39. Поняття і значення об’єкта злочину.

Об’єкт (від лат. objectum) – предмет, явище, на який спрямована будь-яка діяльність. Об’єкт злочину – це те, на що спрямоване суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність) винного.

При цьому слід відрізняти об’єкт злочину від об’єкта кримінально-правової охорони. Об’єкт кримінально-правової охорони – це цінність, поставлена під охорону кримінального закону, на яку ще не здійснено злочинного посягання. Об’єкт злочину – це та ж сама цінність, на котру вже вчинено суспільно небезпечне посягання, передбачене Особливою частиною КК. Таким чином, злочинне посягання перетворює об’єкт кримінально-правової охорони в об’єкт злочину.

Згідно з ч.1 ст.1 КК, об’єктами кримінально-правової охорони є права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок та громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України, а також мир і безпека людства.

У науці кримінального права існують різні точки зору на сутність і зміст об’єкта злочину, відповідно до яких ними можуть виступати суспільні відносини, потреби, інтереси, норми, цінності, сфери суспільного життя, людина тощо.

Найбільш поширеною є точка зору, згідно з якою об’єктом злочину визнаються суспільні відносини, яким злочином завдається шкода або створюється загроза заподіяння такої шкоди.

В теорії кримінального права, як правило, використовується трьохчленна структура суспільних відносин. До їх елементів належать:

1) суб’єкти або учасники (носії) суспільних відносин (ними можуть виступати сама держава, різноманітні об’єднання громадян, юридичні і фізичні особи);

2) предмет суспільних відносин (це те, з приводу чого або у зв’язку з чим існують відносини між учасниками (суб’єктами відносин). До предметів суспільних відносин належать різноманітні матеріальні і нематеріальні блага, зокрема результати дій, продукти духовної творчості, особисті немайнові блага (ім’я, честь, гідність, авторитет тощо), недоторканність особи, здоров’я, свобода слова, тобто такі предмети матеріального і духовного світу, які здатні задовольнити інтереси суб’єктів цих відносин.);

3) соціальний зв’язок між учасниками суспільних відносин (є тією ланкою, яка здійснює сполучення між собою суб’єктів з приводу певного предмета суспільних відносин. Основною функцією соціального зв’язку є функція поєднання між собою двох інших елементів: учасників і предмета суспільних відносин).

Згідно іншої, також достатньо поширеної в останній час в науці кримінального права точки зору, об’єктом будь-якого злочину визнаються соціальні цінності, тобто блага людини та суспільства, які охороняються кримінальним законом і, яким заподіюється шкода або створюється загроза заподіяння такої шкоди.

40. Об’єкт і предмет злочину.

Об’єкт (від лат. objectum) – предмет, явище, на який спрямована будь-яка діяльність. Об’єкт злочину – це те, на що спрямоване суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність) винного.

У зв’язку з різним розумінням науковцями поняття об’єкта злочину – відсутня єдність у поглядах і на предмет злочину.

На думку переважної більшості науковців, предметом злочину є речі матеріального світу, які вказані у законодавчому визначенні конкретного злочину чи однозначно витікають з такого визначення.

Проте, більш вірною є точка зору згідно якої, предметом злочину є речі матеріального світу або інші субстанції, що передбачені кримінальним законом, або однозначно витікають з його змісту, незаконне поводження, (звертання, обертання) з якими утворює склад певного злочину.

Наприклад, предметом злочинів, передбачених ст.ст. 185-187 КК України є чуже майно, предметом злочину, передбаченого ст. 149 КК є людина, предметом злочину у ст. 305, ст. 307 КК України є наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, у складі злочину, передбаченому ст. 362 КК – предметом злочину є інформація.

В науці кримінально права існує думка, що безпредметних злочинів не має. Якщо предмет злочину в диспозиції статті безпосередньо не названо, то це говорить про його факультативність.

Предмет злочину зазвичай прямо вказується у диспозиції кримінально-правової норми. Однак у багатьох складах злочинів, передбачених чинним кримінальним законодавством, предмет злочинного посягання не визначається, оскільки це не викликає необхідності, й нерідко відомості про нього добуваються шляхом тлумачення змісту правової норми. Наприклад, предмет складу злочину, передбаченого ст.259 КК в диспозиції норми не вказано, але з її змісту випливає, що предметом цього злочину є інформація, яка містить відомості про відсутність загрози громадській безпеці. Таким чином, предмет цього злочину нерозривно пов’язаний з об’єктом.