Педагогічна оцінка в гуманному спілкуванні

Учитель, який стоїть на позиціях педагогіки співробітництва, використовує оцінку насамперед як засіб заохочення. Цього нелегко досягти за допомогою тільки прямолінійних вищих балів. Відзнаку слід доповнити словесним коментарем. Гуманний учитель у кожній дитині помітив і заохотив щось позитивне: в одних — правильне, виразне виконання пісні, в інших — уміння уважно слухати музику й розповідати про неї, у третіх — спробу знайти нестандартний варіант інструментального супроводу тощо. Усі зауваження висловлює доброзичливо. Головне — педагогічна оцінка має бути оптимістичною і стимулювати віру дитини у свої сили.

Наприклад:

— У тебе ще не зовсім виходить мелодія пісні. Зате ритмічний малюнок — без жодної помилки. Ти вдома повтори пісню, а на наступному уроці, я переконана, в тебе вийде краще.

— Молодець, проспівав майже правильно, тільки найвищий звук «не дотягнув». Отож добре візьми дихання і спробуй іще раз.

— Тепер значно краще. Залишилося ще трохи постаратися — і все буде гаразд.

— Діти, чи чули ви, які точні слова знайшов Володя для визначення характеру музики ?

Крім словесних оцінок, деякі вчителі використовують й позначення-символи цікавих відповідей:

— у процесі слухання музики;

— у процесі співу;

— в інших видах музичної діяльності.

Такі символи вручають дітям протягом уроку. Іноді вибирають «асистента», який видає їх.

Цей, здавалося б, несуттєвий момент має неабияке виховне значення: вручаючи символ оцінки, дитина переживала позитивні емоції, радіючи за успіхи однокласників.

Описана система оцінок має певні переваги. Запропоновані позначення-символи однакові за значенням: вони є заохочувальними, і, одержавши їх, діти не переживають негативних емоцій, як за традиційною формою оцінювання. Крім того, вона дає змогу диференційовано підходити до учнів: ті з них, хто неодноразово виявив себе протягом уроку (у різних видах діяльності), можуть одержати кілька оцінних позначень; хто відповів невдало або був неуважний на уроці, не заслуговує на відзначення. Це — додатковий стимул, що активізує увагу й старанність дітей, адже кожний хоче мати заохочувальний символ.

За допомогою такої системи оцінок легко розв'язують проблему їх «накопиченості». На основі позначень, одержаних школярами, учитель виставляє відмінні або добрі відзнаки. Іноді наприкінці уроку можна сказати, скільки було цікавих відповідей, похваливши дітей. Якщо заохочувань небагато, бажано підбадьорити учнів і висловити надію, що на наступному уроці буде більше.

Система оцінок із застосуванням символів дає змогу фіксувати успіхи школярів у змаганні між рядами (який із них заслужить більше заохочувальних позначень), між хлопчиками й дівчатками.

У практичній роботі сучасні вчителі оцінюють не тільки вдалі відповіді, а й цікаві запитання, що спонукає учнів ставити їх. Наприклад, під час розучування української народної пісні «Подоляночка» один із другокласників запитав, хто така подоляночка й чому вона «сім літ не вмивалась». Інший хлопчик пояснив, що в Україні є такі регіони, як Поділля, Полісся, Причорномор'я та ін. Очевидно, дівчина з Поділля і зветься подоляночкою. Вислів «сім літ не вмивалася» — треба розуміти в переносному значенні. Напевне, у цій місцевості довго не було дощу. Запитання було цікавим, нестандартним, а відповідь свідчила про широту кругозору і кмітливість. Обидва учні одержали «5», і було вирішено ввести заохочувальне позначення — за цікаве запитання .

Деякі вчителі виставляють також відмінні оцінки за активну участь дітей у позакласній роботі, оскільки вважають її продовженням уроку музики. Інтерес до роботи, працю й старанність заохочували, поряд зі словесною оцінкою, повідомленням батькам, відзнакою-символом. Буває, що на хорові заняття приходять діти, музичні здібності й вокальні навички яких недостатньо розвинені, але вони люблять музику і дуже стараються правильно співати. Такі учні також заслуговують на заохочення. З ними треба працювати індивідуально, тактовно й доброзичливо, висловлюючи зауваження.