57

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Факультет культури і мистецтв

Кафедра режисури та хореографії

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Історія хореографічного мистецтва»

на тему:

Шляхи розвитку методики викладання класичного танцю балетних шкіл санкт-петербургу та москви першої половини двадцятого століття

Студентки ІІІ курсу групи КМХ – 31з

напряму підготовки «Хореографія»

Безпаленко Юлії Василівни

Керівник: кандидат мистецтвознавства,

доцент Шариков Д.І.

Національна шкала ______________________

Кількість балів: _______Оцінка: ECTS _____

Члени комісії

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали

м. Львів – 2014 рік

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………………... 3

РОЗДІЛ 1 БАЛЕТ РОСІЇ НА МЕЖІ ДВОХ СТОЛІТЬ ……………………….....6

РОЗДІЛ 2 НАЙВИДАТНІШІ ВИКЛАДАЧІ, ЯКІ ПРАЦЮВАЛИ НАД МЕТОДИКОЮ ВИКЛАДАННЯ КЛАССИЧНОГО ТАНЦЮ, ПОЧАТКУ ДВАДЦЯТОГО СТОЛІТТЯ ……………………...………………………………..28

2.1 Викладачі Петербурзького балетного училища – Християн Йогансон і Енріко Чеккетті ……….………………………………………………………….....................28

2.2 Послідовники батьківських традицій Павло Гердт і Єлизавета Гердт …….…32

2.3 Віртуоз дуетного танцю Микола Легат ………………………………………....35

2.4 Захисник академічного танцю Василь Тихомиров …………………………….38

2.5 Науковці Агріппіна Ваганова та Микола Тарасов ……………………..………44

ВИСНОВОК ……………………….....……………………………………………...53

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………………………55

ВСТУП

Нам завжди було цікаво, чому здавалось би роками незмінна методика виконання рухів класичного танцю, грубо кажучи створена в одній країні так різниться між собою, що навіть має назви, які зрозумілі всім хто пов’язаний з балетом, «пітерська школа» та «московська школа». Наші спроби розібратись в цьому питанні, вже на самих початках, показали, що ця тема достойна великої наукової роботи і її неможливо вкласти, навіть коротко, в рамки курсової. Тому вирішили на початку розглянути та спробувати розібратись, дослідивши ці дві різні школи Пітера та Москви, на прикладах най видатніших педагогів того часу. Багато хто, з цих педагогів створили свій танцювальний стиль, який можна було розпізнати, який вони змогли передати своїм учням; деякі педагоги, одні з перших описали методику викладання та виконання класичного танцю; всі вони виховали неперевершену плеяду танцівників та, що більш значимо викладачів.

Актуальність теми. Вивчення історії розвитку класичного танцю, вдосконалення його технічного арсеналу має величезне значення не тільки для творчого осмислення досвіду минулого і збагачення традицій, а й для педагогіки як такої, ну і звичайно для педагогів саме класичного танцю, тому, що класичний танець і далі розвивається і саме розуміння становлення академічного танцю дозволяє розвиватись більш правильно і досконало. Вивчення різниці двох шкіл Пітерської та Московської: по-перше дає можливість розглянути дві най сильніші школи того часу, які є основоположницями сучасного танцю; по-друге знайти ті найдрібніші елементи з яких складається монументальне значення «школа» класичного танцю; по-третє дає можливість побачити ту золоту середину, в якій саме різниця танцювальних методик, дає те не перевершене танцювальне мистецтво.

Теоретичною основою для написання курсової роботи була наукова література – праці авторитетних фахівців в галузі хореографії та історії хореографії, була вивчена спеціальна література, матеріали методичних посібників та відео матеріал.

В навчальному посібнику Ю. Бахрушина «Історія російського балету» розглядається історія становлення та розвиток російського балетного мистецтва. Відображена самобутність і реалізм російського балету, його зв'язок з хореографічними культурами інших країн. Розповідається про найбільш значні вистави та мистецтво визначних російських майстрів балету.

В. Пасютинська у роботі «Чарівний світ танцю» розповідає про шляхи розвитку російського хореографічного мистецтва, про яскравих представників російської балетної школи, основою творчості для яких є дотримання національних традицій.

Книга Г. Кремшевської «Агреппіна Яківна Ваганова» присвячена життєвому і творчому шляху чудового діяча російської хореографії, професору Пітерського хореографічного училища, яке нині носить її ім'я, – А. Ваганової. У книзі розповідається про виконавську діяльність, постановки А. Ваганової, створення нею підручника "Основи класичного танцю», педагогічний процес, а також про учениць А. Ваганової, знаменитих балерин – М. Семьонову, Г. Уланову, Т. Вечеслову, Н. Дудінську, Ф. Балабіну, А. Шелест, Г. Кірілову, І. Колпакову.

Також багато історичних даних можна почерпнути з мемуарів В. А. Теляковського «Спогади» та збірника записок, листів та спогадів М. М. Фокіна «Проти течії».

Мета дослідити розвиток методики виконання та викладання класичного танцю, початку двадцятого століття.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

1. Вивчити історію розвитку класичного танцю; початку двадцятого століття;

2. Проаналізувати специфіку методики класичного танцю і розвиток хореографічної освіти, початку двадцятого століття;

3. Вивчити становлення педагога хореографії спочатку як танцівника, а потім як викладача, початку двадцятого століття;

4. Порівняти різницю та схожість методики викладання та виконання класичного танцю в «пітерській» та «московській» школах, початку двадцятого століття.

Об'єкт дослідження – методика викладання та виконання класичного танцю початку двадцятого століття в Росії.

Предмет дослідження – методика викладання та виконання класичного танцю в школах Санкт-Петербургу та Москви.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається з вступу, двох розділів (другій розділ з п’яти підрозділів), висновків та бібліографії. У вступі дається обґрунтування обраної теми, її актуальність, характеристика використаних джерел та літератури, сформульована мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження. У першому розділі висвітлюється історія розвитку класичного танцю кінця дев’ятнадцятого початку двадцятого століття, розглядаються становлення і розвиток і класичного танцю, і хореографічного освітнього процесу. У другому розділі детально розглядається педагогічна діяльність видатних педагогів Санкт-Петербургу та Москви. У висновку узагальнені результати дослідження, сформульовані основні висновки.