Опрацювати загальні принципи побудови систем вищої освіти однієї з країн, що увійшли до Болонського процесу – вища освіта Польщі.

Характеристика вищої школи

Вища освіта України

Вища освіта Польщі

1.Формування системи вищої освіти країни

Освітня політика України орієнтована на досягнення сучасного світового рівня, відродження самобутнього національного характеру, покращення змісту, форм і методів навчання, збільшення інтелектуального потенціалу країни. У 90-х роках продовжувала спостерігатися тенденція реорганізації великих педагогічних інститутів країни в університети. З середини 90-х років за вагомі досягнення у підготовці науково-педагогічних кадрів, внесок у розбудову Української держави та міжнародне визнання деяким вищим навчальним закладам Указом Президента України було надано статус Національних. Сьогодні їх - більше шести десятків.

Протягом останніх років було переборено державну монополію в галузі вищої освіти. Відкрито вищі навчальні заклади з різними формами власності: комерційні, приватні, спільні, міжнародні, котрі надають можливість для здобуття вищої освіти великій кількості випускників середніх і середніх спеціальних навчальних закладів.

Перший університет у м. Кракові було засновано ще 1364 p.; за часів розквіту країни у XVI-XVII століттях відкрилися університети у Вільно (1578 р.) та Львові (1661 p.), які тоді належали до Польщі. У Варшаві університет діє з 1816 р, політехнічний інститут — з 1826р. Періодами досить значного розвитку вищої школи двічі стали повоєнні роки XX століття, хоча першого разу модель освіти була німецькою, а другого -радянською. За соціалістичного ладу державна вища освіта була безкоштовною. До недержавного сектору належав Люблінський католицький університет, який був чи не єдиним великим недержавним закладом освіти в усьому колишньому «соцтаборі». Політичні та суспільні зміни в державі, впровадження ринкової економіки спонукали і до реформи вищої освіти: ВНЗ отримали значно вищий рівень автономії, право приймати частину студентів з оплатою навчання; урізноманітнився перелік спеціальностей; виникло чимало приватних ВНЗ. Навчання у державних закладах безкоштовне для вступників за конкурсом у межах лімітів.

2.Сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у країні

Вища освіта є складовою системи освіти України, що регулюється Законами України «Про освіту» та «Про вищу освіту».

Новим для освіти України є те, що як засіб діагностики введено критеріально-орієнтовані тести і психодіагностичні методики, орієнтовані на виявлення якостей особистості.

Впровадження ступеневої освіти системи вищої освіти і введення нових освітньо-кваліфікаційних рівнів "бакалавр" та "магістр" налає широкі можливості для задоволення освітніх потреб особи, забезпечує гнучкість загальноосвітньої, загальнокультурної та наукової підготовки фахівців, підвищення їх соціального захисту у ринку праці та інтеграцію у світове освітянське співтовариство.

Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:

молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища. інші вищі навчальні заклади першого рівня акредитації;

бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації;

спеціаліст, магістр - забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації.

Системою вищої освіти керують міністерства, яким підпорядковані найбільші (державні) заклади. З ними співпрацює Центральна Рада з вищої освіти, що складається з обраних представників ВНЗ і наукової громадськості (35 професорів, 10 вчителів, 5 студентів), яким закон надав чималі наглядові права, адже без згоди ради не розподіляються кошти бюджету і не виходять міністерські накази. До структури вищої освіти Польщі входять: університети (практично автономні в усіх питаннях внутрішньої і зовнішньої діяльності, включаючи введення нових факультетів чи спеціальностей); політехнічні і вищі технічні університети, медичні академії; сільськогосподарські академії; економічні академії; вищі педагогічні школи; вищі академії мистецтв (музичні, театральні, художні, кіно); академії фізичного виховання; морські школи; теологічні академії; неурядові і приватні заклади. До неуніверситетського рівня вищої освіти (післясередньої освіти) належать численні училища, технікуми, вищі профшколи з дипломами і сертифікатами відповідного рівня (техніка, вихователя дошкільних закладів та ін.), які за правами вступу до ВНЗ не перевищують диплома загальноосвітніх ліцеїв (matura). Система оцінок шестибальна, 3 (задовільно) є прохідним балом, 6 - найвищою оцінкою.

3.Доступ громадян до освіти

Закінчення загальної середньої школи (11 років навчання) надає кваліфікацію "атестат зрілості", професійно-технічної (12 років навчання від його початку) - диплом молодшого спеціаліста. Обидва дають право вступу до ВНЗ. Прийом громадян до вищих навчальних закладів проводиться на конкурсній основі відповідно до здібностей і незалежно від форми власності навчального закладу та джерел оплати за навчання.

До іноземців ставляться ті самі вимоги, що й до громадян України, за винятком випадків міждержавного обміну, коли відбір кандидатів здійснює країна-партнер. Оскільки майже всі іноземці проводять в Україні рік на мовних курсах з паралельним повторенням необхідних предметів, то випускні екзамени цих курсів виконують роль вступних до університетів та Інших закладів вищої освіти.

Найчастіше для вступу у ВНЗ проводяться письмові чи усні іспити за програмою середньої освіти, аналізуються шкільні оцінки і проводиться співбесіда для визначення загального розвитку і здібностей. Фахові перевірки проводять і для майбутніх митців та спортсменів. Винятком є переможці і призери всепольських предметних олімпіад, які зараховуються без вступних екзаменів.

Іноземці, крім знання польської мови, повинні продемонструвати ті ж знання, що й польські громадяни.

4.Заклади освіти

5.Ступеневість освіти, кваліфікації

Мережа вищих навчальних закладів I1I-IV рівнів акредитації налічує 330 закладів, у тому числі 223 державної форми власності. Серед них функціонує 106 університетів, 59 академій, 150 Інститутів. Статус Національного надано більше 60 університетам та академіям. В університетах, академіях, інститутах навчається 1403 тис. студентів. Серед них вищу професійну освіту здобувають 1086 тис. студентів віком від 17 до 24 років включно, що складає 90 відсотків до загальної кількості студентів.

Ступеневість вищої освіти полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти. Виходячи зі структури вищої освіти, її перший ступінь передбачає здобуття вищої освіти та освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст»(здобувається у навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації); другий – «бакалавр» (базова вища освіта, 4 роки навчання у закладах ІІІ-ІV рівня акредитації); третій – «спеціаліст»(повна вища освіта.)

«магістр» (повна вища освіта, з можливістю викладання у ВНЗ).

Польща має 11 державних та 1 приватний університети класичної моделі, 15 технічних університетів і 2 інститути, 6 академій економіки, 11 медичних академій, 17 шкіл мистецтв і 6 вищих закладів навчання з фізкультури і спорту. Список недержавних закладів вищої освіти включав вже 84, з яких 9 мали право надавати кваліфікацію «магістр».

До структури вищої освіти входять: університети (практично автономні в усіх питаннях внутрішньої і зовнішньої діяльності), політехнічні і вищі технічні університети, медичні академії; сільськогосподарські академії; економічні академії; вищі педагогічні школи; вищі академії мистецтв (музичні, театральні, художні, кіно); академії фізичного виховання; морські школи; теологічні академії; неурядові і приватні заклади.

Випускникам ВНЗ в Польщі присвоюються наступні освітньо-кваліфікаційні рівні:

Ліцензіат – ступінь, який присвоюється після вищої професійної освіти при терміні навчання 3-3,5 роки;

Інженер – ступінь, що свідчить про характер професійної підготовки, який присвоюється після вищої професійної освіти в області техніки, сільського господарства чи економіки при терміні навчання 3,5-4 роки;

Магістр і рівноцінні ступені, що свідчать також про кваліфікацію та спеціалізацію: магістр мистецтва, магістр – інженер, магістр – інженер архітектор, лікар, лікар-дантист чи ветеринарний лікар – присвоюються після закінчення усього спеціалізованого курсу магістратури терміном 5-6 років. Ступінь магістра можна отримати також після закінчення додаткової 2-2,5 річної магістратури, курс якої можуть пройти спеціалісти, що мають диплом про вищу професійну освіту.

Для отримання вищеперерахованих освітньо-кваліфікаційних рівнів, студент зобов’язаний здати заліки та екзамени з усіх предметів та практичних занять, що включені до навчальної програми, написати дипломну роботу та захистити її, а також успішно здати дипломний екзамен.

6.Організація навчання: академічний рік та екзамени

Навчальний рік у ВНЗ розпочинається 1 вересня, поділяється на два семестри (або 3 в окремих закладах) і триває до червня з невеликими перервами на свята й між двома семестрами.

Тижневе навантаження студента встановлено на рівні 54 год., з яких до 24-30 припадає на аудиторні заняття; серед них домінують лекції. Крім лекцій, використовуються активніші форми занять - різні види семінарів, практичні і лабораторні роботи, практика тощо. Для самостійної роботи студентам надаються додаткові послуги в бібліотеках, інформаційних електронних читальних залах тощо.

Опрацювання важливих дисциплін закінчується екзаменом чи якимось із видів тестування.

Навчальний рік складається із 30 тижнів (приблизно по 30 годин занять кожен) та поділений на 2 семестри:

Зимовий семестр (з 1 жовтня приблизно до 15 лютого наступного календарного року) складається з 15 тижнів занять та зимової екзаменаційної сесії;

Літній семестр (з 16 лютого приблизно до 30 вересня) складається з 15 тижнів занять та літньої екзаменаційної сесії;

Один місяць під час літніх канікул, як правило, призначений для проходження професійної практики.

Навчальний графік встановлюється ВНЗ. Викладання ведеться в формі лекцій, практичних і лабораторних занять, семінарів і співбесід.

7.Методи та засоби на вчання у вищій школі

Система оцінювання: найвища оцінка - 5 (відмінно), 4 (добре), 3 (задовільно), чого достатньо для зарахування дисципліни, 2 (незадовільно). Отримання такої оцінки не дає змоги продовжувати навчання. Менш істотні дисципліни можуть оцінюватися за двобальною шкалою: «зараховано» (викладач вважає, що студент загалом виконав вимоги) і «не зараховано» (робота студента незадовільна, предмет має бути повтореним чи вивченим самостійно). Здійснюються експерименти з рейтинговим оцінюванням і модульними навчальними планами.

Студенти здають екзамени по кожному предмету окремо. Заліковим періодом є семестр та навчальний рік. Щоб зарахувати семестр чи навчальний рік, студент повинен здати заліки та екзамени по усіх предметах, що містяться в навчальному розкладі, і отримати з ним оцінки не нижче, чим “задовільно”. Студент також повинен пройти та захистити практику, передбачену навчальним планом.

Кожен ВНЗ встановлює свою шкалу оцінювання, що зазначається в статуті. Найбільш поширена наступна схема:

Відмінно (5);

Дуже добре (4+ чи 4,5);

Добре (4);

Досить задовільно (3+ чи 3,5);

Задовільно (3);

Незадовільно (2)

8.Навчання студентів-іноземців

Іноземці найчастіше проходять підготовку на 9-місячних мовних курсах в українських ВНЗ. Після першої стадії вивчення мови на цих курсах викладаються і дисципліни обраного напряму вищої освіти. Заключні екзамени є одночасно вступними до ВНЗ. Формально Іноземець повинен відповідати тим самим вимогам, що й український абітурієнт.

Навчання іноземців в Україні є платним, за винятком випадків, передбачених міждержавними угодами. Розмір оплати становить 1500 американських доларів за навчальний рік.

Іноземці мають право проживати в студентських гуртожитках та користуватися тими самими соціальними послугами (соціально-побутова сфера, медичне обслуговування тощо), що й українські студенти.

На основі домовленості між польським та закордонним вузом, проводиться обмін студентами та науковими співробітниками, як правило, на визначений період. При цьому вузи погоджують між собою правила призначення стипендій. Студент іноземець, що бажає отримувати стипендію в Польщі, повинен відповідати відповідним вимогам в рамках міжвузівського обміну. Деякі вузи мають відповідні стипендіарні програми.

Іноземці, які можуть навчатися у вузах на тих же умовах, що й польські громадяни мають право на отримання стипендії, які виплачуються з державного бюджету. Є кілька типів таких стипендій:

*соціальні;

*спеціальні для інвалідів;

*за досягнення в спорті та навчанні;

*стипендія міністра за досягнення в науці;

*стипендія міністра за значні *спортивні досягнення;

*на харчування;

*житлові;

*допоміжні.