31.Класифікація та функціональні типи міст у. Проблеми розвитку крупних, середніх, малих міст.

Первинною ланкою розселення є населенні пункти, тобто місця зосередженого проживання людей з потрібними для життя будівлями й спорудами. Населенні пункти бувають двох типів: Міські та Сільські.

Містами в Україні називають нас.пункти, які мають не менше 10 тис мешканців, більшість з яких є робітниками й службовцями. В Україні більше 450 міст. Найбільше їх у східних областях України, найменше – у південних і північних. Найбільша концентрація міст – у Львівській, Харківській, Луганській, Донецькій областях.

Залежно від кількості мешканців міста поділяють на:

-Малі (до 50 тис.)

-Середні (50-100 тис)

-Великі (понад 100 тис мешканців).

Серед великих міст виділяють групу міст-мільйонерів, кількість населення яких перевищує 1 млн. осіб. В Україні до міст-мільйонерів зараховують Київ, Харків та Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса. У дев'яти найбільших містах України проживає більше третини міського населення. Це міста-мільйонери і дуже великі міста (Одеса, Львів, Зп, КР).

Великі міста переважно поліфункціональні, тобто виконують одразу кілька функцій: наукову, освітню, культурну, фінансову та ін. Однак існують і вузькоспеціалізовані міста: промислові (Шостка, КР, Маріуполь, Горлівка), транспортні (Жмеринка, Іллічівськ, Чоп), курортно-оздоровчі (Трускавець, Ялта), центри агропромислових комплексів (Хорол, Яготин) та ін.

Проблемою крупних міст є підвищення рівня забруднення навколишнього середовища. В останні рр. особливо гостро постала проблема збереження сприятливих природних умов проживання особливо у високо урбанізованих регіонах.

У складних екологічних умовах заслуговує на увагу концепція р-ку малих і середніх міст, в яких природне середовище значно краще, ніж у великих. Особливо актуальним є подальший р-к малих міст, в яких розміщені одне-два підприємства. У нових економічних умовах банкрутство таких підприємств може призвести до підриву економічного балансу розвитку міста.

Проблеми всіх міст: недостатнє фінансування, занепад, відутність кваліфікованих спеціалістів, робочої сили, старіння населення, екологічні проблеми.

32.Трудовий потенціал, його структура і розподіл за регіонами та видами зайнятості в у.

Трудові ресурси — це частина населення України, яка має необхідний фізичний розвиток, здоров’я, освіту, професійні знання та кваліфікацію для заняття суспільно корисною працею. Трудові ресурси вважаються головною продуктивною силою суспільства. Чисельний склад трудових ресурсів залежить від природного приросту, статево-вікової структури, а також міграції населення.

До трудових ресурсів в Україні, як і в більшості країн світу, відносять працездатне населення у віці від 17-70 років.

Формування сучасного трудового потенціалу України відбувається в умовах збереження низького рівня попиту на робочу силу, перевищення пропозиції робочої сили над попитом, поширення нерегламентованої зайнятості, невисокої місткості ринку праці тощо.

Зайняте економічно активне нас у віці від 17 до 70 років становить 60%, рівень безробіття 7,2% до економ. Активного нас.

Усі зайняті трудові ресурси розподіляються за різними видами зайнятості: зайняті в суспільному виробництві (зайняті на державних та кооперативних підприємствах та в організаціях); зайняті в домашньому та особистому підсобному сільському господарстві та зайняті індивідуальною трудовою діяльністю; зайняті на навчанні з відривом від виробництва; зайняті у сфері військової діяльності (військовослужбовці). Окрему групу становлять безробітні. Все зайняте у народному господарстві населення розподіляється між галузями матеріального виробництва та невиробничої сфери.

Найнижча частка населення працездатного віку відмічається у регіонах, де переважає аграрна сфера зайнятості. До них належать Вінницька, Волинська, Житомирська, Тернопільська, Хмельницька та Чернігівська області. Найвища частка осіб працездатного віку характерна для високоурбанізованих та індустріально розвинутих областей: Дніпропетровської, Донецької, Харківської, Одеської.

Серед областей України з високим рівнем зайнятості в промисловості виділяються Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька області. Найнижча частка зайнятих у промисловості Вінницької, Волинської, Одеської, Тернопільської та Чернігівської областей. У цих областях переважають зайняті в сільському господарстві.

Найвища зайнятість населення в невиробничій сфері в регіонах з сприятливими рекреаційними умовами: Автономній Республіці Крим, Закарпатській, Львівській, Одеській та Чернівецькій областях.

Нинішній етап соціально-економічного розвитку України не забезпечує повного і ефективного використання трудових ресурсів. Це підтверджується зростанням чисельності безробітних та працюючих неповний робочий тиждень або день.