ЗМІСТ

Вступ 4

Обґрунтування обраної теми 6

1. Художньо – конструктивна частина.

1.1 Робота з аналогами 7

1.2 Теоретичне обґрунтування обраної форми 7

1.3 Теоретичне обґрунтування обраного виду декорування 8

1.4 Теоретичне обгрунтування обраного кольорового

вирішення 9

2 Технологічна частина

2.1 Загальні положення. 11

2.2 Виготовленння моделі 12

2.3 Виготовлення форми 14

2.3.1 Сушка та обробка форми 17

2.4 Підготування маси 18

2.5 Виготовлення виробу способом лиття 20

2.5.1 Зняття форми з виробу 22

2.5.2 Оправка виробу 23

2.6 Декорування по підв’яленому черепку 25

2.7 Сушіння виробу 26

2.8 Утильний випал 27

2.9 Глазурування 31

2.10 Декоративний випал 32

2.11 Ілюстрації готового виробу 34

Висновок 38

Література 39

Додатки 40

ВСТУП

Декоративно – прикладне мистецтво являється ледве не одним з самих старіших. Його назва пішла від латинського слова (dekor) – «прикрашаю», а в терміні «прикладне» - зосереджена думка про те, що воно обслуговує практичні потреби людини, одночасно задовольняючи його естетичні уподобання.

Декоративно-прикладне мистецтво – одна із форм суспільної свідомості і суспільної діяльності. Воно зародилось у первісному суспільстві,коли людина жила в умовах родового ладу, а засоби існування добувала примітивними знаряддями.

Народне декоративно-прикладне мистецтво живе на основі спадковості традицій і розвивається в історичній послідовності як колективна художня діяльність.

Розвиток людей та суспільства, призвів до необхідності використовувати у своєму побуті такі речі як килими, кераміка, одяг та ін. Та згодом перетворювати їх із звичайних побутових речей на витвори мистецтва.

Декоративно-прикладне мистецтво – одна із форм суспільної свідомості і суспільної діяльності. Воно зародилось у первісному суспільстві,коли людина жила в умовах родового ладу, а засоби існування добувала примітивними знаряддями.

Сфера декоративно – прикладного мистецтва надзвичайно широка: від естетичного оформлення посуду, різного роду інструментів, скульптур, декоративного розпису стін, оформлення інтер’єрів, виготовлення різного роду сувенірів,зокрема з кераміки. Народна кераміка — старовинний здобуток культури, який був одним з поширених способів використання природних багатств. Багатовіковий досвід перетворення сирого матеріалу у вжиткові і художні речі передавався з покоління в покоління. В гончарних виробах, створених руками окремих майстрів, втілені і відображені уподобання народу. Професійні навики художні прийоми поколінь майстрів стали традицією. У кращих формах кераміки і в її орнаментах знайшла відображення боротьба народу за своє соціальне і національне визволення.

Одним з найяскравіших форм кераміки є сувенір. Сувенір це предмет призначений нагадувати про щось. Відповідно, сувеніри несуть колорит місця, в якому вони були зроблені і придбані. Це може бути емблема міста, зображення пам'ятного місця, об'єкт культури. Сувеніри часто продаються в спеціалізованих магазинах і наметах. Бувають вкрай неякісні сувеніри, не володіють художньою цінністю, так і якісні зразки, предмети мистецтва. Деякі види «сувенірів» заборонено вивозити з країни. Сувенірні товари-це високохудожні вироби тонкої роботи, які призначені прикрашати інтер'єр,встановлювати дружні відносини між людьми,навіювати приємні спогади-в цьому і є їх найбільша цінність. Українська народна кераміка є цінною культурною спадщиною, яку треба знати і поважати .