Тема 7. Забезпечення законності і дисципліни у державному управлінні (4 год.) План

1. Загальна характеристика та класифікація способів забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні.

2. Контроль та його види, нагляд.

3. Звернення громадян.

Інструктивно-методичні рекомендації до самостійної роботи

Література [56; 231; 233; 237; 239; 241; 243; 250; 251; 280–282]

Методичні рекомендації з виконання

Законність — правовий режим точного та неухильного вико­нання законів і відповідних їм Інших нормативно-правових ак­тів органами держави, посадовими особами, громадянами та громадськими організаціями.

Законність у діяльності державного апарату виявляється в наступному:

• всі рішення, що приймаються державними органами, по­винні відповідати чинному законодавству;

• рішення, що приймаються державним органом, не повин­ні виходити за межі повноважень цього органу, тобто мо­жуть прийматися лише з питань, віднесених до його ком­петенції;

• усі рішення державних органів приймаються в такому по­рядку і таких формах, які відповідають нормативним при­писам;

• взаємовідносини державних органів з недержавними струк­турами, громадянами та їх об'єднаннями, а також іншими громадськими формуваннями здійснюються в межах взаєм­них прав та обов'язків, визначених законодавством.

Законність і дисципліна в державному управлінні забезпе­чується трьома основними способами: проведенням контролю, здійсненням нагляду та за допомогою звернень громадян. Крім того, нині велику роль у забезпеченні законності відіграє такий вид діяльності, як моніторинг, тобто відслідковування стану справ у сфері управлінської діяльності, аналіз певних відносин для оцінювання стану і динаміки їх розвитку.

Контроль — складова (елемент) управління, що забезпечує систематичну перевірку виконання законів та інших норматив­но-правових актів, дотримання дисципліни та правопорядку і полягає у втручанні контролюючих органів в оперативну діяль­ність підконтрольних органів, у виданні обов'язкових для вико­нання вказівок, припиненні, зміні чи скасуванні актів управлін­ня, вжитті заходів примусу щодо підконтрольних органів.

Сутність контролю полягає у спостереженні за функціону­ванням відповідного підконтрольного об'єкта, в одержанні об'єктивної і достовірної інформації про стан законності й дис­ципліни з метою своєчасного вжиття заходів щодо запобігання й усунення порушень законності і дисципліни та притягнення по­рушників до відповідальності.

Державний контроль здійснюється у чітких правових межах, має своє оформлення в офіційних матеріалах, що містять визна­чення характеру контролюючих дій, інформацію про стан справ та юридичні наслідки. За результатами контрольних дій орган, що їх здійснює, приймає відповідне рішення. Це рішення може мати рекомендаційний, чи примусовий характер. Контролюючий орган може вимагати привести відносини у відповідність із діючими нормами безпосередньо самому суб'єкту або ж напра­вити матеріали в органи, уповноважені приймати рішення з та­ких питань. Якщо при правовій оцінці дій, що контролюються, виявиться неправомірна поведінка суб'єкта контролю, то засто­совуються правоохоронні заходи. При цьому норми права вико­нують як регулюючу, так і правоохоронну функції. І останнє, що визначає правову природу контролю, — це детальна регла­ментація процедур його здійснення.

Нагляд як спосіб забезпечення законності полягає в постій­ному, систематичному спостереженні спеціальними державни­ми органами за діяльністю не підлеглих їм органів або осіб з метою виявлення порушень законності. Оцінювання діяльності піднаглядного об'єкта здійснюється тільки з погляду закон­ності, але не доцільності, тобто при нагляді, на відміну від конт­ролю, втручання в поточну адміністративно-господарську діяль­ність піднаглядного не допускається. Основні риси нагляду:

• органи нагляду здійснюють свої функції та повноваження стосовно тих об'єктів, що їм організаційно не підлеглі;

• метою нагляду є виявлення та попередження правопору­шень, усунення їх наслідків та притягнення винних до відповідальності.

Відповідно адміністративний нагляд розглядається як спе­ціальний вид правоохоронної діяльності ряду органів державно­го управління. Розрізняють дві організаційні форми нагляду у сфері управління: наглядова діяльність керівників органів, а та­кож створюваних ними комісій, що не є для них основним видом роботи і здійснюється епізодично, найчастіше на основі заяв, які надійшли до них, скарг, справ, та нагляд, що здійснюється спе­ціальними відомствами і службами, органами, для яких така функція є головною або найважливішою (наприклад, система органів санітарно-епідеміологічного нагляду, Державний антимонопольний комітет та ін.).

Предметом нагляду за дотриманням і застосуванням за­конів є:

1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підпри­ємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;

2) дотримання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі та гідності, якщо законом не передбачений інший поря­док захисту цих прав;

3) дотримання законів, що стосуються економічних, міжна­ціональних відносин, охорони навколишнього середовища, мит­ниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Особливе місце серед заходів забезпечення законності і дис­ципліни в державному управлінні посідає передбачене Консти­туцією та Законом України "Про звернення громадян" право громадян на звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, ор­ганізацій незалежно від форм власності, засобів масової інфор­мації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і за­конних інтересів і скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в пись­мовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопо­тання) та скарги.

Пропозиція (зауваження) — звернення громадян, де вислов­люються порада, рекомендація щодо діяльності органів держав­ної влади та місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулю­вання суспільних відносин та умов життя громадян, вдоскона­лення правової основи державного і громадського життя, со­ціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) — звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним зако­нодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства або недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а та­кож висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Клопотання — письмове звернення із проханням про визнан­ня за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга — звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядуван­ня, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, по­садових осіб.