енергогосподарства покладається розробка енергетичного балансу, під яким розуміють встановлення відповідності між розмірами споживання енергії різних видів з одного боку, і обсягами її одержання і виробництва з іншого. Баланс складається з двох частин:

1. Прибуткової (джерела забезпечення потреб підприємства в енергії і паливі);

2. Видаткової (фіксуються потреби підприємства в енергії і паливі).

Розробка енергетичного балансу здійснюється з метою:

• визначення потреби в паливі та енергії з урахуванням допустимих втрат (витратна частина балансу);

• обґрунтування способів забезпечення цих потреб за рахунок виробництва енергії власними генеруючи ми установками, проектування оптимальних режимів їхньої роботи, одержання енергії зі сторони, використання вторинних енергоресурсів (прибуткова частина балансу).

Організація тарного господарства. Призначення і класифікація тари. Вимоги до тари.

Тара - це товарна упаковка, яка застосовується під час перевезення і зберігання товарів. Вона призначена для забезпечення схоронності кількості та якості товарів, захищає їх від зовнішніх впливів, втрат і псування. Всі товари і продукти, що переробляються або реалізуються підприємствами ресторанного господарства, доставляються в тарі. Різні фізико-хімічні властивості сировини, продуктів, готових виробів визначають необхідність використання різноманітних видів тари.

Класифікація тари здійснюється за чотирма основними ознаками:

1)за видами матеріалу тара поділяється на^

- дерев'яну;

-скляну;

-металеву;

-тканьову;

картонно-паперову;

пластмасову;

різну

2)за ступенем жорсткості, тобто здатності протистояти механічним впливам, - на:

-жорстку;

-напівжорстку;

-м'яку

3)за ступенем спеціалізації-на:

-універсальну (використовується для декількох видів товарів);

-спеціалізовану

4)за кратністю використання тара буває:

-однооборотною;

-багатооборотною (використовуваною неодноразово). Багатооборотна тара у свою чергу поділяється на інвентарну, яка належить певному підприємству-постачальнику і має його інвентарний номер, та тару спільного користування, що надходить від різних постачальників; застосування багатооборотної тари дозволяє значно скоротити кількість тари, що перебуває в обігу.

Нині все ширшого застосування набуває багатооборотна тара- таро-обладнання, що являє собою як тару, так і обладнання. Це спеціальні конструкції, що виконують одночасно роль зовнішньої тари, транспортного засобу й обладнання складів. Найбільш розповсюджений на підприємствах ресторанного господарства уніфікований контейнер у вигляді ємностей і засобів їх переміщення. Ці ємності призначені для зберігання, приготування, транспортування напівфабрикатів від заготівельних і промислових підприємств на підприємства ресторанного господарства, короткочасного зберігання, приготування і роздачі страв.

До тари висуваються технічні, експлуатаційні, санітарно-гігієнічні та екологічні вимоги.

Важливе значення має підвищення рівня уніфікації, удосконалення стандартів і технічних умов. До тари висуваються певні вимоги відповідно до ДСТУ.

До технічних відносяться вимоги до матеріалу, розмірів, а також міцності, надійності, що забезпечують повну схоронність продукції і багаторазове використання тари.

Експлуатаційні вимоги до тари передбачають зручність упакування, розпакування, приймання, перевезення, зберігання, продажу товарів.

Санітарно-гігієнічні вимоги передбачають забезпечення можливості швидкої санітарної обробки і дезінфекції. Екологічність тари - и нешкідливість, можливість при утилізації уникнути забруднення навколишнього середовища.

Тарооборот включає приймання, розкриття, зберігання і повернення.

Приймання тари. Тара, що надійшла з товаром, повинна бути прийнята з відповідними нормативними документами й умовами договору постачання матеріально відповідальними особами так само, як і товар. Приймання по кількості включає перевірку фактичної наявності тари і зіставлення його з даними супровідних документів. При прийманні тари необхідно звертати увагу на наявність сертифіката, а також правильність тарного маркування, відповідність його вимогам ДСТУ.

При прийманні тари по якості перевіряють її цілісність, зовнішній вигляд, звертають увагу на дефекти: наявність пошкоджень, забруднень і т. д. Виявляють, наскільки якість тари, що надійшла, відповідає вимогам ДСТУ, технічним умовам і даним супровідних документів.

При виявленні невідповідності якості тари вимогам стандартів варто призупинити приймання і скласти акт.

Якщо фактична кількість, якість, ціни і маркування тари, що надійшла, відповідають даним супровідних документів (товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура), то матеріально відповідальна особа розписується в одержанні, ставиться штамп приймання і тара оприбутковується.

Розпечатування тари має здійснюватися спеціальними інструментами, щоб зберегти її якість.

Зберігається тара в спеціально відведених складах чи окремих приміщеннях штабельним або стелажним способом. Тару, яка має специфічний запах, зберігають окремо. Мішки ретельно очищують від пилу, висушують і зберігають на стелажах у сухих приміщеннях.

Порядок повернення тари має бути передбачений у договорі постачання. Тара інвентарна багатооборотна, що належить певному постачальнику, повертається йому за заставною ціною, обумовленою у договорі. Тара, вартість якої включена у вартість товару, повертається на тарозбірні пункти як тароматеріал. Тара, вартість якої не входить у вартість товару, має повернена постачальникові товару, але цей порядок необхідно передбачити в договорі.

Якщо вартість тари включена в ціну товару, вартість тари понад ціну товару не оплачується, при цьому вона підлягає поверненню тароремонтним підприємствам за договірними цінами як тароматеріал.

Якщо договором постачання передбачається, що вартість тари не включена в ціну товарів, тара оплачується товароодержувачем за договірними цінами понад вартість товару, і в договорах має бути передбачене повернення тари постачальнику в обов'язковому порядку за цінами надходження.

При зниженні якості тари, що повертається, товароодержувачем ціна приймається за нижчими цінами або він сплачує штраф. Всі запитання щодо оплати тари повинні обумовлюватися в договорах постачання.

Тара – це виріб, у якому поміщають сировину, матеріали, напівфабрикати, готову продукцію, що забезпечує збереження їхньої якості та кількості при транспортуванні з місця заготівлі чи виробництва до місця зберігання або споживання.

Призначення тари: запобігати псуванню вантажу через механічні впливи, забруднення і впливи зовнішнього середовища, утратам у процесі збереження, утратам у процесі зберігання і транспортування; скорочувати час навантаження-розвантаження, підвищувати загальну культуру виробництва і створювати зручності при роботі з вантажем.

Склад і організація тарного господарства залежать від виду продукції підприємства, вимог споживача до її фасування, упакування і тари, а також від кооперування з підприємствами — постачальниками тари і пакувальних матеріалів.

Частину тари і засобів упакування підприємства роблять власними силами, для чого створюються спеціальні цехи і ділянки з їх виробництва; основну частину тари підприємство одержує зі сторони.

Використання тари й пакування у виробництві передбачає таку обов'язкову операцію, як їх маркування, коли вказуються вид вантажу, його кількість, вимоги до перевезення, відправник вантажу і вантажоодержувач, спеціальні вимоги щодо схоронності вантажу тощо.

Напрямами розвитку і підвищення ефективності транспортно-складського господарства є:

− централізація та спеціалізація;

− поліпшення структури парку підйомно-транспортних і транспортних машин;

− організація контейнерних перевезень; використання універсальної тари;

− комплексна механізація вантажно-розвантажувальних робіт;

− упровадження транспортних і складських систем з автоматичним адресуванням вантажів, автоматизованих складів, автоматизованих контейнерних майданчиків;

− удосконалювання організації переміщень і складських процесів та ін.

Значна частина матеріальних цінностей має потребу зберігання і перевезення в тарі. Тара — це виріб, у якому поміщають сировину, матеріали, напівфабрикати, готову продукцію, що

забезпечує збереження їхньої якості та кількості при транспортуванні з місця заготівлі чи виробництва до місця зберігання або споживання.

Призначення тари полягає в тім, щоб запобігати псуванню вантажу через механічні впливи (удари, струси), забруднення і впливи зовнішнього середовища (температура, тиск, світло, атмосферні опади і т. д.),утратам у процесі зберігання і транспортування; скорочувати час навантаження-розвантаження, підвищувати загальну культуру виробництва і

створювати зручності при роботі з вантажем. Тара і засоби упакування необхідні в основному для продукції, що відвантажується. Значення їх зростає у зв’язку з розвитком нових форм торгівлі, підвищеними вимогами

покупців до товару й ін.

Склад і організація тарного господарства залежать від виду продукції підприємства, вимог споживача до її фасування, упакування і тари, а також від кооперування з підприємствами — постачальниками тари і

пакувальних матеріалів. Частину тари і засобів упакування підприємства зазвичай роблять власними силами, для чого створюються спеціальні цехи і ділянки з їх виробництва; основну частину тари підприємство одержує зі сторони (шухляди, металеві кошики, бочки, піддони, скляні банки і пляшки, контейнери тощо). Використання тари й пакування у виробництві передбачає таку обов’язкову операцію, як їх маркування, коли вказуються вид вантажу, його кількість, вимоги до перевезення, відправник вантажу і вантажоодержувач, спеціальні вимоги щодо схоронності вантажу і т. д.