Кокош Владислава

7 Клас, Ульянівська зш і-ііі ступенів,

член МПО «ТАРПАН»

У Дімки батько зараз на війні…

Батькові товариша по школі присвячено

Не думали, не бачили у сні,

Щоби війна, і в нас, на Україні.

А в Дімки батько зараз на війні,

І він чека по-іншому новини.

Вирує Схід, Донбас весь у вогні.

Тримають наші міцно оборону.

І в Дімки батько десь там, на війні,

Лиш інколи зв'язок по телефону.

У Дімки мама – в ранній сивині,

Хова в очах журби краплини сині,

Бо Дімкин батько зараз на війні,

Не хоче мама хвилювати сина.

До школи Дімка ходить день при дні,

Живе як всі, жартує часто з нами…

Та в нього батько зараз на війні,

І, бачу, Дімка теж десь там думками.

А я чекаю миру новини,

Коли ревіння «градів» обірветься.

І Дімкин батько вернеться з війни,

І Дімка легко й щиро усміхнеться.

Бутова Альона

6 Клас, Головківська зш і-ііі ступенів

Ми – непереможні, нас – не подолати!

Кому потрібна ця війна, омита кров’ю і сльозами,

Де наша ненька Україна зігнулася під кайданами?

Кому потрібна ця війна,

ми боїмось назвать її війною,

Бо вже вбиває саме слово це,

а ми живемо тут з тобою.

Чи може це потрібно матерям,

В яких скінчилося життя за мить і посивіли скроні?

І із сирої від сльози землі сини вже не піднімуться ніколи.

Вона не скине чорну хустку із чола,

Допоки світ очима, сповненими сліз, ще баче,

І вже не в радість їй оце життя, воно вже там,

Де чорний ворон кряче.

Хто відібрав в дитини батька?

Спита дитя: «А де татусь?»

Що скаже бідолашна мати,

Що він з війни не повернувсь?

Як пояснить, що тато твій герой,

І що країна його вічно буде пам’ятати?

Кому потрібна ця війна?

Вона посміла тата назавжди відняти.

Хто відповість за злякані навічно душі,

Заплакані ті оченята, зламані серця,

За біль, за кров, за ті страждання…

Коли в куток забилося дитя,

Почувши гуркіт літака,

Коли від страху все тремтить, перекриває подих

Коли здригається земля…?

Плаче мати – Україна:

Розриває на шматки війна!

А все було: був мир, родина і країна…

я вірю, що підніметься із попелу вона.

І заквітує рідна батьківщина, і буде чути сміх дітей,

І буде мирним небо України,

Народ не розділити, не поділить земель!

P.S.:

Нехай той кат вже попаде у ад,

А з ним – усі чорти, що не перестають його катати!

А ми на вік єдині, ми – одна сім'я,

Ми – непереможні, нас – не подолати!

Яротник Юлія

7 Клас, Ізмайлівська зш і-ііі ступенів Подвигу жити у віках

Минуть роки, минуть віки,

Та людство буде пам’ятати,

Як йшли у бій чоловіки,

Щоб рідну землю захищати.

Ростити б їм своїх дітей,

Садки зелені доглядати,

Пошану мати від людей,

Нові оселі будувати.

Та грізний ворог наступав.

Піднявсь на захист брат за брата.

Війна розруху принесла,

Нема прощення супостату.

Нащадки славних козаків,

Герої рідної держави,

Дістались в спадок від батьків

Патріотизм вам, честь і слава.

Вклоняюсь низько до землі,

Вам, сивочолі ветерани,

За героїзм ваш на війні,

За незагойні ваші рани.

Бажаю миру і добра,

Хай світить сонце всім на світі!

Щаслива доля щоб була

І щоб життю раділи діти!