Міністерство освіти і науки України Державний університет телекомунікацій

Навчально – методичний посібник

Українська мова

(за професійним спрямуванням)

Теорія • Контрольні питання • Завдання

Викладач : професор кафедри

документознавства та

інформаційно-аналітичної діяльності

к.п.н. Бойко Н.І.

КИЇВ 2015

Зміст

Вступ.............................................................................................................

Частина 1. Організація створення документів.

Документування в управлінській діяльності..........………………….

Розділ 1.1. Поняття літературної мови. Стилі мовлення......................................….

Розділ 1.2. Класифікація документів...................................................................……

Розділ 1.3. Загальні вимоги до створення документів......................................……. Розділ 1.4. Правила написання тексту документа.............................................… …

Розділ 1.5. Основні реквізити документів за державним стандартом............…….

Частина 2. Документи щодо особового складу......................

Розділ 2.1. Заява, вимоги до її оформлення та різновиди заяв..........................

Розділ 2.2. Автобіографія як документ особового складу.................................

Розділ 2.3. Характеристика, правила її написання.............................................

Розділ 2.4. Накази особового складу, їх загальна характеристика

та вимоги до оформлення.............................................…………

Розділ 2.5. Правопис м’якого знака та апострофа.............................................

Частина 3. Довідково – інформаційні документи..................

Розділ 3.1. Службові листи, види листів, вимоги до оформлення...................

Розділ 3.2. Оголошення як засіб надання інформації........................................

Розділ 3.3. Довідка – документ особового складу, її реквізити.........................

Розділ 3.4. Протокол, витяг із протоколу, правила їх оформлення................

Розділ 3.5. Телефонограма...................................................................................

Розділ 3.6. Правопис закінчень іменників у кличній формі

та звертаннях...................................................................................

Розділ 3.7. Граматична форма ділових паперів................................................…..

Частина 4. Довідково-інформаційні документи

(доповнення)………………………………………………………………

Розділ 4.1. Анотація, відгук, рецензія, висновок, огляд як

довідково-інформаційні документи ..........................................

Розділ 4.2. Доповідна та пояснювальна записка........................................

Розділ 4.3. Запрошення, звіт, план, телеграма..........................................

Розділ 4.4. Складноскорочені слова в українському справочинстві.............

Частина 5. Розпорядчі документи, вимоги до їх

оформлення...........................……………………………………….

Розділ 5.1. Постанови, види постанов...........................

Розділ 5.2. Накази організаційного характеру..............

Розділ 5.3. Складні випадки керування в службових документах............

Розділ 5.4. Вставні слова і словосполучення в діловому мовленні.............

Розділ 5.5. Синтаксичні особливості ділових паперів...................

Розділ 5.6. Класифікація складних речень, розділові знаки в складних

реченнях................

Частина 6. Документи з господарської діяльності………………….

Розділ 6.1. Договір, види договорів..............................................

Розділ 6.2. Трудова угода.......................................................

Розділ 6.3. Терміни та їх місце в діловому мовленні......................

Розділ 6.4. Професійна лексика....................................................

Розділ 6.5. Книжні й іншомовні слова в документах.......................

Розділ6.6.Займенник, відмінювання займенників.......................................................

Частина 7. Обліково-фінансові документи…………………………..

Розділ7.1.Акт........................................................................................................

Розділ 7.2. Доручення............................................................................................

Розділ 7.3. Розписка................................................................................................

Розділ 7.4. Список.................................................................................................

Розділ7.5.Писемне ділове мовлення..................................................................

Розділ 7.6. Діалекти та їх зв’язки з літературною мовою...................................

Частина 8. Організаційні документи. Вимоги до їх

оформлення……………………………………………………………..

Розділ 8.1. Статут, види статутів………………………………

Розділ 8.2. Положення як документ організаційного характеру………………..

Розділ 8.3. Інструкція. Посадова інструкція як різновид

організаційних документів……………………………………………..

Розділ 8.4. Правила як складова інструкції………………………………….

Розділ 8.5. Графічні скорочення. Мова та професія …………………………..

Розділ 8.6. Особливості та правила використання слів синонімів і

паронімів у діловому мовленні…………………………………………..

Частина 9. Культура усного та писемного ділового мовлення……

Розділ 9.1. Ділове листування (стандартні слова та словосполучення

що притаманні офіційно-діловому стилю)……………………………..

Розділ 9.2. Правила телефонного етикету……………………………….

Розділ 9.3. Публічний виступ. Види публічних виступів та

підготовка до них……………………………………………………

Розділ 9.4. Ведення ділових переговорів……………………….

Частина 10. Завдання та запитання для самоперевірки………

Частина 11. Список рекомендованої літератури…………………

Вступ

Вагомим результатом втілення в життя Закону про мови є перехід діловодства України на державну мову. Це зумовлює необхідність розробки нових навчальних програм, написання навчальних посібників, які відповідали б умовам ступеневої вищої освіти, забезпечували б можливість вищим навчальним закладам підвищити рівень знань щодо особливостей мови ділових паперів.

Пріоритетним напрямом у цій навчальній діяльності має стати формування в студентів високої мовної культури.

На жаль, як підтверджує практика, рівень знань студентів з ділового мовлення, як стаціонарної, так і заочної форми навчання, бажає бути кращим.

Однією з причин цього є відсутність тематичного плану і навчального посібника, які б чітко поділяли документи за ознаками класифікації і групами, за змістом інформації, за призначенням і т. д.

Виходячи з вищезгаданої причини, в цьому посібнику враховано специфіку навчального процесу і складено рекомендовану програму вивчення писемного ділового мовлення у вищих навчальних закладах.

При його укладанні основну увагу було зосереджено на теоретичному і практичному аспекті навчання, зокрема на вимогах до оформлення і написання зразків документів, поширених в сферах державної, господарської, комерційної діяльності.

Значна частина матеріалу відведена питанням граматики, складному перекладу слів з російської на українську мову, правилам правопису, знання яких є необхідним при діловодстві.

Практична частина посібника спрямована на те, щоб студенти набули навичок укладання конкретних документів, засвоїли правила складання ділових паперів. Цьому сприяють різноманітні вправи і завдання, призначені як для аудиторного виконання, так і для самостійної роботи студентів. Значна частина вправ у посібнику – узагальнювального характеру. Виконання їх передбачає ґрунтовне знання теорії.

Подані зразки документів можна ефективно використовувати на всіх етапах вивчення матеріалу: під час закріплення знань, для поточної перевірки роботи студентів як одним із видів контрольних робіт.

Робота з перекладами сприятиме вихованню в студентів чуття слова, граматичної форми, уваги до стилістично точного вживання їх у мовленні.

Частина 1. Документування в управлінській діяльності. Організація створення документів.

План

Розділ 1.1. Поняття літературної мови. Стилі мовлення.

Розділ 1.2. Класифікація документів

Розділ 1.3. Загальні вимоги до створення документів.

Розділ 1.4. Правила написання тексту документа

Розділ 1.5. Основні реквізити документів за державним стандартом

Розділ 1.1. Поняття літературної мови.

Стилі мовлення.

Українська мова належить до слов’янських мов. Вона є єдиною національною мовою українського народу. Українська національна мова існує:

а) у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові;

б) у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних діалектах.

Літературна мова – це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні і громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту, побут людей. Вона характеризується унормованістю, уніфікованістю, стандартністю, високою граматичною організацією, розвиненою системою стилів.

Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Обидві форми однаково поширені в сучасному мовленні, їм властиві основні загальномовні норми, проте кожна з них має і свої особливості, що пояснюється специфікою функціонування літературної мови в кожній з форм.

Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.

Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.

Сучасна українська літературна мова сформувалась на основі південно – східного наріччя, ввібравши в себе окремі діалектні риси інших наріч. Зачинателем нової української літературної мови був І. П. Котляревський – автор перших великих художніх творів українською мовою ( “ Енеїда”, “ Наталка Полтавка”, “ Москаль – чарівник”). Він першим використав народнорозмовні багатства полтавських говорів і фольклору.

Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Тараса Григоровича Шевченка. Саме він уперше “ своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно – мовної і словесно – художньої культури, заклав підвалини для розвитку в ній наукового, публіцистичного та і інших стилів літературної мови... У мові творів Шевченка знайшли глибоке відображення народнопоетична творчість, усно розмовні форми народної мови”. Традиції Шевченка у розвитку української літературної мови продовжували у своїй творчості І. Франко, Леся Українка, Панас Мирний, М. Коцюбинський та інші письменники.

Українська літературна мова постійно розвивається і збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням обов’язкових для всіх літературних норм.

Використовуючи мову в своєму повсякденному житті, люди залежно від потреби вдаються до різних мовних засобів. Відповідь на зайняті відрізняється від виступу на зборах. Залежно від цілеспрямованості висловлювання і змісту, а також від індивідуальної манери та уподобань у процесі мовлення відбувається певний добір і комбінування найпридатніших і найпотрібніших саме для цієї мовної ситуації співвідносних варіантів форм, слів, словосполучень, конструкцій речень тощо.

Літературна мова поділяється на стилі. Слово “ стиль “ багатозначне. Походить від латинського слова stilus – “паличка для письма”, тобто письмове знаряддя, яке використовувалося в часи античного Риму і середньовіччя. Стиль означає також спосіб, прийом, метод певної діяльності.

Мовний стиль – це сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання. В українській літературній мові звичайно виділяють п’ять функціональних стилів:

• науковий;

• офіційно – діловий;

• публіцистичний;

• художній;

• розмовно – побутовий.

Кожний із стилів має свої характерні особливості і реалізується у властивих йому жанрах.

Жанри – це різновиди текстів певного стилю, що різняться насамперед метою мовлення, сферою спілкування та іншими ознаками.

Назва стилів	Види творів, у яких реалізується стиль	Основні ознаки стилів і жанрів мовлення
		Мета мовлення	Сфера спілкування	Форма реалізації стилю	Мовні особливості стилю
Розмовний		Обмін інформацією, думками, враженнями, прохання чи подання допомоги, виховний вплив	Побутові стосунки з родичами, друзями, знайомими	Діалог	Широко використовується побутова лексика, фразеологізми, емоційно забарвленні і просторічні слова, звертання, вставні слова, вигуки, неповні речення тощо
Науковий	Дисертація, монографія, стаття, підручник, лекція, відгук, анотація, рецензія	Повідомлення про результати наукових досліджень	Наука, техніка, освіта	Монолог	Характерні мовні засоби, терміни, спеціальна фразеологія, складні синтаксичні конструкції; повні речення; логічність, точність, обґрунтованість викладу
Офіцій-ноділовий	Закон, кодекс, статут, наказ, указ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист тощо	Регулювання офіційно-ділових стосунків	Офіційно-ділові стосунки	Монолог (діалог)	Переважають стилістично нейтральні мовні засоби, стандартна канцелярська лексика, складні речення, відсутність емоційно забарвлених слів; виклад гранично точний
Публіцистичний	Виступ, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон, дискусія	Обговорення, відстоювання і пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, сприяння суспільному розвитку	Громадсько-політичне життя	Монолог (діалог)	Використовуються суспільно-політична лексика, емоційно забарвленні слова, риторичні питання, вигуки, повтори, тон мовлення пристрасний, оцінний
Художній	Трагедія, комедія, драма, роман, водевіль, повість, поема, вірш, байка	Різнобічний влив на думки і почуття людей за допомогою художніх образів	Мистецтво слова	монолог	Застосовуються всі мовні засоби, особливо широко – слова в переносному значенні

Розділ 1.2. Класифікація документів.

Найважливішою класифікаційною ознакою документа буде його зміст, зокрема відношення зафіксованої в ньому інформаційного блоку до розглянутого предмета чи до напрямку діяльності. Відповідно до цього виділяють різні види документів за ознаками класифікації та особових ділових груп.

Так за найменуванням розрізняють:

- листи;

- телеграми;

- телефонограми;

- довідки;

- заяви;

- службові записки;

- інструкції;

- протоколи тощо.