2.3. Принципи і підходи до методології іар

         Основні принципи ІАР у міжнародних відносинах:

• формулювання мети досліджень;

• створення понятійного апарату;

• забезпечення достатньої інформованості;

• розкриття значень фактів;

• встановлення причин і наслідків;

• урахування історичного розвитку і національного характеру;

• визначення тенденцій розвитку;

• забезпечення високого ступеня достовірності;

• формування висновків, рекомендацій;

• наявність зворотного зв’язку.

          Пошуковий підхід спрямований на віднаходження якісно нових висновків, інформації, яку можна отримати у більшості випадків тільки шляхом ІАР.

         Порівнювальний (компаративний) підхід базується на співставленні одержаних у результаті емпіричного пізнання фактів з уже відомими і на формуванні умовиводів, висновків за аналогією.

         Методичний підхід оснований на використанні усестороннього аналізу одержаних фактів у відповідності з методикою дослідження.

         Експериментальний підхід полягає у проведенні експериментів для одержання нової інформації. При цьому можливі як натуральні, так і модельні експерименти. У міжнародних відносинах можливість проведення натурних експериментів обмежена, тому доцільно використовувати модельні експерименти.

         Системний підхід - напрямок методології наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого лежить представлення об’єкта дослідження у вигляді систем.

2.4. Характеристики системного підходу

         Система (підсистема) - цілісний комплекс взаємопов’язаних елементів, що мають визначену структуру і взаємодіють із зовнішнім середовищем. Система як ціле має властивості, що відсутні у її елементів.

         Елемент -компонент складних об’єктів, явищ, процесів, що не підлягає подальшому розкладенню (у конкретній системі, при обраному способі розгляду і аналізу).

         Структура - відносно стабільна фіксація зв’язків між елементами системи.

         З позицій можливостей користувача системи підрозділяють на прості і складні (великі).

         Простими називають системи з невеликою кількістю елементів (10 - 10³) і такі, що не мають розгалужених зв’язків.

         До складних (великих) систем належать системи з розвинутою ієрархічною структурою, великою кількістю елементів і зв’язків (10⁴-10⁵). До складних систем відносять також системи, які неможливо описати за допомогою однієї математичної мови.

         Роберт Макколл визначає такі ознаки складної (великої) системи:

• система створюється людиною або природою із різноманітних компонентів;

• система характеризується цілісністю, усі її компоненти підпорядковані досягненню загальної мети;

• система є великою з позицій різноманітності і кількості елементів, функцій і вартості:

• система є складною, тобто зміна однієї із перемінних викликає зміну багатьох інших перемінних, причому ці зміни рідко бувають лінійними;

• в системі присутній людський фактор, частина функцій завжди виконується людьми;

• вхідні впливи системи мають стохастичну природу, що означає можливість тільки імовірнісного передбачення поведінки системи у будь-який момент часу;

• складні системи мають у собі елементи конкурентних ситуацій.

Відповідно до цих ознак міжнародні відносини - велика складна система.