1.2. Пізнавальна діяльність у міжнародних відносинах

         Пізнання - суспільно-історичний процес діяльності людини, спрямований на відображення об’єктивної дійсності. Пізнання проходить шлях від аналізу суті, від вивчення об’єкта до дослідження системи взаємозв’язків між об’єктами. У своєму розвитку пізнання проходить ряд ступенів, які відрізняються один від одного за формою і методами.

         Пізнавальна діяльність - неподільна єдність емпіричного і теоретичного.

         Емпіричне пізнання - відображення предметів у процесі взаємодії з ними людини. Специфічними методами цього ступеня є спостереження і опис.

         Спостереження - цілеспрямоване сприйняття інформації, що обумовлене задачами діяльності.

         Опис - відтворення характеристик об’єкта з метою створення у свідомості інших образа цього об’єкта.

         На цьому ступені пізнання відбувається збирання фактів, фіксація зовнішніх проявів, властивостей об’єкта дослідження.

         Теоретичне пізнання - заглиблення людської думки у сутність явищ дійсності. Дійсність відображується людиною у формах: відчуття, сприйняття, уявлення, мислення.

         Відчуття - елементарний образ, відображення окремих властивостей предметів і явищ об’єктивного світу.

         Сприйняття - конкретний образ, відображення цілісного образа предметів і явищ дійсності, сформований шляхом виділення і об’єднання різних відчуттів.

         Уявлення - конкретне, цілісне відображення у свідомості предметів і явищ. На відміну від відчуття і сприйняття , уявлення формується поза органами чуття людини.

Мислення – психічний процес відображення дійсності та вища форма творчої активності людини. Мислення опирається на відчуття, сприйняття, уявлення.

Форми мислення:

• Поняття

• Судження

• Висновок(умовивід)

Поняття – це думка, що виражається у слові,  в якому відображаються загальні, суттєві і відмінні ознаки предметів і явищ дійсності (людина, стіл).

Поняття лежать в основі знань про предмети та явища. Поняття заключаються у термінах.

Види поняття:

За характером відображених зв’язків та відносин:

• конкретні (книга, море)

• абстрактні (сила, величина)

За ознакою узагальнення:

• Загальні – клас або група схожих предметів та явищ (вчений, університет)

• Одиничні – окремі предмети (земля, Сонце)

        Судження - це відображення зв’язків між предметами та явищами дійсності або між їх властивостями та ознаками.

Судження можуть бути:

• Стверджувальними або негативними

• Одиничними або загальними

• Істинними або хибними

 Висновок (умовивід) - логічна форма мислення, у якій істинність певного судження виводиться з істинності інших суджень. Умовивід - основний метод одержання нового знання.

Умовиводи бувають:

• Дедуктивними

• Індуктивними

• Умовивід за аналогією

Індукція – це рух знання від конкретного до загального.

            Дедукція - це рух знання від загального до конкретного. В ІАР дедукція розуміється як доказ висновків із посилань на основі законів логіки. Із фактичного матеріалу  вибирається сукупність початкових положень і за допомогою правил логіки виводиться нове знання.

Аналогія – умовивід робиться на основі часткової подібності між явищами.

 Мислення як процес пізнання включає такі операції:

• Аналіз

• Синтез

• Порівняння абстрагування

• Узагальнення

• Конкретизацію

• Класифікацію

• Систематизацію

Аналіз – це поділ цілого на складові частки та виділення окремих ознак, елементів, властивостей, зв’язків та відносин.

Синтез – об’єднання виділених компонентів цілого.

Порівняння – встановлення подібності та відмінності окремих об’єктів.

Абстрагування (від латин. відволікання) – це виділення та робота тільки з ознаками предметів або явищ. (у фізиці робота з силою, тяжінням обрахунки у математиці).

Узагальнення – виділення відносно стійких властивостей предметів та їх відношень. В основі узагальнення лежить абстракція, тобто відділяючи властивості від самих предметів приводять до загального виду.

Конкретизація – протилежна операція узагальненню, тобто вивчення окремих предметів та явищ та їх властивостей.

Класифікація – це розподіл та об’єднання предметів і явищ на основі притаманних їм загальних ознак та виділення їх окремим загальним поняттям.

Систематизація – розташування класів предметів або явищ у певному порядку відповідно до існуючих між ними зв’язків.