ВІДДЛ ОСВІТИ ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

ЦЕНТР ДИТЯЧОЇ ТА ЮНАЦЬКОЇ ТВОРЧОСТІ РАЙОННИЙ ПАРЛАМЕНТ ДІТЕЙ

ЗБІРКА КОНКУРСНИХ РОБІТ

УЧНІВ ЗАГАЛЬНОСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

«ПОЕЗІЯ ОБПАЛЕНА ВІЙНОЮ»

ГЕРОЯМ УКРАЇНИ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ…

ОЛЕКСАНДРІЯ

2015

Жанталай Ярослав

4 Клас, Лікарівська зш і-ііі ступенів

Я росту. Вкруг вирує життя,

І дні сплітаються роками,

Але мене тривожить майбуття:

Що з Україною, що буде з нами?

У спокої і мирі ми жили,

Ходили в школу, подорожували,

І що будуть світанки тихі та ясні,

Були ми впевнені, ми твердо знали.

Хоча не раз ми чули в мові батьків

Тривожні і схвильовані ноти печалі,

Що обкрадав Вкраїну-матір хто хотів,

Здирав, гнобив, тягнув все далі й далі,

Та ось урвався терпінню кінець,

Бо незалежність нам не дарували.

І став Майдан йому вінець,

А патріоти там життя своє поклали!

Вже до старого нема вороття –

У нове йдем сміливим кроком.

Нам - будувати НОВЕ життя,

Як козаки колись там, за порогом.

Сторінка кривд дописана була,

Та час розставив знов свої тенета.

І знов, Вкраїно, всі твої сини

За волю в руки узяли багнети.

Не розумію… Душу сльози крають.

Так не повинно бути, Боже, НІ!!!

І знову українців убивають

На цій страшній неоголошеній війні!

Мій дядя Саша під Дебальцево в окопах,

А син говорить з ним лиш уві сні…

Так не повинно бути, Боже,

Кричу на світ увесь, і світ нам допоможе,

Ні! – я кричу цій проклятій війні!

Та знов переможні почую я звуки,

Бо я - є коріння дітей і онуків,

І я - будівничий майбутнього щастя,-

А це зупинити нікому не вдасться!!!

Колобишко Вікторія

10 Клас, Цукрозаводський нвк

А пам'ятаєте…

А пам'ятаєте страшні роки війни?

А пам'ятаєте ті кулі небесами?

Солдати в бій побігли, бо вони

Хотіли жити в мирі разом з нами.

А пам'ятаєте ріками лилась кров?

Ви пам'ятаєте той страх болючий?

Я так не хочу, щоб колись ще знов

Ми відчували страх той неминучий.

Мені дідусь завжди розповідав,

Як та війна людей простих вбивала,

Як він від страху спати не лягав,

Щоб і його на небо не забрала.

Тож краще в мирі нам із вами жить,

А про минуле тільки пам’ятати.

Не соромно Вкраїну цю любить,

А соромно нічого геть не знати!

*****

Лист українському солдату

Привіт, солдате, знаєш, я пишу

Тобі листа, щоб міг ти завжди знати,

Що віру в тебе я не залишу,

Що кожен день буду тебе чекати.

Ти знаєш, ти скажи спасибі Богу,

Що він на полі бою вас хранить.

Спасибі, що даєш ти змогу

Сім’ї моїй без страху в світі жить.

Спасибі, що пішов у бій стріляти

За Україну рідную мою!

Ти зміг «канапам» показати,

Що захистиш сім'ю свою.

Спасибі, що даєш надію,

Що ми всі зможем вільно жить.

Ти дав найкраще, дав нам мрію,

Тож будемо її хранить!

Щербакова Єлизавета

10 Клас, Протопопівська зш і-ііі ступенів Ми хочемо миру…

Війна – це слово смерті, страху, крові.

Коли в серцях людей немає вже любові,

Коли дитина більше не побачить тата,

І через когось брат втрачає брата,

Старенька мати поховає сина,

Для неї вже зруйнована родина,

Адже для мами сенс життя пропав,

Кінець світу в серці і в душі настав.

Скажіть за що…? За що ці муки?

Адже не кожен витримає біль розлуки!

За що життя ті хлопці віддають,

Скажіть, коли щасливі дні прийдуть?

Коли братів не литиметься кров,

Єдиною Вкраїна буде знов.

І на обличчях посмішки засяють,

І не з чуток про щастя люди знають.

Благаю, зупиніть війну,

Бо забере ще душу не одну.

Не хочу бачити я плач дитини,

Через війну в якої вже нема родини.

Ми хочемо миру, більше нам не треба

Й від щастя душі наші здіймуться до неба.