2. Розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами в кредитно-фінансовій сфері

Серед питань розслідування злочинів, що розглядаються, слід виокремити питання, які необхідно з’ясувати під час розслідування, та види документів, що містять інформацію про кредитні операції.

1. Питання, які необхідно з’ясувати під час розслідування. Важливим джерелом свідчень про вчинені кредитні операції є працівники кредитно-фінансових установ (кредитної та операційної служб) і представники позичальника.

Працівники кредитної служби можуть дати певні свідчення, зокрема:

• хто і коли звернувся з проханням про надання кредиту;

• чи знайома ця особа з позичальником, в яких стосунках з ним перебуває;

• в яких стосунках перебуває керівництво кредитної установи з позичальником;

• чи здійснював хто-небудь з працівників кредитної установи протекцію у наданні кредиту;

• які документи були подані позичальником для одержання кредиту, хто безпосередньо працював з документами позичальника;

• які документи були надані для забезпечення кредиту;

• де знаходяться ці документи і хто має право доступу до них;

• хто приймав рішення про надання кредиту;

• куди були перераховані кредитні кошти;

• хто повинен здійснювати контроль за використанням кредиту і хто фактично його здійснював;

• які документи складаються кредитором для реєстрації наданого кредиту і контролю за ним;

• ким складаються і ведуться такі документи, де вони знаходяться і хто має право доступу до них;

• хто з працівників кредитної установи брав участь в інвентаризації предмета застави;

• коли були повернуті кредитні кошти;

• чи були свідчення про неплатоспроможність постачальника, гаранта;

• чи надходили свідчення про розпродаж майна позичальником, закриття офісу;

• ким, коли і які заходи вживалися для забезпечення кредиту;

• хто і коли готував претензійні документи в суд.

Позичальник може дати такі свідчення:

• хто і коли приймав рішення про необхідність одержання кредиту;

• хто і чому запропонував дану кредитну установу;

• чи пропонувались інші варіанти і ким;

• в яких стосунках з працівниками кредитної установи перебуває позичальник;

• які документи були надані для одержання кредиту і коли;

• чи існує власне майно і якою сумою воно оцінюється;

• які документи підтверджують право власності на майно і де вони знаходяться;

• умови їх зберігання;

• хто має до них доступ;

• яким майном забезпечувався кредит;

• документи на право власності на це майно;

• коли і ким була укладена кредитна угода;

• чи передбачалося виконання укладеного договору;

• хто приймав рішення про використання кредиту;

• кому і коли були перераховані кредитні кошти;

• що (сировина, готова продукція, товари тощо) одержано, ким і за якими документами і де вони знаходяться;

• хто, коли і куди здійснював перевезення;

• відповідно до яких документів здійснювалося перевезення;

• де знаходяться перевезені предмети;

• хто, коли, відповідно до яких документів одержував продукцію (приймав виконані роботи, надані послуги);

• ким і коли оприбутковувалася продукція по бухгалтерії;

• якими документами і ким, коли оприбутковувалася продукція на складі, де знаходяться ці документи;

• яку продукцію одержували і в якій кількості;

• яку продукцію оприбутковували і в якій кількості;

• ким, куди (кому) і відповідно до яких документів здійснювався відпуск продукції;

• ким і коли було здійснене повернення кредиту, відповідно до яких документів.

2. Документи, що містять інформацію про кредитні операції, можна поділити на дві основні групи:

1) ті, що вилучаються під час вирішення питання про порушення кримінальної справи;

2) ті, що містять певну інформацію про кредитно-фінансові операції.

До першої групи належать:

а) документи, безпосередньо пов’язані зі злочинною подією, у тому числі ті, що є предметом злочинного посягання (фальшиві документи, документи зі слідами виправлень, що приховують незаконні операції та ін.);

б) документи, що встановлюють певні обставини, пов’язані з подіями, про які одержано повідомлення (статистична, аналітична та інша документація);

в) матеріали перевірок, проведених установами Національного банку України, податкової адміністрації, контрольно-ревізійної служби — акти ревізій, інвентаризацій, відомчих експертиз та ін.

До другої групи належать:

а) документи для відкриття розрахункового рахунку в банку: установчі документи позичальника (статут, положення, установчий договір, рішення), надані банку; свідоцтво про реєстрацію позичальника у виконавчому комітеті за місцем знаходження; договір з позичальником про банківське обслуговування; копії карток зі зразками підписів керівника і бухгалтера; довідки з податкової адміністрації про постанову на облік; довідка статистичного управління про присвоєння кодів;

б) документи позичальника, надані банку для одержання кредиту: прохання про надання кредиту із зазначенням суми, строку повернення і забезпечення його; коротка характеристика угоди, розрахунок економічної ефективності угоди; копія договору-контракту, для здійснення якого береться кредит; детальний розрахунок економічної ефективності угоди, для якої береться кредит; копії інших договорів та угод, пов’язаних з договором, для якого береться кредит (оренди, купівлі-продажу, проведення робіт тощо); бухгалтерські статистичні звіти (фінансові результати, декларації про прибутки та ін.); договір-поручительство (гарантійний лист);

в) документи і свідчення, що підтверджують забезпечення повернення кредиту і платоспроможність позичальника: документи, що підтверджують право власності на земельні ділянки, право оренди земельних ділянок, обладнання, транспортних засобів та ін.; витяги з рахунків позичальника, розрахунковий рахунок якого знаходиться в іншій кредитній установі; бухгалтерські звіти (баланси, декларації про прибутки та ін.); зобов’язання-поручительство погашення кредиту; повідомлення позичальника про прийняття гарантійного листа як забезпечення кредиту; документи, що підтверджують кредитоспроможність гаранта; договір застави; документи, що підтверджують право власності на заставлене майно; витяг з балансу з розшифровкою балансової вартості предмета застави; страховий поліс на страхування посівів у випадку надання кредиту під заставу майбутнього врожаю; договір іпотеки, засвідчений нотаріально, із забороною на відчуження; акт інвентаризації об’єкта незавершеного будівництва, відданого під заставу; акт оцінки реальної вартості цінних паперів, відданих під заставу; акт передачі банку цінних паперів на зберігання; договір страхування заставленого майна, що знаходиться у позичальника та здається ним в оренду;

г) документи про використання кредиту: книга запису застав; повідомлення кредитної установи про передачу позичальником заставленого майна в оренду; витяги із розрахункового рахунку позичальника про наявність і рух грошових коштів; платіжне доручення на переведення грошових коштів; товаротранспортні документи на постачання продукції; договори, листи про відпуск продукції; платіжні документи на оплату продукції; видатковий касовий ордер та інші документи, пов’язані з переведенням коштів у готівку та її використанням; лист постачальнику про переадресування залишків коштів позичальника іншій комерційній структурі; доручення на одержання продукції; доручення автотранспортного підприємства на одержання продукції та інші товаротранспортні документи на одержану продукцію; журнали реєстрації платіжних доручень і вихідних документів в автотранспортному підприємстві, що здійснює перевезення продукції; документи складського обліку і зберігання;

ґ) документи на повернення кредиту: платіжне доручення позичальника про повернення боргу у розмірі кредиту та відсотків по ньому або розпорядження банку про списання коштів з рахунку позичальника після завершення строку зобов’язань за кредитним договором; додаткова угода про продовження строків за кредитним договором разом зі змінами договору-поручительства; додаткова угода про збільшення відсоткових ставок за кредит у разі неповернення кредиту (відсотків) у строк; лист про неспроможність виконання зобов’язань; претензія (з повідомленням про одержання); заява до суду про визнання позичальника банкрутом; рішення суду про визнання позичальника банкрутом; матеріали, що свідчать про фіктивне банкрутство, шахрайські дії позичальника.

Діяльність із розкриття та розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами неможлива без чіткої організації.

Організувати розслідування означає:

• вчасно розробити узгоджений план необхідних заходів;

• налагодити взаємодію між слідчим, оперативними працівниками, фахівцями;

• забезпечити кваліфіковане керівництво слідчо-оперативною групою;

• забезпечити проведення регулярних оперативних нарад слідчою групою;

• налагодити систематичний обмін інформацією і звітністю про результати роботи слідчої групи і кожного слідчого;

• забезпечити необхідні умови роботи.

В організації розслідування злочину велике значення має планування. Правильно організоване планування уможливлює проводити розслідування цілеспрямовано, дозволяє закінчити слідство в установлені законом строки, дисциплінує слідчого, забезпечує повноту та об’єктивність слідства, сприяє одержанню максимуму ефекту при найменшій затраті слідчим часу, сил і коштів.

Процес планування розслідування має певну структуру, він складається з ряду взаємопов’язаних елементів, які одночасно є етапами цього процесу. Такими елементами є:

• вивчення початкової інформації;

• висунення версій;

• визначення обставин, які необхідно довести, та вирішення інших завдань розслідування;

• визначення шляхів, засобів і методів розслідування;

• визначення послідовності і строків вирішення окремих завдань та виконання окремих дій;

• визначення виконавців;

• визначення організаційних заходів щодо залучення виконавців, забезпечення використання окремих засобів і проведенню тих чи інших дій;

• складання письмового плану;

• коригування і розвиток плану.

Центром планування є складання плану розслідування. План розслідування складається залежно від обсягу інформації, яку має в розпорядженні слідчий.

План розслідування – програма діяльності слідчого. Найбільш поширена форма плану розслідування складається із наступних елементів:

• слідчі версії;

• обставини, що підлягають з’ясуванню;

• дії, які необхідно виконати для перевірки версії;

• виконавці;

• строки.

Процес розслідування поділяється традиційно на три етапи: початковий, наступний, завершальний.

Плануючи слідчі дії на початковому етапі розслідування, необхідно враховувати їх взаємодію з оперативно-розшуковими заходами, які проводяться одночасно. Дії слідчого та оперативних підрозділів органів внутрішніх справ мають бути погоджені за часом і метою.

На наступному етапі плануються не тільки дії, що допомагають зібрати докази, але й ті, за допомогою яких здійснюється перевірка доказової інформації, систематизація зібраного матеріалу, усуваються можливі суперечності. З урахуванням зібраної інформації на даному етапі коригуються версії і висуваються нові, планується призначення та проведення необхідних експертиз (судово-економічних, почеркознавчих, техніко-криміналістичних експертиз документів тощо), проведення обшуків, виїмок, очних ставок, додаткових допитів.

На завершальному етапі розслідування плануються дії, передбачені кримінально-процесуальним законом, по ознайомленню осіб із матеріалами кримінальної справи; дії, пов’язані з задоволенням заявлених клопотань; дії, визначені прокурором чи керівником слідчого підрозділу; додаткові дії, проведені за ініціативою самого слідчого в результаті оцінки зібраних доказів перед складанням обвинувального висновку.

У процесі розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами зазвичай доводиться працювати з великою кількістю фінансово-бухгалтерської документації, готувати і призначати різноманітні судові експертизи.

Шахрайство з фінансовими ресурсами вчиняється як однією особою, так і декількома, у змові з позичальником. Цей злочин можуть вчинити представники декількох підприємств (організацій), а також співробітники однієї фірми. Так, відносно співучасті злочинців, можна виділити версії:

• злочинець діяв самостійно;

• змова декількох осіб в межах підприємства, установи, організації;

• змова декількох осіб як в межах підприємства, установи, організації, так і поза ними;

• змова кредитора і позичальника. Відносно взаємодії злочинців:

• злочин вчинено одноосібно;

• злочин вчинено групою осіб;

• злочин вчинено організованою злочинною групою.

При вчиненні шахрайства з фінансовими ресурсами завідомо неправдива інформація може міститися в різних документах, поданих у кредитну установу або державний орган. Як правило, така інформація міститься в декількох документах, а не в якомусь одному. Завідомо неправдива інформація може міститися:

• в установчо-реєстраційних документах;

• у фінансово-господарських документах;

• у кредитному проекті;

• в гарантійних документах.

Велике значення при розслідуванні злочину має пошук і виявлення майна (рухомого і нерухомого), нажитого злочинним шляхом, а також майна, що належить злочинцю, з метою забезпечення відшкодування нанесених збитків. Таке майно може знаходитися як в Україні (в одному населеному пункті або в декількох), так і за кордоном, як у самого злочинця, так і в інших осіб.

Так, залежно від наявності та місцезнаходження майна, здобутого злочинним шляхом, а також майна, що належить злочинцю, необхідного для відшкодування збитків, можна виділити наступні версії:

• внески в банках;

• готівка, коштовності, побутова техніка, цінні носильні речі, предмети антикваріату, вироби мистецтва та ін.;

• авто- і мототехніка, плавальні засоби, літальні апарати;

• квартири, будинки, інша нерухомість.

Після порушення кримінальної справи, шляхом проведення слідчих дій встановлюються обставини, що входять у предмет доказування (ст. 23, 64 КПК України). До обставин, які належить з’ясувати при розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами, належать:

• обставини створення фірми, яка одержала кредит чи пільги з оподаткування, законність її заснування, справжність пред’явлених при реєстрації фірми документів;

• представлені гарантії фінансової благонадійності і забезпечення повернення кредиту, баланс, гарантійні листи, застава, страхові поліси;

• оригінальність документів про право на пільгове одержання кредиту;

• умови підписання кредитної угоди, відповідність руху одержаних кредитних коштів, вказаних в угоді, яка представлена як обґрунтування кредитного запиту;

• причетність осіб до вчинення злочину;

• спосіб незаконного одержання кредиту чи пільг щодо оподаткування;

• справжність чи фіктивність документів, поданих для обґрунтування кредитної заявки;

• достовірність чи завідома неправдивість даних про господарський чи фінансовий стан підприємства, відображений у вказаних документах;

• визначення характеру і розміру збитків, завданих кредитору;

• наявність причинного зв’язку між діями винних осіб та їх наслідками;

• наявність чи відсутність змови між позичальником і співробітниками кредитної установи.

Розслідування будь-якого злочину відбувається в певній обстановці, яка характеризується системою фактичних та інших даних і відбиває хід та стан як провадження окремих слідчих, оперативно-розшукових та інших організаційно-технічних дій, так розслідування в цілому.

Слідчі ситуації являють собою динамічні системи, які змінюють свій зміст, структуру і форму в результаті впливу різноманітних зовнішніх і внутрішніх факторів. Слідча ситуація перш за все обумовлює тактику слідчих дій.

Слідчі ситуації, що виникають при розслідуванні однотипних злочинів, мають певні ознаки повторюваності, які притаманні всім або більшості злочинів цього виду. Ця обставина дозволяє типізувати слідчі ситуації, що виникають при розслідуванні певних видів злочинів.

Типізація слідчих ситуацій дозволяє:

• висунути найбільш обґрунтовані слідчі версії і визначити (скоректувати) напрями подальшого ходу розслідування у потрібному для справи напрямку;

• накреслити оптимальний набір слідчих та оперативно-розшукових дій і цілеспрямовану їх черговість з метою належного розвитку ситуації;

• звести до мінімуму число рішень слідчого, що ґрунтуються на пробах і можливих помилках;

• знання типових ситуацій дозволяє не тільки передбачити їх виникнення у відповідних умовах як закономірних, але і вибирати такі тактичні прийоми, які є найбільш оптимальними.

В основу типізації слідчих ситуацій на початковому етапі розслідування можуть бути покладені різноманітні критерії:

• обсяг і зміст даних, що лежать в основі порушення кримінальної справи;

• визнання злочинцем своєї вини і бажання співпрацювати з органами слідства;

• кількість можливих співучасників злочину;

• стосунки, що склалися між учасниками розслідування;

• джерело одержаної інформації про вчинене шахрайство з фінансовими ресурсами тощо.

Інформація про вчинене шахрайство з фінансовими ресурсами може бути також одержана в результаті:

• заяв чи повідомлень підприємств, установ, організацій, службових осіб, представників влади, громадськості чи окремих громадян;

• явки з повинною особи, що вчинила злочин;

• повідомлення, опублікованого в засобах масової інформації;

• розслідування іншої кримінальної справи.

При розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами на початковому етапі слідчим мають бути проведені такі слідчі дії, як виїмка документів, обшук, допит, очна ставка, накладання арешту на майно та рахунки юридичних осіб, слідчий огляд документів, призначення судових експертиз.

До числа невідкладних початкових слідчих дій відноситься виїмка документів. Порядок проведення виїмки регламентується ст. 178-186, 187-1 – 189 КПК України.

Відповідно до ст. 179 КПК України посадові особи і громадяни не мають права відмовитися пред’явити чи видати документи або їх копії, а також інші предмети, які вимагає слідчий під час виїмки. У випадку одержання відмови слідчий має право провести примусову виїмку відповідно до ч. 4 ст. 178 КПК України з дотриманням порядку, встановленого ч. 5 ст. 177 КПК України.

Важливим способом одержання доказової інформації є обшук, процесуальний режим якого визначений ст. 177, 179 – 186, 188, 189 КПК України. У справах про шахрайство з фінансовими ресурсами основними об’єктами пошуку є документи (ділові, бухгалтерські, засвідчення особи, підтверджуючі право володіння будь-яким майном, листи, чернетки), записні телефонні книжки, роздрукування з факсів, дискети з інформацією, печатки і штампи, пристосування для їх виготовлення, а також грошові кошти, коштовності, предмети антикваріату, кредитні картки, цінні папери — все те, що може бути використано для відшкодування нанесених збитків. Крім того, предмети, заборонені у вільному обігу, вилучаються незалежно від їх відношення до справи.

При розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами існує необхідність проведення серії обшуків у службових приміщеннях і на квартирах підозрюваних. Такі обшуки отримали назву групових. Обшук у багатьох випадках проводиться в ситуації тактичного ризику, коли допускається ймовірність настання негативних наслідків.

До проведення обшуку необхідно зібрати орієнтуючу інформацію, яка містить:

• інформацію відносно приміщення, його розташування, особливості підходів, входів, виходів, якщо завдання обшуку – обшук приміщення;

• інформацію про обшукувану особу, що дозволяє слідчому одержати уявлення про професійні та інтелектуальні риси особи, які можуть бути використані для приховування об’єктів, які необхідно відшукати.

З’ясування даних про особу стосовно характеристик, які важливі для обшуку, виявляється в зборі інформації про:

• професію особи;

• її звички;

• захоплення;

• коло друзів і родичів;

• антипатії і симпатії;

• можливості приховування в службових та інших приміщеннях.

Обшук – це складна, трудомістка слідча дія, яка вимагає участі у ній різних спеціалістів, що викликається необхідністю:

• застосування пошукових приладів (металошукача, рентгенівської установки та ін.) для виявлення прихованих об’єктів і тайників;

• використання особливих технічних засобів для фіксації процедури і результатів обшуку;

• виконання доручень, що вимагають вузькофахових знань і навичок (електромонтера, верхолаза тощо);

• розпізнавання суті різноманітних предметів та об’єктів;

• визначення місць приховування предметів і коштовностей, які шукаються;

• одержання консультацій слідчим з питань, що виникають при проведенні обшуку (наприклад, про способи вилучення інформації з комп’ютера, поводження з електронною технікою тощо).

У зв’язку з тим, що основним предметом обшуку при розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами є документи, що містять фінансово-господарські дані, значну допомогу може надати спеціаліст – бухгалтер, який проконсультує про призначення тих чи інших документів, допоможе відібрати із числа виявлених необхідні, виходячи із специфіки бухгалтерського, оперативного і статистичного обліків, які використовуються на даному підприємстві.

За допомогою допиту слідчий не тільки одержує дані про подію злочину і пов’язані з ним обставини, але й використовує результати допиту для встановлення фактів, раніше йому невідомих, перевіряє і оцінює їх, висуває нові версії.

Допиту підлягають:

• директор і головний бухгалтер фірми-позичальника;

• представники кредитно-фінансової установи (члени правління, співробітники кредитного відділу, служби безпеки, інші особи, що займалися наданням кредиту);

• особи, вказані в документах, вилучених під час виїмки чи обшуку, як партнери по бізнесу;

• інші особи, відносно яких наявна інформація про те, що вони володіють необхідними даними (колеги по роботі, секретарі, машиністки, іншій допоміжний персонал, родичі, друзі).

Ефективне розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами неможливе без участі спеціалістів. Специфіка розслідування даного злочину обумовлює необхідність якомога ширшого залучення спеціалістів для консультації та участі в проведенні окремих слідчих дій.

Потреба в допомозі спеціаліста-консультанта виникає на початковому етапі розслідування, коли слідчому необхідно одержати консультацію зі спеціальних термінів та економічних категорій, механізму господарювання, суті господарських процесів та операцій, оцінки економічної діяльності, вказівок, рішень, у зв’язку з аналізом стану обліку, звітності, механізму їх формування, правильності їх складання, вивчення порядку обліку і руху товарно-матеріальних цінностей, фінансів, відбиття в документах фактів, що мають ознаки порушень економічних процесів. Спеціаліст допоможе слідчому виявити і простежити порушення економічних зв’язків у діяльності суб’єктів господарювання, поставити питання експерту, визначити завдання ревізорам.

Предметом консультації зі спеціалістом в банківській сфері може бути:

а) з’ясування виду реквізиту і ступеня належності того чи іншого документа до фінансово-кредитної операції;

б) механізм руху документів і фіксація їх у кредитних установах;

в) порядок збереження документів і умови їх отримання;

г) можливість використання технічних засобів для одержання чи виготовлення документів.

Спеціаліст у галузі бухгалтерського обліку може надати консультації з приводу:

• процедури руху грошових коштів;

• документального фіксування і обліку фінансових операцій;

• бухгалтерської звітності;

• нормативних актів, що регулюють відношення в галузі бухгалтерського обліку і оподаткування;

• постановки запитань на допиті;

• підбору необхідних для пред’явлення документів тощо.

До участі в слідчих діях спеціалісти залучаються при:

• недостатньому оволодінні слідчим прийомами і засобами швидкого і якісного виконання тієї чи іншої роботи, яка вимагає спеціальних знань і навичок;

• одночасному застосуванні низки засобів криміналістичної техніки;

• необхідності виконати великий обсяг роботи, яка вимагає спеціальних знань і навичок.

У зв’язку з тим, що розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами пов’язано з використанням документів бухгалтерського, економічного і статистичного обліків, а також з товарно-матеріальними цінностями, участь спеціаліста-бухгалтера, товарознавця, економіста під час виїмки, обшуку, огляду обов’язкове як гарантія того, що будуть вилучені всі необхідні документи, що стосуються кримінальної справи, а також будуть забезпечені умови збереження речових доказів.