95. Скадні географічні назви та похідні від них прикметники

Правопис складних і складених географічних назв

Написання окремо 1. Окремо пишуться:

а)Географічні назви, що складаються з прикметника та іменника: Бі́ла Це́рква, Вели́кий У́стюг, Ве́рхня Силе́зія, Ви́шній Волочо́к, Го́ла При́стань, Голуби́й Ніл, Дави́дів Брід, Запорі́зька Січ, За́хідна Євро́па, Зеле́на Гу́ра, Нове́ Мі́сто, Нови́й Сад, Повали́зька Би́стриця, Сомко́ва Доли́на, Стара́ Плани́на, Широ́кий Яр.

б)Географічні назви й номенклатурні терміни при них: Кавка́зький хребе́т, Кандала́кська губа́, Скандина́вський піво́стрів, Фі́нська зато́ка, Чо́рне мо́ре.

в)Географічні назви, що становлять сполучення іменника з порядковим числівником, який може стояти як перед іменником, так і після нього: Гі́льча Дру́га, Залі́сся Пе́рше, Кра́сне Дру́ге, Пе́рше Садо́ве.

г)Географічні назви, що становлять сполучення імені та прізвища або імені й по батькові: село́ Іва́на Франка́, се́лище Лев Толсто́й, ста́нція Єрофе́й Па́влович, але:мі́сто Іва́но-Франкі́вськ, село́ Миха́йло-Коцюби́нське (бо тут маємо сполучний голосний о й зміну родового закінчення прізвища), а також назва села Дмитро́-Варва́рівка, що складаються з двох імен.

Написання разом2. Разом пишуться:

а)Географічні назви-іменники, що складаються з прикметника та іменника, з’єднаних сполучним звуком, а також прикметники, що походять від них: Білопі́лля, Верхньодніпро́вськ, Гостролу́ччя, Дорогобу́ж, Кам’яногі́рка, Красново́дськ, Малояросла́вець, Нижньокили́мськ, Нововоли́нськ, Новосибі́рськ, Старокостянти́нів, Чистово́дне, Ясногоро́дка; білопі́льський, верхньодніпро́вський, дорогобу́зький, кам’яногі́рківський, чистово́днівський та ін.

Примітка. Це правило поширюється й на складні прикметники, утворені з двох прикметникових основ, які означають назви морів, лісів, низин, областей, залізниць тощо й мають при собі номенклатурні назви типу мо́ре, гора́, хребе́т, ліс, о́зеро, низовина́, о́стрів і т. ін.: Західносибі́рська низовина́, Нижньодуна́йська низовина́, Новосибі́рські острови́, Південноукраї́нський кана́л, Східноєвропе́йська рівни́на, Східноказахста́нська о́бласть, Східнокита́йське мо́ре тощо.

б)Географічні назви, що складаються з числівника та іменника, з’єднаних сполучним звуком, а також похідні від них прикметники: Дворі́ччя, Першотравне́ве, П’ятиго́рськ, П’ятиха́тки, Семиго́ри, Семипі́лки, Сорокаду́би, Трипі́лля; дворіча́нський, п’ятиха́тківський, семигі́рський, семипі́лківський, сорокаду́бівськийта ін.

в)Географічні назви з першою дієслівною частиною у формі наказового способу та похідні від них прикметники: Вернигородо́к, Гуляйпо́ле, Копа́йгород, Крутиборо́ди, Печиво́ди; вернигородо́цький, гуляйпі́льський, копа́йгородський, крутиборо́дівський, печиво́дівський.

г)Географічні назви, що складаються з двох іменників, з’єднаних сполучним звуком, та похідні від них прикметники: Верболо́зи, Індокита́й, Страхолі́сся; верболо́зівський, індокита́йський, страхолі́ський. Але: А́встро-Уго́рщина, Азо́во-Чорномо́р’я та деякі інші.

д)Географічні назви з другою частиною -град, -город, -піль, -поль; -абад, -акан, -бург, -ленд, -пілс, -таун, -шир, -штадт і похідні від них прикметники: Белгра́д, Волгогра́д, Цілиногра́д; Кита́йгород, Но́вгород, Кня́жпіль, Ольго́піль, Адріано́поль, Севасто́поль; Ашгаба́т, Бра́нденбург, Кемберле́нд, Да́угавпілс, Кейпта́ун, Йо́ркшир, Рудольфшта́дт; волгогра́дський, новгоро́дський, ольго́пільський, севасто́польський, бранденбу́рзький, да́угавпілський, рудольфшта́дтський.

е)Прикметникові форми від географічних назв, що складаються з якісного прикметника та іменника або відносного прикметника [без суфіксів -зьк(ий), -ськ(ий), -цьк(ий) і суфіксів присвійності] та іменника: біломо́рський (від Бі́ле мо́ре),білоцеркі́вський (від Бі́ла Це́рква), гостромоги́льський (від Го́стра Моги́ла),новомі́ський (від Нове́ Мі́сто), яснополя́нський (від Я́сна Поля́на); житньогі́рський (відЖи́тні Го́ри), західноєвропе́йський (від За́хідна Євро́па), кам’яноба́лківський (відКам’яна́ Ба́лка), липоводоли́нський (від Ли́пова Доли́на).

Написання через дефіс3. Через дефіс пишуться:

а)Географічні назви, що складаються з двох іменників (без сполучного звука) або з іменника й дальшого прикметника, а також прикметники, що походять від них:Ба́ня-Лу́ка — ба́ня-лу́цький, Гвіне́я-Біса́у — гвіне́я-біса́уський, Глинськ-Заго́ра — гли́нськ-заго́рський, Ельза́с-Лотари́нгія — ельза́с-лотари́нзький, Ко́ло-Миха́йлівка — ко́ло-миха́йлівський, Орє́хово-Зу́єво — орє́хово-зу́євський, Пу́ща-Води́ця — пу́ща-води́цький; Бері́зки-Берша́дські — бері́зки-берша́дський, Ві́та-Пошто́ва — ві́та-пошто́вий, Кам’яне́ць-Поді́льський — кам’яне́ць-поді́льський, Ра́ва-Ру́ська — ра́ва-ру́ський, Ха́рків-Това́рний — ха́рків-това́рний, А́встро-Уго́рщина — а́встро-уго́рський.Але: Індокита́й та похідні прикметники від подібних назв.

б)Географічні назви, що становлять поєднання двох імен або імені та прізвища (чи прізвиська) за допомогою сполучного звука (зрідка — без нього) й зі зміною форми другого компонента, а також похідні від них прикметники: Андрі́єво-Іва́нівка — андрі́єво-іва́нівський, Дмитро́-Варва́рівка — дмитро́-варва́рівський, Іва́но-Франкі́вськ — іва́но-франкі́вський, Миха́йло-Коцюби́нське — миха́йло-коцюби́нський, Олекса́ндро-Па́щенкове — олекса́ндро-па́щенківський, але Петропа́влівка.

в)Географічні назви, що складаються з іншомовних елементів — повнозначних слів, а також похідні від них прикметники: Буе́нос-А́йрес, Думбарто́н-Окс, Ісси́к-Куль, Кзил-Орда́, Нар’я́н-Мар, Рі́о-Не́гро, Ула́н-Уде́; буе́нос-а́йреський та ін., але: Алата́у, Амудар’я́, Махачкала́, Сирдар’я́, амудар’ї́нський, приамудар’ї́нський; амлмаати́нець, кзилорди́нець та ін.

г)Географічні назви (переважно населених пунктів) з першими складовими частинами соль-, спас-, усть- та іншомовними вест-, іст-, нью-, сан-, санкт-, сант-,санта-, сен-, сент- і под., а також із кінцевими назвотворчими частинами -ривер, -сіті, -сквер, -стрит, -фіорд і похідні від них прикметники: Соль-Іле́цьк, Спас-Кле́пики, Усть-Каменого́рськ; Вест-І́ндія, Іст-Ло́ндон, Нью-Йо́рк, Сан-Сальвадо́р, Санкт-Га́ллен, Сант-Я́го, Са́нта-Кла́ра, Сен-Гота́рд, Сент-Луї́с; Фолл-Ри́вер, Атла́нтик-Сі́ті, Са́хо-сквер, Бо́нна-фіо́рд; соль-іле́цький, усть-каменого́рський; нью-йо́ркський, фолл-ри́верський, атла́нтик-сі́тинський та ін.

д)Географічні назви, що складаються з іменників, які поєднуються українськими або іншомовними прийменниками, сполучниками чи мають при собі частку, артикль, а також утворені від них прикметники: Новосі́лки-на-Дніпрі́, Росто́в-на-Дону́, Фра́нкфурт-на-Ма́йні, Яр-під-За́йчиком; Було́нь-сюр-Ме́р, Бург-ель-Ара́б, Лa-Mа́нш, Ла-Пла́та, Лас-Ве́гас, Лос-А́нджелес, Па-де-Кале́, Ріо-де-Жане́йро, Сен-е-Уа́з(департамент); новосі́лківський-на-Дніпрі́, росто́вський-на-Дону́, фра́нкфуртський-на-Ма́йні, я́рський-під-за́йчиком; було́нь-сюр-ме́рський, бург-ель-ара́бський, ла-ма́ншський, ла-пла́тський і т. ін.

е)Прикметники, утворені від географічних назв, до складу яких входять прикметники із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин (-їн), -ськ(ий), -цьк(ий), -зьк(ий): дави́дово-брі́дський (від Дави́дів Брід), олі́йниково-слобідськи́й (від Олі́йникова Слобода́),мишу́рино-рі́зький (від Мишу́рин Ріг), вільша́нсько-новосе́лицький (від Вільша́нська Новосе́лиця), ві́нницько-ставськи́й (від Ві́нницькі Стави́).

є)Прикметники, утворені від географічних назв, що становлять поєднання імені та прізвища: іва́но-франкі́вський (село Іва́на Франка́).

96. МОРФЕМНА БУДОВА СЛОВА

Морфема - це найменша неподільна значуща частина слова. Морфеми існують тільки в складі слова і є його найменшою частиною. Характерною особливістю всіх різновидів морфем є їхня регулярна відтворюваність і повторюваність у процесі мовлення. Поєднуючись і розміщуючись у певній послідовності, вони є засобом вираження певного лексичного і граматичного значень.

Морфемна будова слова - "це закономірна єдність взаємопов'язаних складових частин, розташованих у певній послідовності відповідно до їх ролі в організації слова як цілісної одиниці лексичного і граматичного рівнів мови

Слова української мови за структурою неоднотипні: вони переділяються на змінювані і незмінювані.

У змінюваних словах виділяються дві частини: та, що змінюється, поєднуючись з іншими словами, і та, що залишається незмінною. У незмінюваних словах наявна лише незмінна частина. До змінюваних належать іменники, прикметники, числівники, займенники, дієслова, дієприкметники.

Морфеміка - розділ мовознавства, який вивчає типи й структуру морфем.

Об'єктом дослідження морфеміки є морфеми, їх формальні видозміни (аломорфи) та їх лінійне поєднання. Морфеміка вивчає: 1) види морфем за їх місцем у слові та за функцією (корінь, афікси); 2) типи значень, виражених морфемою (лексичне, граматичне, дериваційне); 3) мовні одиниці морфемного рівня (морфема і морф, лексема і форма слова, основа слова тощо); 4) принципи виділення морфем і правила їх сполучуваності; 5) звукові зміни, пов'язані з комбінаторикою морфем (чергування фонем у морфемах, усічення й нарощення основ) і морфематичні функції наголосу; 6) типи морфів різних класів і морфну структуру слів. Останні два питання належать також до сфери морфонології - розділу мовознавства, який вивчає фонологічну структуру морфем різного типу й використання фонологічних відмінностей для морфологічних цілей.

Морфемний аналіз потрібно відрізняти від словотворчого. Морфемний аналіз відповідає на запитання: "З яких морфем складається слово?". Він передбачає виділення в слові всіх його морфів і встановлення їх значень. Словотвірний аналіз відповідає на запитання: "Як утворене слово?". Він передбачає виділення у слові твірної основи (основи, від якої утворене аналізоване слово) і способу його творення (при афіксальному способі визначається морфема, за допомогою якої від твірної основи утворене слово).