Суперечливість питань педагогічної оцінки

Дискусія виявила ще одне суперечливе, але принципово важливе питання. Більшість її учасників стверджує, що не слід оцінювати музичні здібності дітей, і водночас пропонує відзначати їх емоційність під час виконання або слухання музики. Але ж емоційна чутливість до музики — це така здібність, як почуття ритму, музичний слух тощо.

Чому ж з усіх музичних здібностей рекомендують оцінювати саме емоційність?

Учасники дискусії, не пояснюючи цього на сторінках журналу, інтуїтивно дійшли правильної думки. Справа в тому, що музичний слух і почуття ритму — здібності спеціальні, вони потрібні людині тільки під час музичної діяльності і в інших випадках не виявляються. Емоційність — одна із загальних (генералізованих) здібностей, що дається взнаки не тільки в музичних, айв інших видах діяльності. Відомо, як важливо виховати в дітей емоційну чуйність, співпереживання, і цього можна досягти засобами музики .

Складність даного питання в тому, що рівень емоційної чуйності дуже важко піддається діагностиці; очевидно, це і є однією з причин суперечливих суджень. Сьогодні вчитель в умовах класу ще не має змоги визначити з науковою ймовірністю рівень емоційної чуйності кожної дитини під час сприймання музики. Він може зробити лише поверхові висновки щодо цього. Для ґрунтовних узагальнень потрібні спеціальні наукові дослідження. Втім у будь-якому випадку бажано спостерігати за дітьми не тільки на уроках, айв інших ситуаціях, намагаючись визначити, чи справляє музика на них благотворний вплив.

На підставі аналізу проблеми педагогічної оцінки на уроках музики можна зробити такі висновки: вона складна й суперечлива; судження вчителя залежать здебільшого від того, до якого стилю викладання він схильний; відповідно педагогічна оцінка може бути формальною або змістовною.

Для формальної оцінки, що її застосовує вчитель-авторитарист, характерні:

• єдині критерії оцінювання для всіх учнів без урахування їхніх індивідуальних особливостей;

• однобічність, коли оцінюють тільки знання, уміння, навички;

• фіксація відзнаки здебільшого в балах;

• головна функція оцінки — покарання.

Для змістовної оцінки на уроках учителя-гуманіста характерно:

• відсутність єдиних критеріїв відзначення, урахування індивідуальних можливостей і виявлень кожного учня;

• багатобічність оцінювання;

• посилення ролі словесних оцінних висловлювань учителя;

• головна функція оцінки — заохочування.

Оскільки відзнаки офіційно не скасовані, доцільно удосконалити педагогічну оцінку, зробити все можливе, щоб вона стимулювала дітей до активної навчальної діяльності, виховувала в них найкращі моральні риси.

Аналіз уроків музики в початкових класах, проведених у 80—90-ті роки (після згаданої дискусії), показав, що ставлення вчителів до педагогічної оцінки неоднозначне. Так, окремі з них у пошуках нових форм оцінювання використовували символічні зображення, що відповідали відзнакам за п'ятибальною системою: вирізана з картону зірочка червоного кольору — п'ятірка, синій квадратик — четвірка, зелений трикутник — трійка. Протягом уроку діти одержували символи, що давало змогу вчителеві наприкінці уроку швидко виставити всім оцінки в щоденники.

Розглянута система оцінок відрізняється від традиційної тільки формою фіксації, не змінюючи її прямолінійності й абстрактності.

Як і в минулі роки, окремі вчителі музики вбачають у відзнаці насамперед засіб покарання. Забула дитина нотний зошит — виставляють двійку. Не написала нотний приклад — те саме. Якщо учню складно відповісти на запитання вчителя, то, може, раніше ніж виставляти бал-покарання, варто розібратися, чому дитина помиляється? Адже причиною може бути й те, що на минулому уроці вчитель невдало пояснив новий матеріал, тобто саме він заслуговує на незадовільну відзнаку.