Тема 14. Адміністративно-правове забезпечення у сфері освіти

(4 год.)

План

1. Загальна характеристика освіти як об’єкта адміністративно-правового регулювання.

2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері освіти.

3. Державний контроль у сфері освіти.

Інструктивно-методичні рекомендації до самостійної роботи

Література [73; 86; 146; 149; 170; 186; 191; 199; 222; 224; 231; 248]

Методичні рекомендації з виконання

Підготовка до цього завдання передбачає опрацювання наступних нормативних правових актів.

Нормативно-правовою базою адміністративно-правового ре­гулювання у сфері освіти є положення таких документів:

• Закон України від 23 травня 1991 р. № 1060-ХП «Про освіту»;

• Закон України від 10 лютого 1998 р. № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту»;

• Закон України від 13 травня 1999 р. № 651-XIV «Про за­гальну середню освіту»;

• Закон України від 22 червня 2000 р. № 1841-III «Про поза­шкільну освіту»;

• Закон України від 11 липня 2001 р. № 262 8-Ш «Про дошкіль­ну освіту»;

• Закон України від 17 січня 2002 р. № 2984-ІП «Про вищу освіту»;

• Указ Президента України від 17 квітня 2002 р. № 347/2002 «Про Національну доктрину розвитку освіти»;

• постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. № 1614 «Про затвердження Положення про Державну інспекцію навчальних закладів»;

• постанова Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2006 р. № 1757 «Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки України»;

• наказ Міністерства освіти і науки України від 1 лютого 2006 р.* № 71 «Про затвердження умов прийому до вищих навчальних за­кладів України» тощо.

Опрацювавши, положення відповідних нормативно-правових актів, студент буде взмозі відповісти на питання та розширити подані нижче схематичні відповіді.

Освіта - це цілеспрямований процес виховання та на­вчання з метою всебічного розвитку розумових і фізичних здібностей людини та забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями. Основний Закон держави у ст. 53 визначає, що кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність та без­оплатність освіти в державних і комунальних навчальних закла­дах. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Дошкільна освіта - це цілісний процес, спрямований на забез­печення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до Ті задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних і фі­зичних особливостей, культурних потреб.

Загальна середня освіта - це цілеспрямований процес оволо­діння систематизованими знаннями про природу, людину, суспіль­ство, культуру і виробництво засобами пізнавальної та практич­ної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, іцо є основою для подальшої освіти і трудової діяльності.

Загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою неперервної освіти. Вона спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості через навчання й виховання, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях і принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави.

Позашкільна освіта - це сукупність знань, умінь і навичок, що 'їх отримують вихованці, учні та слухачі в позашкільних навчальних закладах у час, вільний від навчання в загальноосвітніх та інших навчальних закладах.

Професійно-технічна освіта - комплекс педагогічних та ор­ганізаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, вміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності й професіоналізму, виховання загальної та професійної культури. Професійно-технічна освіта здобувається у професійно-техніч­них навчальних закладах.

Вища освіта - це рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, систем­ного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атес­тації.

Вища освіта здійснюється на базі повної загальної середньої освіти. До вищих навчальних закладів, що готують молодших спе­ціалістів, можуть прийматися особи, які мають базову загальну середню освіту.

Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може про­водитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), поєднанням цих форм, а з окремих спеціальностей - екс­терном.

Післядипломна освіта - це спеціалізоване вдосконалення освіти і професійної підготовки особи через поглиблення, розши­рення та оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освіт­ньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.

Аспірантура і докторантура - це комплекс наукових та орга­нізаційно-педагогічних заходів, спрямованих на підготовку науко­во-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації. Аспірантура і докторантура відкривається при вищих навчальних закладах тре­тього або четвертого рівнів акредитації та прирівняних до них за­кладах післядипломної освіти, в наукових установах, які мають висококваліфіковані науково-педагогічні та наукові кадри, сучасну науково-дослідну, експериментальну та матеріальну базу. Аспіран­тура і докторантура створюють умови для неперервної освіти, під­вищення науково-педагогічної та наукової кваліфікації громадян і здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук. Станом на 2006 р., за даними Міністерства освіти і науки України, у сис­темі навчальних закладів держави працювало понад 5 тис. докто­рів і 28 тис. кандидатів наук.

Самоосвіта громадян - це комплекс організаційно-педаго­гічних заходів, що здійснюються державними органами, підприємст­вами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян, грома­дянами через створення відкритих і народних університетів, лек­торіїв, бібліотек, центрів, клубів, теле-, радіонавчальних програм тощо для самоосвіти громадян.

Суб'єкти, повноваження яких визначено в інших норматив­но-правових актах.

1. Міністерство освіти і науки (далі - МОН України) - це центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

2. Вища атестаційна комісія (далі - ВЛК України) - це центральний орган виконавчої влади, який реалізовує державну політику в галузі атестації наукових і науково-педагогічних кадрів віщої кваліфікації, присудження наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присвоєння вченого звання старшого науко­вого співробітника. БАК України підвідомчий Кабінету Міністрів України.

3. Місцеві державні адміністрації та органи місцевого само­врядування як суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері освіти створюють відповідні органи управління освітою.

4. Центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади освіти (Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство оборони України, Міністерство культури та туризму України, Служба безпеки України, Міністерство охорони здоров'я України тощо), разом з МОН України беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, професійної підготовки та пе­репідготовки кадрів. Наприклад, у системі Міністерства внутрішніх справ України діють п'ять університетів внутрішніх справ (Київ­ський, Харківський, Львівський, Дніпропетровський, Луганський), які готують кадри на бюджетній основі для зазначеного міністер­ства, а також на контрактній основі - для інших галузей народного господарства.

Консультативно-дорадчі суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері освіти.

1. Колегія МОН України – це консультативно-дорадчий орган, який функціонує для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції МОН, обговорення найважливіших напрямів його діяльності.

2. Громадські ради при МОН України - це консультативно-дорадчі органи, що утворюються з метою створення ефективних організаційних і правових умов для реалізації громадянами кон­ституційного права на участь в управлінні державними справами, забезпечення відкритості діяльності Міністерства, врахування громадської думки у процесі підготування та організації виконан­ня його рішень, підтримання постійного діалогу з громадськістю, створення можливостей для вільного та об'єктивного висвітлення засобами масової інформації процесів у освітянській і науковій сферах.

3. Громадська колегія при Міністрові освіти і науки України – це консультативно-дорадчий орган, що утворюється при Міністро­ві освіти і науки України з метою координації здійснення заходів, пов'язаних з проведенням консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики в галузі освіти і науки та розв'язанням актуальних соціально-економічних проблем (на­каз МОН України від 26 травня 2005 р. № 318 «Про громадську колегію та громадські ради»).

4. Всеукраїнський з'їзд працівників освіти згідно з вимогами чинного законодавства має право вносити пропозиції щодо фор­мування державної політики в галузі освіти, вирішувати у межах своїх повноважень питання навчально-виховної, науково-дослід­ної, методичної, економічної та фінансово-господарської діяльнос­ті навчальних закладів.

5. Загальні збори трудового колективу навчального закладу -це вищий колегіальний орган громадського самоврядування на­вчального закладу. Порядок його скликання та роботи визначаєть­ся статутом вищого навчального закладу.

6. Вчені (педагогічні) ради навчальних закладів - це колегіальні органи навчального закладу, які утворюються з метою обговорен­ня питань життєдіяльності навчального закладу та подання пропо­зицій керівництву закладу.

Державний контроль за діяльністю навчальних закладів неза­лежно від форм власності здійснюється з метою забезпечення реалі­зації єдиної державної політики у галузі освіти. Державні стандарти освіти встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні. Вони є основою оцінки освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм здо­буття освіти. Контрольні функції реалізуються під час проведення таких процедур як ліцензування, атестація та акредитація.

Ліцензування - це процедура визнання спроможності навчаль­ного закладу певного типу розпочати освітню діяльність, пов'я­зану зі здобуттям освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стан­дартів освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науко­во-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Атестація - це процедура надання дошкільному, середньому, позашкільному та професійно-технічному навчальному закладу права провадити освітню діяльність.

Акредитація - це процедура надання вищому навчальному за­кладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стан­дартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Державна інспекція навчальних закладів МОН України є урядовим органом державного управління, що діє у складі МОН, йому підпорядковується та бере участь у реалізації державної по­літики у сфері освіти через здійснення державного контролю за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Регіональна експертна рада з питань ліцензування та ате­стації навчальних закладів (далі - РЕР) є постійно діючим орга­ном, який забезпечує додержання вимог до ліцензування юридич­них осіб навчальних закладів та фізичних осіб - суб'єктів під­приємницької діяльності, які надають освітні послуги відповідно до законодавства України у сфері дошкільної, загальної середньої, позашкільної, а також професійно-технічної освіти (за умови деле­гування МОН України місцевим органам управління освітою своїх повноважень із формування експертних комісій для проведення ліцензійної експертизи послуг у сфері професійно-технічної осві­ти) та атестації навчальних закладів.