Недвига Анастасія

9 Клас, Войнівська зш і – ііі ст.

Біль

Дивлюсь я на вас і плачу,

Бо миру для нас не бачу.

Хочу, щоб не бахкали гармати,

Щоб не плакала в подушку мати,

Небо стало чистим і ясним,

Щастя й достатку людям простим.

Бо війна вже дістала! І смерті вже досить!

Досить, досить, досить, досить!!!

Жити я хочу,бо життя найцінніше,

Не хочу війни і смерті я більше….

Коваленко Андрій

9 Клас, Войнівська зш і – ііі ст.

Війна

Як тяжко нам жити, коли у країні війна,

коли все горить і палає, і страх не зника без кінця .

Все пітьмой охопило: і серце і душу,

не бачу надії на краще життя.

Як гірко, що наші військові

раз в раз погибають від зла.

Брат піднявся на брата, сестра - на сестру.

Як хочу заглибитись я в німоту.

Не можу я більше, піду помолюсь –

Господь нам на поміч прийде.

Ідея цієї війни? … Ми не браття і сестри?

За що не злюбив нас «російський король»?

Ми не всі були разом єдине і ціле?

Давайте ж бо, браття, помиримось всі:

Не хочу я більше цієї війни.

Війна – це страшне і комічне, і демонське зло!

давайте ж всі разом ми свічку запалим,

Згадаєм загиблих: оплакувать час.

Підіймемо руки до Господа Бога,

Молитвою миру вознесеться хай глас!!!

**************************************

Комар Софія

8 Клас, Косівська зш і-ііі ступенів Війна близько

І небо спокійне, і сонце ясне.

Спить мирно земля кіровоградська.

Не чути гулів і черг автомата,

Лише у подушку десь плаче мати.

Їй так тривожно – не може спати.

Вона все молиться за солдатів.

Покинув солдат і землю, і матір, і хату

Та змушений взяти до рук автомата.

А ця, колись світла, - зчорніла хата

І мати в ній вже на хресті розп’ята.

Комусь «гра у владу», а їй – розплата,

Вже «з’їла» війна її сина-солдата.

Сніг пролітає, як пух тополиний,

А тишу розрізав крик болю чаїний.

То стогне і квилить сердешна мати.

Кого їй тепер біля хвіртки стрічати?

**************************************

Федькевич Марія

9 Клас, Бутівський нвк Молімось за синів

Не плачте, мамо, що його нема,

Помер, як кажуть люди, за свободу.

Та вірте краще в це, а ніж бо в долю.

Вам жити ж бо тепер одній, вдовою,

Без чоловіка, сина, без сім'ї …

Не плачте, мамо, що його нема,

Йому тепер і квіти, й слава.

Моліться за чужих синів,

Щоби продлилась кількість їхнів днів,

Щоби змогли стояти до кінця,

І хай живими повертаються додому.

*******************************

Єфімова Ірина

11 Клас, Добронадіївська зш і-ііі ступенів

Відбуяла весна

Відбуяла весна і вихром промчалося літо,

І вже осені лист притрусило сніжком,

Ми ведемо рахунок тяжким нашим бідам,

І вже хочеться вирвать тривогу жмутком.

Все іде як і перше: уроки, домашні клопоти,

На столі стоси книг, бо вже скоро здавать ЗНО,

А з екранів бринить тяжка пісня скорботи,

Фуга смерті по скронях вдаря знов і знов.

Страшне слово «війна» увійшло в мою душу,

І збирає стара десь на сході криваві жнива,

Паралельне життя? Може сон? Але визнати мушу:

Це реальність нова, та надія на мир все ж жива.

Досить смерті, досить кривди, брехні і наруги!

Скільки кращих синів України уже полягли в цій борні,

Хочем жити ми гідно, і всі тяжкі ворожі потуги,

В нас не вб’ють тої іскри, що так ненависна в Кремлі.

Я бандерівка? Так, якщо ймення таке уособлює волю,

Генетично закладену з пращурів гідність і честь ,

Мій народ вибирає не рабську, холопськую долю,

Я з народом! І з повагою зрить на народ світ увесь!

*************************************