1.3 Склад та класифікація витрат операційної діяльності підприємства

У відповідності  до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати” вся господарська діяльність підприємств поділена на різні види.

 Розрізняють звичайну і надзвичайну діяльність підприємств. У процесі звичайної діяльності підприємство може здійснювати операційну діяльність та іншу. Інша діяльність у свою чергу, поділяється на інвестиційну та фінансову. Операційна діяльність підприємства включає основну діяльність та іншу операційну діяльність.

Основна операційна діяльність – це діяльність, пов’язана з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), які є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частину його доходів.

Інша операційна діяльність – це діяльність, пов’язана з реалізацією інших оборотних активів, іноземної валюти, з операційною орендою і т.п., тобто діяльність, що не належить до основної, інвестиційної та фінансової.

Інвестиційна діяльність – це діяльність, пов’язана з придбанням і реалізацією тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність – це діяльність, яка приводить до зміни розміру і складу власного і позичкового капіталу підприємства.

Надзвичайні події – це події або операції, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вони будуть повторюватися періодично або в кожному подальшому звітному періоді.

Отже, кожне підприємство здійснює певні види операційної діяльності, в результаті якої  на виробництво і реалізацію продукції використовує засоби виробництва та трудові ресурси. Це використання виражається як певні витрати підприємства. Сукупність цих витрат на виробництво і реалізацію продукції, визначена у грошовій формі, становить собівартість продукції. Усі витрати на виробництво та реалізацію продукції можна класифікувати за різними ознаками.

Також витрати групуються за елементами витрат та за статтями калькуляції. Елементом витрат є сукупність економічно однорідних витрат. Так, згідно П(С)БО 16 «Витрати» витрати операційної діяльності підприємства групують за наступними економічними елементами:

– матеріальні витрати;

– витрати на оплату праці;

– відрахування на соціальні заходи;

– амортизація;інші операційні витрати.

Характеристика (визначення) витрат:

1. Відношення до процесів виробництва та реалізації (збуту) продукції:

– виробничі – характеризують ресурси, використані в процесі виробництва продукції;

– поза виробничі (комерційні) – характеризують ресурси, використані в процесі реалізації (збуту) продукції.

2. Відношення до видів виробничих процесів:

– основні – характеризують ресурси, використані в процесах безпосереднього виготовлення продукції.

– накладні – характеризують ресурси, використані в процесах обслуговування та управління процесами безпосереднього виготовлення продукції.

3. Ступінь залежності від обсягів виробництва (випуску) продукції:

– умовно–змінні (пропорційні) – витрати, загальна сума яких змінюється майже прямо пропорційно до змін обсягів виробництва (випуску) продукції;

– умовно–постійні (непропорційні) – частина витрат за певний період часу, загальна сума яких не змінюється при зміні обсягів виробництва.

4. Зміст та призначення витрат

– Економічні елементи: характеризують використані ресурси за їхнім економічним змістом незалежно від форми і місця їх використання на той чи інший об’єкт віднесення витрат. Калькуляційні статті – характеризують склад використаних ресурсів залежно від напрямків і місця їх використання (в основному, допоміжному чи обслуговуючому виробництві) на об’єкт витрат.

5. Однорідність економічного змісту витрат:

Прості - характеризують використані ресурси одного економічного змісту (один економічний елемент витрат).

Комплексні - характеризують використання кількох економічно різнорідних ресурсів, які мають однакове виробниче призначення.

6. Спосіб віднесення на собівартість об’єкта віднесення витрат:

Прямі - складові витрат, які розраховуються прямими методами на об’єкт віднесення витрат.

Непрямі - компоненти витрат, що нероздільно пов’язані з двома і більше об’єктами віднесення витрат, і тому розподіляються на один об’єкт витрат пропорційно до економічно обґрунтованої бази розподілу.

7. Послідовність формування і сфера виникнення витрат:

Технологічна собівартість - витрати, безпосередньо пов’язані з технологією виготовлення продукції.

Цехова собівартість - всі витрати цехів з виготовлення продукції, тобто сума технологічної собівартості і загально виробничих витрат.

Виробнича (загальнозаводська) собівартість - всі витрати підприємства на виробництво продукції, тобто сума цехової собівартості, загальногосподарських та інших витрат і витрат внаслідок технічно неминучого браку.

Повна собівартість - сума виробничої собівартості і поза виробничих (комерційних) витрат.

За П(С)БО 16 собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих витрат, наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції включаються:

· прямі матеріальні витрати – вартість сировини та основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

· прямі витрати на оплату праці – заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, що безпосередньо можуть бути віднесені до конкретного об’єкта витрат;

· інші прямі витрати – всі інші виробничі витрати, які безпосередньо можуть бути віднесені до об’єкту витрат (відрахування на соціальні  заходи, амортизація тощо).

· загальновиробничі витрати – витрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів та нематеріальних активів загально виробничого призначення, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт основних засобів, витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень, витрати на охорону праці, інші загально виробничі витрати.

В свою чергу загально виробничі витрати поділяються на змінні та постійні. Як змінні так і постійні витрати розподіляються між об’єктами витрат з використанням певної бази розподілу. Базою розподілу можуть бути: години праці, заробітна плата, обсяг діяльності, обсяг прямих витрат тощо). Найбільш використаною базою розподілу загально виробничих витрат є заробітна плата. Перелік і склад змінних та постійних загально виробничих витрат установлюються підприємством. Однак у підприємства виникають і витрати, які не включаються до складу собівартості реалізованої продукції, але, які впливають на фінансовий результат від реалізації продукції. Це є витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які поділяються на адміністративні витрати (спрямовані на обслуговування та управління підприємством) , витрати збуту (пов’язані з реалізацією (збутом) продукції) та інші операційні витрати (собівартість реалізованої ін. Валюти, собівартість реалізованих виробничих запасів, сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів).

Висновок до розділу 1

Господарська діяльність підприємства завжди пов’язана із виробництвом товарів чи послуг, виконанням робіт, та їх подальшою реалізацією кінцевим споживачам або посередникам. В процесі своєї поточної діяльності підприємство здійснює затрати живої та уречевленої праці.

Можливість виживання та розвитку торговельного підприємства як сучасних кризових умовах так і за звичайних умов залежить від обсягів прибутку. Обсяг прибутку будь-якого підприємства обернено пропорційний до обсягу поточних витрат. Тобто чим більше витрат здійснює підприємство в процесі своєї діяльності тим менший обсяг прибутку воно може отримати. Тому дуже важливим є контроль за здійсненням поточних витрат, а також вміння визначити резерви їх скорочення та розробка і впровадження методів їх оптимізації.

Значний вклад в дослідження питання управління поточними витратами та розробку методів їх управління в умовах ринкової економіки внесено такими вченими, як: І.О. Бланк, А.А. Мазаракі. О.М. Деменіна, Н.В. Шандова.

На нашу думку, найбільш вдало тлумачить поняття витрат І.А. Бланк: "витрати – це виражені в грошовій формі затрати, які підприємство здійснює в процесі своєї господарської діяльності" Він поділяє їх на два види – поточні (операційні) та інвестиційні. За І.А. Бланком поточні витрати торговельного підприємства представлені в основному видатками, які в різних видах діяльності набувають різної форми:

- виробничі видатки – виражені в грошовій формі операційні витрати трудових, матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів на виробництво продукції;

- видатки обороту – виражені в грошовій формі операційні витрати трудових, матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів на здійснення торговельної (торгово-посередницької) діяльності підприємства.

Розмір поточних витрат торговельного підприємства формуються під впливом факторів як зовнішнього, так і внутрішнього середовища підприємст­ва. До факторів зовнішнього середовища належать: стан ринків факторів виробництва; кон’юнктура споживчого ринку; стан економіки країни в цілому; механізм державного регулювання торговельно-господарської діяльності

До факторів внутрішнього середовища функціонування торго­вельного підприємства належать: обсяг товарообороту підприємства; склад товарообороту; умови товаропостачання торговельного підприємства; стан і ефективність використання основних фондів; стан і ефективність використання трудових ресурсів; структура капіталу підприємства; швидкість обігу товарів . В складі поточних витрат виділяють: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.

З чого потрібно починати в першу чергу? Необхідно визначити статті витрат в загальній структурі, які можуть забезпечити найбільшу віддачу. В нашому випадку найбільш підходящими є матеріальні затрати та інші операційні витрати. Також не варто забувати про можливість оптимізації витрат на оплату праці, так як вони становлять майже четверту частину всіх витрат. Скорочення витрат має бути безболісним для підприємства в цілому та безпосередньо для його працівників. Тобто зниження заробітної плати, звільнення працівників має бути останнім заходом який буде застосований з метою скорочення витрат.

Для оптимізації матеріальних затрат потрібно розглянути 4 аспекти: пошук надійних контрагентів які в змозі вчасно виконувати всі умови договору постачання; організаційний аспект, переглянути технологію виробництва; структурні зрушення, можливість оптимізації асортименту виготовлюваної продукції; обсяги випуску продукції, при зростанні обсягів виробництва знижуються витрати на одиницю продукції.

Значні витрати відносяться на оплату праці. Отже потрібно оптимізувати роботу персоналу підприємства шляхом підвищення продуктивності праці. Цього можна досягти шляхом навчання працівників. Проведення навчальних тренінгів, курсів підвищення кваліфікації, освоєння нових спеціальностей. Також можна переглянути форми оплати праці. Запровадити на різних ланках виробництва різні форми оплати. Стосовно інших операційних (поточних) витрат, то тут необхідно підвищити увагу адміністративного персоналу до прийняття управлінських рішень. Тобто необхідність прогнозування наслідків управлінських рішень і таким чином уникнення малоефективних та збиткових рішень. Також, з метою скорочення витрат, потрібно постійно відстежувати такі пункти: звіряти рахунки-фактури із замовленнями на постачання, щоб перевірити, чи отримано все згідно з замовленням та за тією ж ціною; необхідність придбання нового обладнання чи бувшого у використанні; наявність зайвого приміщення яке можна здати в оренду; відстеження витрат електроенергії та інших енергоносіїв так, щоб не платити за електрику та опалювання, коли в приміщеннях немає людей.

Загальні висновки:  потрібно проводити ретельний аналіз усіх показників господарської діяльності підприємства  для того, щоб отримати можливість визначати резерви скорочення поточних витрат торговельного підприємства. Постійний контроль над поточними витратами підприємства дасть змогу за результатами кількох операційних періодів розробити найбільш ефективну методику управління поточними витратами для конкретного підприємства.

РОЗДІЛ ІІ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАТ ВКФ «ЛЕСЯ»