7) Свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

Система цивільного права поділяється на дві великі частини - Загальну і Особливу.

Загальна частина містить норми, що поширюються на всі види цивільних правовідносин - норми, що регулюють правовий статус суб’єктів, визначають коло об’єктів цивільного права, право чинів, представництва, здійснення та захисту цивільних прав. В особливій частині зосереджені норми, що регулюють окремі види цивільно-правових відносин - норми про речове, зобов’язальне спадкове право, право інтелектуальної власності тощо.

Функції цивільного права - це напрями або види впливу правового регулювання на цивільно-правові відносини.

1) регулятивна, яка полягає в тому, що цивільне право здійснює регулювання правовими нормами відносин, що належать до його предмета. Зокрема, це стосується укладення різноманітних договорів (купівлі-продажу, дарування, найму (оренди), підряду, страхування тощо), реалізації спадкових прав, права власності, права інтелектуальної власності, особистих немайнових благ (права на життя, на сім'ю тощо) на власний розсуд, не порушуючи прав інших осіб;

2) охоронна, суть якої в захисті порушених суб’єктивних цивільних прав, шляхом їх відновлення чи еквівалентного відшкодування завданої шкоди;

3) попереджувально-виховна, яка полягає в застосуванні до правопорушника засобів цивільно-правового захисту, чим здійснює виховний вплив на його подальшу поведінку та запобігає подальшим правопорушенням з його боку;

4) попереджувально-стимулююча, яка стимулює до правомірної поведінки інших осіб, а також запобігання здійсненню ними неправомірних діянь, внаслідок невідворотного застосування до правопорушників цивільно- правових санкцій.

3. Цивільне право в системі галузей права України.

Ознаки ЦП:

1) юридична рівність сторін;

2) автономність волі;

3) майнова самотійність.

ЦП як галузь права – це галузь права, що регулює приватні майнові і немайнові відносини фізичних і юридичних осіб, які формуються за ініціативи їх учасників і мають на меті задовольнити їх особистих, приватних потреб.

Предметом – сукупність майнових і особистих немайнових відносин.

Ознаки майнових відносин:

1) носять грошово-товарний характер;

2) вони виникають та існують між учасниками, які наділені майновою самостійністю та юридичною рівністю;

3) вони забезпечують задоволення переважно матеріальних потреб та інтересів.

Види майнових відносин поділяються щодо:

1) щодо належності майна (відносини статики), наприклад, відносини власності, володіння, користування;

2) щодо закріплення процесу переходу майна (відносини динаміки), наприклад, відносини щодо договірних зобов'язань, зобов'язань із заподіяння шкоди тощо;

3) щодо управління корпорацією (корпоративні відносини), наприклад, відносини з управління учасниками корпорації (AT, ТзОВ тощо) її приватним майном;

4) щодо створення та використання об'єктів інтелектуальної власності (виключні відносини), наприклад, відносини з використання творів літератури, науки і мистецтва, винаходів, корисних моделей та промислових зразків тощо.

Ознаки особистих немайнових відносин:

1) вони є особистісними, тобто мають тісний зв'язок з їх учасниками;

2) вони є немайновими, тобто їх зміст не можна визначити в грошовому чи іншому майновому еквіваленті;

3) вони виникають та існують між юридично рівними учасниками;

4) вони забезпечують задоволення переважно внутрішніх (духовних) потреб та інтересів.