3. Система статистичних показників у сільському господарстві

Вивчаючи сільське господарство як одну з найважливіших галузей матеріального виробництва, сільськогосподарська статистика розробляє науково обґрунтовану систему статистичних показників, які об'єктивно характеризують обсяги сільськогосподарського виробництва, його галузеву структуру, характер розміщення, що склався, темпи зростання, досягнутий рівень розвитку й умови, в яких воно протікає.

За допомогою системи статистичний показників характеризуються також розміри земельного фонду й ефективність його використання; розмір і структура посівних площ; ефективність вирощування окремих сільськогосподарських культур, їх урожайність і валові збори; чисельність і структура стада, його продуктивність; стан кормової бази і забезпечення тварин кормами; наявність використання основних і оборотних фондів, сільськогосподарської техніки; рівень механізації та електрифікації сільського господарства; наявність і використання робочої сили, зайнятої в сільському господарстві; продуктивність і оплата праці; собівартість і рентабельність виробництва продукції; структура валової і товарної продукції сільського господарства тощо.

Система статистичних показників — це сукупність пов'язаних між собою і розташованих у логічній послідовності показників. Вищезазначені особливості сільського господарства як складного матеріального процесу визначають систему об'єктивних статистичних показників, специфічних за формою і змістом, а також прийоми і методи їх обчислення й аналізу.

Сільське господарство, що є самостійною галуззю матеріального виробництва, в той самий час бере участь у створенні валового внутрішнього продукту і національного доходу країни. Тому сільськогосподарська статистика пов'язана з економічною статистикою загальною системою показників, які мають синтетичне або загальноекономічне значення (показники національного багатства, валового внутрішнього і валового національного продукту, національного доходу тощо). Система показників економічної статистики охоплює всі галузі народного господарства і характеризує кількісну сторону та якісні зрушення процесу відтворення в усьому народному господарстві, в той самий час як сільськогосподарська статистика об'єктом свого дослідження має тільки одну галузь - сільське господарство.

Система статистичних показників сільськогосподарської статистики визначається змістом процесу відтворення і особливостями Сільського господарства і покликана дати всебічну характеристику масштабів сільськогосподарського виробництва, його соціальної, галузевої та міжгалузевої структури, характеру розміщення, що склався, темпів зростання, досягнутих результатів, умов, у яких воно протікає, економічної ефективності використання факторів і результатів виробничої діяльності галузей і підприємств.

Курс сільськогосподарської статистики і відповідно система її показників будуються у такій послідовності. Спочатку вивчаються показники, що характеризують склад і особливості галузей сільського господарства (статистика земельного фонду, рослинництва і тваринництва). Потім вивчаються показники, що характеризують фактори (ресурси) сільського господарства і загальні результати виробництва (статистика основних і оборотних фондів, механізації і електрифікації сільського господарства, трудових ресурсів і продуктивності праці, собівартості продукції, економічної ефективності сільськогосподарського виробництва).

Для функціонування будь-якого матеріального виробництва потрібна наявність певних ресурсів (факторів). Тому вихідним пунктом сільського господарства як складного матеріального процесу є наявність певних факторів виробництва, певних продуктивних сил. Результатом матеріального виробництва, яке є взаємодією його факторів, є різноманітна готова сільськогосподарська продукція, що складає в сукупності валову продукцію. Поновлення цього виробництва (відтворення) передбачає ряд проміжних ланок - реалізацію продукції, матеріально-технічне постачання, споживання і т.д.

Комплексний аналіз стану і розвитку сільського господарства як галузі матеріального виробництва передбачає обчислення статистичних показників не тільки в цілому по країні, а й у галузевому, територіальному і соціальному розрізах.

Сільське господарство залежно від характеру виробництва, виду і призначення продукції складається з низки взаємопов'язаних галузей, тому воно має бути вивчене не тільки в цілому, а й у розрізі всіх його галузей і видів продукції У складі сільського господарства передусім виділяють дві комплексні галузі: рослинництво і тваринництво, показники яких входять до складу системи показників економічної статистики. У свою чергу кожна галузь поділяється на підгалузі різного порядку.

У складі галузей рослинництва виділяють рільництво, у тому числі зернове господарство, яке є основою всього сільськогосподарського виробництва, картоплярство, овочівництво, льонарство, буряківництво, луківництво, польове кормовиробництво, садівництво, виноградарство, виробництво різних олійних, ефіроолійних 1 лікарських культур та ін.

У тваринництві виділяють підгалузі залежно від виду тварин, направлення вирощування, виду і призначення продукції: скотарство, свинарство, вівчарство, каракулівництво, козівництво, птахівництво. До складу тваринництва входять також конярство, звірівництво, бджільництво, рибництво тощо.

Усередині цих підрозділів залежно від спеціалізації виділяють групи однорідних за рядом ознак культур і тварин, наприклад, рисосіяння і кукурудзівництво в зерновому господарстві; овочівництво відкритого і закритого ґрунту; в садівництві – плодівництво, ягідництво тощо; молочне, м'ясне, племінне скотарство; вовняне, м'ясо-вовняне, каракулівницьке направлення у вівчарстві тощо.

Кожна галузь і підгалузь має свої специфічні галузеві та міжгалузеві зв'язки, входить до складу того або іншого продуктового підкомплексу. Найважливішою складовою частиною агропромислового комплексу є продовольчий підкомплекс.

Сільське господарство ведеться в різноманітних природних і економічних умовах. Тому організація, рівень і структура сільськогосподарського виробництва різних зон (Полісся, Лісостеп, Степ) і економічних районів країни суттєво відрізняються. Щоб правильно охарактеризувати стан і розвиток сільського господарства, потрібно вивчити спільність і особливості цих зон і районів. При цьому підприємства кожної зони і кожного району відрізняються за рівнем продуктивності землеробства і тваринництва, тому потрібно охарактеризувати особливості цих виробничих типів господарств.

Сільськогосподарське виробництво, як і будь-яке інше суспільне виробництво, ведеться в різних соціально-економічних категоріях господарств, які відрізняються формою власності й організаційно-правовими формами (виробничі кооперативи, ТОВ, СТОВ, АТ, ЗАТ, фермерські господарства, особисті підсобні господарства населення тощо). В зв'язку з цим виникає потреба вивчення стану, розвитку й ефективності цих категорій господарств. Усі перелічені вище підрозділи мають бути вивчені у русі, в процесі виробництва і відтворення. Тому слід розглянути об'єктивні ознаки, а відповідно і об'єктивні статистичні показники сільськогосподарського виробництва як матеріального процесу.

Найважливішими факторами сільськогосподарського виробництва є засоби виробництва і трудові ресурси.

До засобів виробництва в сільському господарстві належать земля і створені попередньою працею людини засоби виробництва (засоби праці, предмети праці та допоміжні матеріали).

Різноманітність факторів сільськогосподарського виробництва веде до необхідності їх класифікації. Так, залежно від характеру використання в сільському господарстві землю класифікують за видами угідь. Виробничі фонди (основні й оборотні) класифікують за трьома основними ознаками: за функцією - засоби праці, предмети праці та допоміжні матеріали; за характером обороту у виробничому процесі - основні й оборотні; за галузевим походженням - промислового (будинки, техніка тощо) і сільськогосподарського (худоба, насіння, корми тощо) виробництва. Трудові ресурси розрізняються за статтю, віком, стажем, професією та низкою інших ознак.

Сільськогосподарська статистика веде кількісний та якісний облік факторів виробництва. їх розмір може бути виражений у натуральній, умовно-натуральній і вартісній формі.

Натуральні показники виражають величину факторів (ресурсів) у фізичних мірах, тобто в мірах ваги, об'єму, довжини, площі і т.д., відповідно до їх фізичних властивостей.

Умовно-натуральні показники застосовуються для приведення кількох різноякісних елементів однієї сукупності до порівнянного вигляду. Один з елементів сукупності приймають за еталон (одиницю, базу порівняння), а інші перераховують за допомогою спеціальних коефіцієнтів. Наприклад, в сільськогосподарських підприємствах застосовується перерахунок різних видів худоби в умовні голови (у велику рогату худобу), кормів - у кормові одиниці або джоулі енергії, добрива - у діючу речовину, трактори - в умовні еталонні тощо.

Вартісні показники використовуються для характеристики у грошовому вираженні всієї маси створених факторів (ресурсів) сільського господарства. Вони є найбільш загальними показниками обсягу ресурсів сільського господарства. Переходом від натуральних і умовно-натуральних одиниць вимірювання до грошової оцінки досягається можливість порівняння самих різнорідних елементів.

За вартісними показниками криються в остаточному підсумку затрати сукупної суспільної (живої та уречевленої) праці. Тому поряд з переліченими формами вираження факторів виробництва важливе місце належить і трудовим показникам, таким як людино-година, людино-день тощо. Трудові величини використовуються для визначення продуктивності праці та затрат праці на виробництво продукції, робіт (послуг), величини трудових ресурсів і робочої сили та їх використання тощо.

Склад кожного виду ресурсів вивчається за допомогою показників структури (питомої ваги частини одиниць в загальному обсязі сукупності) або координації (співвідношення різних структурних одиниць однієї і тієї самої сукупності; наприклад, співвідношення між основними і оборотними фондами, силовими і робочими машинами і т.д.).

Рух ресурсів вивчається за їх видами і групами за допомогою абсолютних і відносних показників за джерелами надходження і вибуття. Відомості про наявність ресурсів на початок і кінець періоду та їх рух протягом цього періоду характеризують баланс або оборот ресурсів. На основі балансу ресурсів визначають відносні показники динаміки - коефіцієнти зростання, темпи приросту тощо. Поряд з цим по окремих видах і групах ресурсів визначають специфічні, притаманні даним ресурсам, коефіцієнти руху (вибуття, плинності) і коефіцієнти оновлення ресурсів, які характеризують їх відтворення.

У сільськогосподарському виробництві, як зазначалося вище, використовуються засоби виробництва сільськогосподарського та промислового походження. Тому при вивченні руху і відтворення ресурсів аналізується система показників зв'язків сільського господарства з галузями-постачальниками цих ресурсів (І сфера АПК).

Фактори сільськогосподарського виробництва характеризують в цілому і за видами, вивчаючи показники їх наявності, складу, стану, якості та використання. Наприклад, використання знарядь праці кожного виду характеризується часом їх експлуатації, виробітком за одиницю часу і загальним виробітком на середньорічну машину (трактор, автомобіль тощо); праця характеризується її тривалістю, інтенсивністю і продуктивністю.

Важливе значення для вивчення ефективності сільськогосподарського виробництва має співвідношення різних факторів між собою. Найбільш важливими показниками співвідношення факторів є показники рівня інтенсифікації сільськогосподарського виробництва - відношення вартості виробничих фондів (основних і оборотних) до площі земельних угідь; показники забезпеченості трудовими ресурсами - відношення чисельності робочої сили до земельної площі або обернені до них показники навантаження на одного працівника - відношення земельної площі до чисельності робочої сили; показники озброєності робочої сили засобами виробництва (фондоозброєність) - відношення засобів виробництва до чисельності робочої сили та ін.

У результаті доцільного використання факторів виробництва формується готова сільськогосподарська продукція. Вона обліковується як у натуральному, так і у вартісному виразі (валова продукція). У сільськогосподарській статистиці обчислюється й аналізується система показників валової продукції, які характеризують її обсяг за видами і в цілому в натуральному і вартісному вираженні (у поточних і порівнянних цінах), склад, якість, рух, розподіл, реалізацію, виробниче і невиробниче споживання. У зв'язку з цим розрізняють ряд показників продукції сільського господарства: валову, товарну, реалізовану, кінцеву, чисту тощо, за якими вивчаються перелічені вище показники.

Обсяг продукції порівнюється між собою для характеристики її виробництва і розподілу, а також з обсягом використаних при її виробництві ресурсів сільського господарства. Зіставляючи валову продукцію з факторами виробництва, можна одержати групу показників, що характеризують економічну ефективність виробництва сільськогосподарської продукції. До числа таких найважливіших показників відносяться: показники продуктивності землеробства - відношення .валової продукції до площі земельних угідь (сільськогосподарських угідь, ріллі тощо), показники продуктивності праці - відношення валової продукції до затрат праці (середньорічних робітників, людино-днів, людино-годин тощо), показники фондовіддачі - відношення валової продукції до вартості виробничих фондів (в цілому і за видами), показники окупності (ефективності) витрат - відношення валової продукції до суми виробничих витрат тощо.

У ринкових умовах значне місце в системі показників сільськогосподарської статистики належить характеристиці реалізації продукції: обсягів, каналів збуту і цін, зв'язків сільського господарства з галузями, що здійснюють закупівлю, транспортування, зберігання, переробку і реалізацію продукції сільського господарства і продуктів її переробки (III сфера АПК). За всіма основними видами сільськогосподарської продукції регулярно складаються баланси, в яких дається характеристика джерел надходжень, каналів реалізації, розподілу, а також обсягів споживання населенням продуктів харчування.

Синтетичними й узагальнюючими показниками, що характеризують стан і розвиток сільськогосподарського виробництва, є показники його економічної ефективності. Найважливішими показниками цієї групи є показники фінансового стану підприємств і галузі сільського господарства, доходності виробництва (валова добавлена вартість, валовий і чистий дохід, прибуток), рівень продуктивності праці, собівартості, цін і якості продукції, рентабельності галузей, підприємств і окремих видів продукції, оплати праці, обсяг і окупність капітальних вкладень та інших інвестицій, зайнятості й безробіття, використання робочої сили тощо.

Найбільш застосовуваними в економіко-статистичному аналізі є такі показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва: виробництво валової продукції, валового і чистого доходу (прибутку) з розрахунку на одного середньорічного працівника, людино-день, людино-годину (показники продуктивності праці), на 1 га земельної площі (сільськогосподарських угідь, ріллі, посівної площі тощо), на 1 голову худоби, на 1 або 100 гривень основних і оборотних фондів (показники фондовіддачі), рівень рентабельності продукції (відношення прибутку до собівартості реалізованої продукції) і рівень рентабельності виробництва (відношення прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і оборотних засобів), рівень окупності витрат (відношення валової продукції до виробничих витрат) тощо.

Рівень цих показників залежить від урожайності сільськогосподарських культур, продуктивності тварин, . собівартості продукції та реалізаційних цін на неї, продуктивності праці й ефективності використання ресурсів (факторів) сільського господарства (землі, трудових ресурсів і виробничих фондів),

При оцінці економічної ефективності комплексних галузей сільського господарства рослинництва і тваринництва використовують в основному ті самі показники, що й у цілому для сільськогосподарського виробництва з деякою деталізацією відповідно до специфіки Галузі. Зокрема валову продукцію, валовий і чистий дохід (прибуток) у рослинництві визначають з розрахунку на 1 га земельної площі (сільськогосподарських угідь, ріллі, посівної площі тощо), а у тваринництві - на 1 голову худоби (фізичну, умовну). При аналізі економічної ефективності виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції застосовують такі показники: собівартість і трудомісткість виробництва одиниці продукції, рентабельність, урожайність сільськогосподарських культур І продуктивність тварин тощо.

Особливу групу складають показники, які характеризують внутрішньогалузеві та міжгалузеві зв'язки сільського господарства в системі АПК, а також зовнішньоекономічні зв'язки по імпорту й експорту найважливіших видів сільськогосподарської продукції.

Доповнює систему показників сільськогосподарського виробництва, як галузі матеріального виробництва, група показників, які характеризують соціальний розвиток сільської місцевості: забезпеченість сільського населення житлом; водо- і газопостачанням; упорядженість житлового фонду; забезпеченість сільського населення закладами освіти, культури, охорони здоров'я, а також засобами сучасного зв'язку (радіо, телефон, телевізор тощо).

Заключною групою системи показників соціального розвитку села є показники життєвого рівня сільського населення. До них належать номінальні та реальні доходи сільського населення, споживання найважливіших видів продовольчих товарів на душу населення, забезпеченості населення продуктами тривалого використання (автомобілі, меблі, холодильники, телевізори, пральні машини тощо).