Тема 9. Адміністративний процес (4 год.)

План

1. Характерні риси адміністративного процесу.

2. Структура адміністративного процесу.

3. Неюрисдикційні впровадження.

Інструктивно-методичні рекомендації до самостійної роботи

Література [10; 121; 124; 177; 210; 231; 233; 241; 263]

Методичні рекомендації з виконання

При відповіді на перше питання студенти повинні розкрити поняття, особливості та принципи адміністративного процесу. Це можна зробити через розкриття визначення поняття адміністративний процес. У широкому розумінні адміністративний процес — це вста­новлений законом порядок розгляду та вирішення індивідуаль­но-конкретних справ, що виникають у сфері державного управ­ління, судами або спеціально уповноваженими на те органами (посадовими особами). У вузькому розумінні адміністративний процес розглядаєть­ся як провадження у справах про адміністративні правопору­шення та застосування до правопорушників адміністративних стягнень, заходів адміністративного примусу або, як це зазначе­но в Кодексі адміністративного судочинства, як правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочин­ства. У цьому разі адміністративний процес фактично ототож­нюється з юрисдикційним процесом. Тут також доцільно визначити і охарактеризувати принципи адміністративного процесу: 1) законності (державні органи діють в адміністративному процесі тільки в межах своєї компетенції); 2) охорони інтересів держави та особи; 3) публічності (офіційності); 4) самостійності і незалежності у прийнятті рішень; 5) об'єктивності істини; 6) гласності (наприклад, ст. 249 КпАП); 7) рівності учасників адміністративного процесу перед за­коном; 8) швидкості та економічності; 9) провадження процесу національною мовою; відповідальності посадових осіб.

Для кращого засвоєння особливостей адміністративного процесу, студенти можуть скласти порівняльні таблиці і порівняти адміністративний процес з цивільним та кримінальним.

При відповіді на третє питання спершу слід розкрити поняття адміністративна юрисдикція — розгляд адміністративно-правових спорів, справ про адміністративні правопорушення у встановленій законом адміністративно-процесуальній формі спеціально уповноваженими на те органами (посадовими особа­ми), які наділені правом розглядати спори та накладати ад­міністративні стягнення.

До адміністративно-юрисдикційних проваджень адміністра­тивного процесу належать провадження у справах про ад­міністративні правопорушення, провадження із застосування заходів адміністративного попередження та припинення, про­вадження по скаргах громадян, дисциплінарне провадження.

Ознаками адміністративно-юрисдикційної діяльності є, по-перше, наявність правового спору або правопорушення. Розгляд та вирішення адміністративних справ, обумовлених позитивни­ми обставинами, не охоплюються юрисдикційною діяльністю. Юрисдикція виникає тоді, коли вирішується спір про право або наявне порушення правових норм. По-друге, адміністративно-юрисдикційна діяльність здійснюється в особливій процесуаль­ній формі. По-третє, обов'язковим є прийняття рішення у виг­ляді юридичного акта застосування норм права. Юрисдикційний акт із конкретної адміністративної справи означає, по суті, вирі­шення правового спору або накладення стягнення при розгляді справ про адміністративні правопорушення. Іншим варіантом вирішення справи може стати рішення про припинення провад­ження у справі або про застосування засобів впливу до непов­нолітнього.

Характерною особливістю адміністративної юрисдикції є різ­номанітність органів її здійснення. Зокрема це пов'язано з мож­ливістю оскарження дій і рішень органів і посадових осіб, що порушують права громадян. Тобто будь-який вищий відносно них орган повинен розглянути таке звернення і прийняти по ньому рішення. Справи про адміністративні правопорушення також можуть розглядатися і вирішуватися, по суті, значною кількістю органів та посадових осіб. Так, відповідно до ст. 213 КпАП органами (посадовими особами), уповноваженими розгля­дати справи про адміністративні правопорушення, є адміністра­тивні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад; районні (міські) суди (судді); органи внутрішніх справ, ор­гани державних інспекцій та інші органи (посадові особи), упов­новажені на те цим Кодексом. Отже, розгляд справ про ад­міністративні правопорушення може бути покладений як на органи, основним завданням яких поряд із виконанням юрисдикційних є здійснення виконавчо-розпорядчих функцій в різ­них галузях державного управління, так і на органи, спеціально створені для розгляду справ про адміністративні правопорушен­ня.

Адміністративна юстиція — це встановлений законом поря­док розгляду та вирішення в судовій процесуальній формі справ, що виникають у сфері державного управління між громадянами та юридичними особами, з одного боку, та органами державного управління (посадовими особами) — з іншого, здійснюваний за­гальними або спеціально створеними для вирішення правових спорів судами.

Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори:

1) фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повнова­жень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) з приводу прийняття громадян на публічну службу, її про­ходження, звільнення з публічної служби;

3) між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, зокрема делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладен­ня та виконання адміністративних договорів;

4) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;

5) щодо правовідносин, пов'язаних із виборчим процесом чи процесом референдуму.

Компетенція адміністративних судів не поширюється на пуб­лічно-правові справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) які належить вирішувати в порядку кримінального судо­чинства;

3) про накладення адміністративних стягнень;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положен­ня) об'єднання громадян зараховані до його внутрішньої діяль­ності або виключної компетенції.

Адміністративне судочинство здійснюється на основі принци­пів верховенства права, законності, рівності всіх учасників ад­міністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин справи, гласності та відкритості адміністративного процесу, за­безпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень ад­міністративного суду та обов'язковості судових рішень.

Змістовний модуль № 2