1.9. Загальний бюджет

Важливою «основою побудови» Союзу є загальний бюджет цієї інтеграційної організації. Бюджетна єдність Товариств було оформлене до середини 1970-х рр. і сьогодні базується на фінансових положеннях установчих договорів ЄС (наприклад, розділ ІІ частини V Договору про заснування ЄС), Договору про злиття 1965 р., а також на положеннях Бюджетних договорів 1970 р. і 1975 р. Як і будь-який бюджетний план, бюджет ЄС складається із статей доходів і статей витрат.

На відміну від бюджетів міжнародних організацій, бюджет Європейського Союзу фінансується не за кошти внесків держав-членів, а із власних коштів. Європейський Союз існує на основі самофінансування. Прибутки бюджету ЄС формуються із п’яти джерел: аграрні мита і відрахування, митні мита, податок на додану вартість (ПДВ), відсоткові відрахування від показника валового продукту, інші відрахування (податок на утримання персоналу, відсотковий дохід від капіталу, фіскальні санкції і т.д.).

Витрати бюджету ЄС поділяються на обов’язкові і необов’язкові. Обов’язкові витрати включають гарантійні виплати аграрному сектору, компенсації і фінансову допомогу державам-членам і виконання зобов’язань перед третіми країнами. Необов’язкові витрати включають адміністративні витрати, виплати в галузі енергетики, виплати в галузі науки і технологічних досліджень, а також виплати із структурних фондів.

Наявність загальносоюзних податків, порядок и принципи формування і прийняття бюджету Європейського Союзу також відображають державо-подібний характер цієї організації.

1.10. Фінансовий рамковий план на 2007-2013 рр.

Бюджет ЄС являє собою особливий вид законодавчого нормативного правового акту Союзу, що утримує річний фінансовий план, упорядкований згідно з бюджетними принципами ЄС, який надає прогнози на кожний фінансовий рік, оцінки майбутніх прибутків і витрат ЄС, їх детальний опис і обґрунтування.

За свою півстолітню історію Європейські товариства, а потім і Союз не раз стикались із проблемою розстановки пріоритетів і виділення найбільш важливих напрямів при розподілі бюджетних коштів. Це неодноразово призводило до конфліктів між органами бюджетної влади, до затримок в прийнятті чергових щорічних бюджетів, що породжувало нестабільність у розвитку загальних політик. Рішенням даної проблеми стало введення середньо термінового фінансового планування, здійснюваного за погодженням між Комісією, Радою ЄС та Європейським парламентом. На сьогоднішній день діє Міжінституційна угода (17 травня 2006 р.). ЇЇ невід’ємною частиною є фінансовий рамковий план на 2007-2013 рр. В ньому виділені шість основних пріоритетних напрямів для наднаціонального фінансування в межах існуючих загальних політик ЄС:

1) стійке економічне зростання. Даний напрям поділяється ще на два напрями:

1а – конкурентноспроможність для економічного зростання та зайнятості;

2b – згуртованість для економічного зростання та зайнятості;

2) збереження та управління природними ресурсами;

3) громадянство, свобода, безпека і правосуддя. Дані напрями також поділяються на два напрями:

3а – свобода, безпека і правосуддя;

3b – громадянство;

4) Європейський Союз як глобальний партнер;

5) адміністративні витрати;

6) компенсації.

В межах кожного напряму закладені граничні розміри його фінансування на вищевказаний період і граничне значення відхилення від них, котрі коливаються від 0,18% у 2007 р. до 0,3% у 2013 р. Ця різниця демонструє обмеженість можливості передбачення впливу різних економічних факторів на бюджет ЄС.