8.Поняття про економічний простір особливості його формування та структура.

Ек простір – це господарська система, р-к якої взаємозумовлений зв’язками між природою і суспільством та економічними відносинами між суб’єктами підприємництва. Він являє собою територію, що має багато об’єктів і зв’язків між ними: населені пункти, промислові підприємства, транспортні системи, різноманітні об’єкти інфраструктури загального користування.

Поняття простору не тотожне поняттю території. Термін "простір" характеризує відношення об'єктів у їхньому розвитку.

Формування ек простору – це р-к с-ми відносин щодо розміщення множини економічних об’єктів на території, утв науково обґрунтованих форм їх комплексування й організації взаємодії між ними.

Простір форм-ся лише завдяки зв’язкам: розширенню ринків, зростанню участі в ек д-ті та її інтенсивності, поглибл взаємодії.

Закономірності його формування:

• Впорядкованість та взаємоужгодженість

• Нерівномір р-ку елементів, що визначають ек простір

• Циклічність

• Розширення масштабів

Структура ек простору

Існує два підходи щодо визначення ст-ри ек пр.

Перший базується на безпосередньому координуванні ек зв’язків та явищ у пр-рі та обмеженні чітко визначеними просторовими даними.

ІІ підхід полягає в опосередкованому проектуванні ек зв’язків та явищ, що відбуваються в ек просторі на його координатах. При цьому прост межі можуть бути нечіткими, виходити за межі терит од. У такому аспекті можна розглядати простір підприємства, галузі, галузевого комплексу, окремого індивідуума, колективу місцевої громади.

Залежно від масштабів ек зв’язків структура ек простору може включати:

Глобальний простір – зв між терит розсередженими об’єктами

Регіонал – об’єднує об’єкти в єдину ек сист в межах регіонів У.

Ареальний – формується на обмеженій території.

Локальний – с-ма ек зв’язків, які складаються в процесі господарської д-ті конкретних територіальних громад.

10. Територіальний поділ праці його суть та зв’язок з формуванням економічних районів

У процесі господарської діяльності складається відповідна спеціалізація окремих територій країни. Кожна така територія спеціалізується на виробництві певних видів продукції, виробляючи їх значно більше, ніж потрібно для неї. Тому ці території мають можливість обмінюватися між собою продукцією галузей спеціалізації. Таким чином, між окремими спеціалізованими територіями країни або окремими країнами відбувається обмін результатами їх праці. Такий поділ праці між окремими територіями країни чи країнами називається територіальним пп.

Територіальний поділ праці є результатом просторового прояву

загального економічного закону — суспільного поділу праці і є

визначальним у просторовій організації господарства.

Він проявляється у господарській спеціалізації окремих частин території країни або країн світу.

Спеціалізація території на виробництві тих чи інших видів продукції або послуг відбувається за наступних умов:

-К-ть продукції, що вироб-ся є більшою, за необхідну для задоволення потреб

-Вироб-во певної прод-ї на певній території є дешевшим, ніж в інших регіонах

-Вироб-во продукції на даній терит повністю і надовго забезпечено ресурсами.

Територіальний поділ праці лежить в основі формування економічних районів і представляє собою об’єктивний процес виробничої спеціалізації економічних районів і обміну продукцією та послугами з іншими районами й країнами.