Джерела криміналістичної методики

І. Право:

А. Конституція України, передусім її положення, що закріплюють основні права та обов’язки громадян, визначають конституційний статус суду й прокуратури – є основою як загальних положень методики, так і окремих криміналістичних методик.

Б. Норми кримінального закону, що встановлюють ознаки й склад кожного окремого злочину – для криміналістичних характеристик окремих злочинів чи їх видів.

В. Норми кримінально-процесуального права, що встановлюють предмет і межі розслідування – для визначення кола обставин, котрі необхідно встановити розслідуванням (їхня достатність і достовірність тощо).

ІІ. Наука:

А. Три перших розділи криміналістики (теоретичні основи криміналістики, криміналістична техніка та криміналістична тактика).

Б. Правові та юридичні науки: кримінальне право, кримінальний процес, юридична психологія, кримінологія тощо.

В. Неправові науки: наука управління; логіка; теорія оперативно-розшукової діяльності; судова медицина і психіатрія; фізика, хімія, генетика, інші природничі й технічні науки).

ІІІ. Практика боротьби зі злочинністю.

Завданнями криміналістичної методики (окрім загальних завдань кримінального провадження – ст. 2 КПК) є:

1. Систематичне узагальнення слідчої, судової та експертної практики кримінального провадження.

2. Вивчення криміногенної ситуації загалом у державі та в окремих регіонах; стану, структури та динаміки злочинності.

3. Аналіз кримінального, адміністративного та іншого галузевого законодавства щодо виду та розміру юридичної відповідальності за правопорушення у різних сферах людської діяльності (господарської, фінансової, банківської, податкової, екологічної) тощо.

4. Розробка ефективних методів і засобів виявлення, розкриття та розслідування окремих видів і груп злочинів на основі використання: криміналістичних характеристик; даних про типові слідчі ситуації; системи типових версій і алгоритмів слідчих дій, організаційних та оперативно-розшукових заходів.

5. Вдосконалення процесу прогнозування змін у динаміці й структурі злочинності і, відповідно, розробка нових окремих методик розслідування та вдосконалення існуючих.

6. Розробка криміналістичних заходів протидії латентності злочинності.

Принципи криміналістичної методики – це засновані на законі вимоги, яким повинна відповідати побудова будь-яких окремих методик.

Ці принципи поділяють на:

А. Загальні принципи:

1. законність методик;

2. цілісність методик;

3. наукова обґрунтованість і достовірність;

4. побудова методики розслідування на основі змісту відповідних норм кримінального закону інших законодавчих актів, що регламентують діяльність правоохоронних органів.

Б. Окремі принципи:

1. конкретність криміналістичних методичних рекомендацій;

2. етапність методик розслідування;

3. ситуаційність і багатоваріантність;

4. ефективність;

5. структурна єдність;

6. принцип вивчення механізму та способів вчинення злочинів, їх приховування; вивчення оточення особи злочинця;

7. принцип узагальнення й використання кращого досвіду розслідування та слідчо-експертної практики, криміналістичної теорії, даних суміжних юридичних наук та інших галузей знань.

В. Спеціальні принципи:

1. принцип індивідуальності розслідування;

2. взаємозв’язок слідчого з органами та посадовими особами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність;

3. використання спеціальних (фахових) знань, технічних засобів і допомоги громадськості;

4. принцип плановості розслідування;

5. принцип оперативності та швидкості розслідування;

6. принцип оптимального набору слідчих дій.

Важливе значення має класифікація окремих криміналістичних методик.

Цю класифікацію здійснюють за декількома критеріями:

І. Залежно від виду злочинів:

А. Типові (видові) методики: методика розслідування вбивств, крадіжок, шахрайств тощо.

Б. Особливі (групові) методики, які класифікують залежно від:

а) способу вчинення злочину:

• вбивства (з використанням холодної зброї, вогнепальної зброї; шляхом зіштовхування з висоти тощо);

• крадіжки (наприклад, кишенькові, квартирні, з автомобілів та інші);

б) місця вчинення злочину:

• на транспорті;

• в екстремальних умовах;

• у великому місті;

• поза межами населеного пункту;

• у місцях відбування покарання тощо;

в) суб’єкта злочину (тобто особливостей злочинця, наприклад: особливі методики розслідування злочинів, вчинених неповнолітніми, особами із дефектами психіки, рецидивістами, службовими особами та іншими категоріями девіантних осіб);

г) особи потерпілого: особливі методики розслідування злочинних посягань на:

• неповнолітніх;

• малолітніх;

• жінок;

• іноземців;

д) часу вчинення злочину і моменту розпочатого розслідування:

• особливі методики або усічені рекомендації розслідування злочинів «по гарячих слідах»;

• особливі методики розслідування нерозкритих окремих груп чи видів злочинів минулих років.

ІІ. Залежно від повноти окремі методики можна класифікувати на:

А. Повні (тобто з виконанням усього процесу розслідування тієї чи іншої групи або виду злочину).

Б. Неповні (скорочені, усічені), тобто методичні рекомендації щодо організації і здійснення певного етапу розслідування.

ІІІ. Залежно від кількості видів злочину, які трактують окремі криміналістичні методики:

А. Комплексні криміналістичні методики, тобто методики розслідування двох чи більше взаємозв’язаних злочинів (наприклад, методика розслідування пограбувань і розбійницьких нападів або вбивств, поєднаних зі зґвалтуванням тощо).

Б. Конкретні методики (методика розслідування конкретного виду злочину).

IV. За рівнем конкретизації методичних рекомендацій:

А. Одноступеневі (наприклад, методика розслідування крадіжок).

Б. Двоступеневі (наприклад, методика розслідування крадіжок особистого майна громадян).

В. Багатоступеневі (методики поглибленої деталізації рекомендацій, наприклад, методика розслідування крадіжок особистого майна громадян із помешкань громадян).

V Залежно від форми (за формою викладу):

А. Монографії.

Б. Дисертаційні дослідження.

В. Підручники.

Г. Методичні листи.